Проте, думаю, ситуація істотно інша — вихід із кризи набагато далі.
ЗАЧАРОВАНІ КОЛА
Причиною нашої системної кризи є криза духовна, моральна. Стосовно моралі радянський соціалізм грунтувався на виявленнях відданості й любові до керівництва, без колишніх «не побажай добра ближнього», «люби ближнього»...
Монополія партійної номенклатури на суспільні відносини призвела до її остаточної духовної деморалізації й повної втрати компетенції. Це викликало економічний крах і політичну загибель СРСР. І хоча тоді далеко не усе було погано, результат — відомий.
Сучасна ситуація є пануванням тієї самої колишньої номенклатури та ще й «пов’язаного» із нею криміналітету.
Перефразуючи висловлення професора Преображенського iз «Собачого серця» М.Булгакова, варто зауважити: «розруха не у виробництвах і фінансах, а в головах».
Саме звідси політична криза — неефективність усіх гілок влади. Політична неспроможність влади веде до придушення і втечі у «тінь» виробництва й реалізації продукції — у наявності криза економічна, — відсутність у держави потрібних грошей. Немає грошей — немає і виплат — ось вам і криза соціальна.
Якщо десять років тому більшість населення підтримувала ринкові перетворення, то тепер майже третина вже захотіли повернутися у «совєти», а більше третини не знають, що й робити. А це вже розкол суспільства по лінії розуміння добра і зла. Розкол перешкоджає виходові з кризи політичної, тим самим із кризи загальної. Тобто розкол утворює дуже небезпечну ланку так званого «позитивного» зворотного зв’язку, або простіше — замикає собою частини кризової будівлі у зачароване коло, що душить нас.
Крім того, у будівлі кризи є й інші потужні «позитивні» зворотні зв’язки:
— немає грошей на культуру (а справжня культура є подоланням зла засобами творчості) і моральне виховання дітей, нема морально-політичної волі зупинити потік бруду з екранів та інших ЗМІ, — істотно посилюється тенденція до подальшого зниження моральності суспільства і тим самим до поглиблення політичної кризи, до ще більших втрат економічних;
— немає морально-політичної волі для організації швидкого, правого і завжди справедливого суду — росте недовіра державі, поглиблюється криза моральна й економічна.
Тому морально-полiтичний курс, яким нас ведуть вехи, — є курсом на поглиблення системної кризи — з усiма наслiдками.
ЩО РОБИТИ
Вочевидь, нам потрібна моральна ідеологія подолання кризи. Які ж у нас можливості у створенні потрібної ідеології?
Найбільший вплив в Україні має Православна церква, переважно Московського патріархату. Православ’ю притаманне пасивно-страждальницьке, споглядальне сприйняття і застиглий стиль взаємодії з навколишнім світом: «Найголовніше — порятунок душі. Молiтеся, терпiте — і спасетеся для вічного блаженства на небi». Звідси й властива радянському соціалізму зрівнялівка у зарплаті трудівників i ледарів — за євангельською притчею про робітників у винограднику. (Однаково заробили і ті, хто прийшов зранку, і ті, хто прийшов у сутінках). Інакше кажучи, Православна церква — за соціальну справедливість, але в раю. Така ідеологія — нормальна основа архаїчних стосункiв. Стосунки промислового капіталізму вона підтримувати не змогла ще на самому початку XX ст., а для радянського соціалізму виявилася шкідливою. До того ж російське духівництво завжди було частиною державного апарату. Звідси орієнтація на залежність суспiльства від влади, на утриманство.
Водночас православному світосприйняттю властиве і те, що ми розуміємо як духовність: Достоєвський, Шевченко, Леся Українка, М.Булгаков... Відсутність у нас достатньо міцних протестантських і католицьких традицій, що утворюють поряд з ідеями соціал-демократії духовний фундамент західної цивілізації, не дозволяє очікувати швидкого поліпшення наявної ситуації на чисто релігійній основі.
Але які ж ці традиції?
Протестантизм — починаючи з XVI — XVII ст. Ідеологія активно-перетворюючих стосункiв: «Спасіння не в словах, а в ділах. Найголовнiше — старанна праця. Працюйте, збагачуйтеся, виявляйте милосердя — так спасете свої душі. Але кожен за себе». Інакше кажучи, відмова від утриманства, орієнтація на ініціативу, на власну працю і на індивідуалізм. Держава — слуга суспільства, а не навпаки.
Як показав Макс Вебер у книзі «Протестантська етика і дух капіталізму» (1905 р.), саме протестантизм став духовною основою, на якій виник і розвився промисловий капіталізм. (У більш широкому розумінні М.Вебер показав, що політико-економічні відносини у суспільстві визначаються його моральним статусом: «Які люди, таке й царство»).
