Місяць тому (18 липня) відбувся перезапуск новин на Першому Національному телеканалі. Серед найпомітніших особливостей «Новин» Першого Національного — дубляж російськомовних коментарів українською. Причому дублюють не лише чиновників, які з тих чи інших причин не розмовляють державною мовою, а й пересічних громадян і навіть відомих російських гумористів (Аркадія Арканова, Клару Новікову). Розповісти докладніше про це ноу-хау, яке вiдзначив «День», ми запропонували віце-президенту НТКУ з інформаційно-публіцистичного мовлення Андрію ШЕВЧЕНКУ.
— Як, чому і в кого виникла ідея про дубляж російськомовних коментарів українською?
— По-перше, таке нововведення — це вимоги закону. І в цьому є здоровий глузд. Адже важко було б уявити, що державний канал, який прагне стати суспільним мовником, працює іншою мовою, не державною. Можу сказати, що це був мій давній особистий задум, який не вдалося здійснити на інших каналах, де я мав честь робити новини: «1+1» (ТСН), «Новий канал» і «5 канал». Думаю, через кілька років такою буде практика всіх українських телеканалів. А сьогодні саме Перший канал повинен започатковувати ті стандарти, які спрацюють у нашій країні.
— Чи відомо вам про інші аналогічні спроби на українському ТБ?
— На моїй пам’яті така спроба робилася колись у «Вікнах» Миколою Княжицьким та Миколою Канішевським. Я не можу сказати, чому тоді відмовилися від цієї ідеї. Можливо, на те були якісь політичні причини, можливо, просто не вистачило послідовників. Чесно кажучи, ми чекали, що може бути дуже великий спротив, невдоволення. А натомість отримали дуже багато схвальних відгуків. Є, звичайно, люди, які сприймають це насторожено. І ми розуміємо, що питання — дуже делікатне. Але загалом цим експериментом дуже задоволені. На цьому й будемо стояти.
— Наскільки складно було втілити цю ідею на технологічному рівні?
— Нічого складного. Насправді це — типова практика. Багато років у всіх українських новинах синхрони з інших мов перекладаються. Тому нічого нового ми не придумали. Так робиться і в усьому світі. Чому так, як ми не роблять інші? Можливо, питання стереотипів, можливо, питання відсутності політичної волі.
— Такий дубляж не всіма сприймається однозначно, оскільки ви дублюєте не лише держслужбовців, які за визначенням зобов’язані спілкуватися державною мовою, а абсолютно всі коментарі. Звідси запитання — чому, наприклад, не титрування, а саме дубляж?
— Тому що тоді б це означало, що треба було б іти шляхом титрування і при перекладах з усіх інших мов. На українському телебаченні є типова практика, коли іншомовні коментарі не титруються, а дублюються. Думаю, що технологічно логічніше, щоб російськомовні коментарі, так само як і англомовні, франкомовні або япономовні, дублювалися, а не титрувалися. Також технологічно простіше переозвучувати, ніж титрувати. Ні для кого не секрет, що в новинах журналісти дуже часто халтурять і можуть трішки коригувати переклад — скоротити, переробити, зробити мову гладкішою. Це в порядку речей. Однак оскільки російською мовою у нас володіють усі, ми ще й піднімаємо планку вимог до точності перекладу. Це означає, що ми повинні бути зразково-показово точні у наших перекладах. І, здається, що з цим наші репортери дуже добре справляються.
— Чи попереджають ваші кореспонденти своїх російськомовних співрозмовників про те, що їх коментарі дублюватимуться? І якщо попереджають, то як зазвичай люди реагують на це?
— Перед тим як уводити цю новацію, ми домовилися з усіма репортерами, що по можливості вони повинні попереджати тих людей, у яких беруть коментарі, про те, що коментар буде перекладено. Звичайно, що життя не завжди дозволяє попередити. Наприклад, коли маємо справу з прес-конференцією, якоюсь форс-мажорною або конфліктною ситуацією, де люди особливо й не думають про те, якою мовою вони говорять, а в кореспондента не має можливості зупинити час. Тому по можливості, коли ситуація спокійна і стандартна, наш журналіст обов’язково попереджає інтерв’юера про те, що ми працюємо державною мовою, що він має право говорити мовою, якою він хоче, але якщо це не українська, його коментар буде перекладено. Чи це татарська, польська, румунська, білоруська, російська, польська чи будь-яка інша мова національних меншин. І насправді люди ставляться до цього з розумінням. З публічних обранців я виловив лише в інтерв’ю Нестора Шуфрича образу на те, що його заява у Донецьку була перекладена українською мовою. Але загалом, думаю, ця новація прийнята і сприйнята.
