Наприкінці минулого тижня зазвичай тиха і спокійна Полтава буквально ввірвалася в інформаційний простір України. Повідомлення про події, що відбулися в місті у п’ятницю, 27 вересня, нагадували не просто регіональні новини, а повідомлення воєнних кореспондентів з поля бою. «Під стінами Полтавської міської ради відбувся мітинг проти підняття тарифів на послуги ЖКГ», «Полтавці зайняли перший поверх міськради, міліція тримає оборону другого», «Штурм Полтавської міськради: взято другий поверх», «Спецпідрозділ «Беркут» рятує мера Полтави від полтавців», «Азаров доручив губернатору Полтавщини «привести до тями» мера Полтави»... Невдоволення діяльністю міської влади наростало в Полтаві давно. Хоча протести під будівлею мерії стали вже звичною справою, раніше до штурму не доходило. А цього разу, схоже, терпець урвався.
ТРИВОЖНІ ДЗВІНКИ ДЛЯ МЕРА
Громадян насамперед турбують господарські питання — зростання тарифів на комунальні послуги, тривала відсутність гарячої води у деяких мікрорайонах міста, «оптимізація» малокомплектних шкіл і ремонт доріг. Про всі ці проблеми полтавці постійно нагадували меру і вимагали їхнього вирішення. Олександр Мамай, як міг, виправдовувався, посилаючись на відсутність достатніх коштів у міському бюджеті, а також ображено докоряв «несвідомим» землякам, що потрібно було «правильно» голосувати на парламентських виборах-2012.
Тоді, нагадаємо, обидва його протеже — «безідейні» самовисуванці Олександр Залужний і Володимир Макар — програли перегони в Полтаві опозиційним кандидатам — Сергію Капліну («УДАР») і Юрію Бублику (ВО «Свобода»). «Свої» люди у Верховній Раді Мамаєві були необхідні для того, щоб, як він колись сказав, «дорватися до державного бюджету» і завдяки різними цільовим програмам спрямовувати кошти на розвиток міста. Відразу після поразки його креатур згорнуло «благодійну» діяльність промерське громадське об’єднання «Наш дім — Полтава», що перед виборами активно задобрювало електорат продуктовими наборами, безкоштовними концертами й екскурсійними поїздками для школярів. Мамай почав втрачати довіру виборців і підтримку спонсорів. До речі, не зміцнив його позиції і вступ до Партії регіонів улітку 2012 р., аргументований міським головою у цілком тоталітарному дусі: «Коли при владі одна партія, то в країні буде порядок. Керувати повинна одна політична сила».
Демонстративна лояльність до правлячої партії не конвертувалися у вирішення господарських проблем міста. Швидше навпаки: вони все збільшувалися, як снігова лавина, а мер натомість ображався на опозицію, котра, мовляв, нічого не зробила для своїх округів. «Від Капліна — ні каплі, від Бублика — дірка», — метафорично підсумував Мамай. Тим часом обурення полтавців викликав ремонт доріг, який хоч і відбувається, але не в тих масштабах і не завжди там, де це насамперед потрібно. Замість того, щоб привести до ладу дорожнє покриття в мікрорайоні Червоний Шлях, міський голова ремонтує дорогу на вулиці Світанковій, де мешкає він сам. Тобто поки жителі околиці, щоб дістатися в центр міста, роблять чималий гак, Мамай — за бюджетні кошти — покращує собі життя, хоча на словах він, звісно, дбає про комфорт усіх мешканців Світанкової.
Коли йому про це нагадав на сесії міськради депутат Ігор Лебедик, градоначальник перебив його і, відчувши себе водночас Тарасом Бульбою і Геннадієм Кернесом, попередив: «Я тебе породив, я тебе і помножу на нуль». Ця погроза мала б нагадати Лебедикові, завдяки кому він став депутатом 2010 р. Мамай вважає, що перемога в мажоритарному окрузі, в який входить Червоний Шлях, стала можливою лише тому, що майбутній «слуга народу» представляв партію «Совість України». Під її брендом прийшов до влади і сам міський очільник Полтави. Але згодом Лебедик вийшов із «совісної» фракції, яка не здатна вирішити проблеми його виборців, і почав опонувати мерові.
Наступним «дзвіночком» стало рішення про закриття філіалу загальноосвітньої школи № 12 на Червоному Шляху, в якій, на думку полтавських керманичів, немає належних умов для здійснення навчального процесу. Мамай запропонував замість відвідин малокомплектного закладу, де навчаються учні перших-третіх класів, організувати автобусний рейс до основної школи. Але батьки сумніваються в тому, що шкільний автобус ходитиме регулярно, адже через негоду — снігопад чи ожеледь — рух транспорту на тому маршруті може просто зупинитися на невизначений час.
Сповнені рішучості захистити малокомплектну школу від «оптимізації», а насправді — від закриття, мешканці полтавської околиці пікетували міське управління освіти та навіть блокували кабінет його начальниці Наталії Дорохової. Завдяки підключенню до справи нардепа Бублика, мітинги протесту відбулися також під стінами Адміністрації Президента, Кабінету Міністрів і Верховної Ради. Згодом у філіал школи № 12 завітала з перевіркою Державна комісія навчальних закладів України, яка мала вивчити проблему і надати свої висновки, а тим часом міністр освіти і науки Дмитро Табачник звернувся до міської влади з проханням розглянути можливість збереження навчального закладу.
АРГУМЕНТ СИЛИ
Останньою краплею, яка спровокувала нещодавній штурм міськради, стало ухвалене в серпні цього року рішення про підвищення тарифів на обслуговування будинків і прибудинкової території. Таким чином, ціни на послуги ЖКГ, які не переглядали з 2007 р., було збільшено майже втричі (проти цього виступило й обласне відділення Антимонопольного комітету). За кілька днів до штурму полтавці за підтримки опозиційних сил пікетували житловий будинок Мамая і попередили: якщо він не знизить тарифи, вони домагатимуться його відставки. У п’ятницю, 27 вересня, близько 800 громадян на чолі з «ударівцем» Капліним і «свободівцем» Бубликом з боєм прорвалися в міську раду й, виламавши двері, увірвалися до кабінету мера, котрого на робочому місці не було.
Тоді люди пішли в залу засідань і почали вимагати зустрічі з Мамаєм. Незабаром він з’явився і спробував аргументувати неминуче підвищення комунальних тарифів, за його словами, «найнижчих в Україні». Розпалений люд не захотів слухати цих пояснень і поставив міському голові ультиматум: або зниження цін на послуги ЖКГ, або відставка. Після переговорів з опозиційними нардепами сторони конфлікту зупинилися на компромісному варіанті: міськвиконком призупиняє своє рішення, мер скликає позачергову сесію міськради, яка скасовує попередню ухвалу та за участі громадськості розробляє економічно обѓрунтовані комунальні тарифи. Зважитися на цей крок Мамая спонукав не лише штурм, але й розмова з губернатором Полтавщини Олександром Удовіченком, який за дорученням прем’єр-міністра «привів до тями» полтавського градоначальника і розповів йому тарифне ціноутворення.
Чи дотримається мер свого слова, покаже найближча сесія міськради, за перебігом якої, як запевняють організатори протестів, стежитимуть уже не сотні, а тисячі полтавців. Іншого вибору в них, власне, і немає, адже для нинішньої муніципальної влади значно переконливішим є аргумент сили, ніж сила аргументу. Хоча в ідеалі все має бути навпаки.