Католицизм. Християнська ідеологія соціальної відповідальності (з кінця XIX ст.): потрібний світ, «де буде превалювати занепокоєння про духовний і гуманний розвиток усіх людей, а не про одержання якихось особливих прибутків». Особливостями католицизму є «спадкоємність соціальної доктрини і її постійне оновлення» (із послання Папи Івана Павла II, 1987 р.). Церква орієнтована на соціальну справедливість у земному житті.
Отже християнство віддзеркалене у трьох іпостасях, що істотно різняться: застиглiй державно- православнiй, активно перетворюючiй, індивідуалістичній протестантськiй і соціально-відповідальнiй католицькiй. І тому загальні поняття, наприклад «християнські цінності», позбавлені визначеностi — за ними можуть бути зовсім різні цілі і справи.
ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ
У нас є понад сто партій. Усі хочуть, як краще. Шляхи — через законодавство. Для прикладу роздивимося деякі положення трьох.
Програма «лівих» — Комуністичної партії України.
Мета партії — соціалізм, певно радянський. Висловлено загальну «занепокоєність станом духовності й моральності народу». І ні слова у розкриття цих понять. У програмі говориться про протидію «використовувати духовну сферу для розмежування людей за релігійною ознакою» і водночас КПУ поряд iз Московським патріархатом і УПЦ різко протестує проти вiдвідин України Папою Іваном Павлом II напередоднi його мiсiї. Отже, проти проникнення в Україну ідей, що реалізують християнські цінності в суспiльстві.
Програма «центру» — Соціал- демократичної партії України (об’єднаної). Курс на соціально справедливе суспiльство, на використання європейського досвіду. Про мораль: «Соціал-демократи високо оцінюють роль релігії в духовному розвитку суспiльства, його моральному очищенні, зміцненні норм моралі» — без пояснень. Пропонується встановити пропорції в оплаті праці між галузями, посадами і кваліфікаціями робітників. Але нічого про те, які ж саме пропорції, один до трьох, до семи або до ста п’ятдесяти. У Японії, наприклад, «власники заводів, газет, пароплавів» живуть на зарплату, в середньому в шість разів бiльшу, нiж у простого службовця. В Німеччині рішення дирекцій щодо керiвництва підприємствами приймаються разом із профспілками. Соціальний католицизм і європейська соціал-демократія по сутi вирішують проблему соціальної справедливості. А де відповідні пропозиції від СДПУ(о) Верховнiй Раді? Наприклад, проект закону про пропорції прибутків роботодавців і робітників? Або проект закону про участь профспілок у реальному — кадровому, виробничому і комерційному — керiвництвi підприємствами?
Програма української народної партії «Собор».
Принципи: український патріотизм, реалізація християнської моралі в житті. Моральна політика й поєднання національної ідеї з християнськими цінностями. А точніше? Які саме принципи відносин пропонуються на основі християнських цінностей?
Подібним чином визначенi позиції й ряду інших партій. Багато хто хоче увійти в цивілізацію шляхом повернення до християнської моралі, але тільки у партійно-абстрактному варіанті. Й без обіцянок, які можна перевірити. Партійний розбрід — дитя розколу.
Яскраве віддзеркалення духовно-політичного розколу — у бурхливому протистоянні прихильників і супротивників місії Папи Івана Павла II в Україні. Це протистояння істотно виходить за межі відносин між конфесіями і навіть за межі відносин між Росією й Україною. Воно — у світогляді, у розумінні добра і зла. Місія Папи є видатним актом доброї волі, спрямованим на прилучення України до моральної цивілізації.
АНТИКРИЗОВА ІДЕОЛОГІЯ
Суспільний ідеал. На відміну від Маркса, Чернишевського і Леніна, якi подавали ідеал у вигляді суспільних відносин (ліквідація приватної власності, казармений побут і т.п.), як ідеал слід прийняти відомі риси порядної творчої і бережливої людини, не більше. А порядні люди самі розберуться у стосунках.
Головна ідея. Більше і довше усього наш народ страждав і продовжує страждати від кривди, неправди і лицемірства — складання згори і знизу ситуацій саме так, «як не повинно бути». Тому ідея МОРАЛЬНОЇ СПРАВЕДЛИВОСТІ зможе об’єднати суспільство.
Уявлення про добро і зло. Повинні розширено віддзеркалювати: традиційну мораль, менталітет і культуру народу України, досягнення світової етичної думки.
Об’єднане суспільство переборе кризу і стане рухатися далі. Засоби є. Але чи вистачить морально-політичної волі?..
