Днями стало відомо, що представники опозиційних політичних сил мають намір подати до Верховної Ради України ще один проект закону про внесення змін до Конституції (за останній рік — п’ятий), спрямований на посилення ролі органів місцевого самоврядування. Даний законопроект пропонує, зокрема, вибори місцевих рад проводити на пропорційній основі. Тим часом за межами столиці до так званої «пропорціоналки» сьогодні ставляться, м’яко кажучи, насторожено. Наприклад, серед депутатів кримського парламенту більше її противників, ніж прихильників.
У Верховній Раді Криму відбулися депутатські слухання, на яких обговорено проекти законів про вибори майбутнього складу парламенту автономії. Крім двох уже зареєстрованих у ВР України проектів, заснованих на пропорційній системі, яку депутати парламенту автономії вважають неприйнятною для свого регіону, вони підготували третій проект на основі мажоритарної системи, який днями буде представлено законодавцям у Києві.
Це вже другі депутатські слухання з проекту закону про вибори майбутньої Верховної Ради Криму. Першого разу, 9 жовтня минулого року, обговорюючи майбутні системи виборів, депутати ВР Криму практично одноголосно, за невеликим винятком, висловилися за те, щоб майбутній парламент Криму обирали за мажоритарною системою. Було створено робочу групу і підготовлено проект майбутнього закону, заснований на мажоритарній системі, який, проте, залишився без руху через відсутність у кримських депутатів права законодавчої ініціативи. Водночас саме кримські депутати ВР України Леонід Грач і Зарема Катушева з одного боку та Володимир Воюш — з iншого, усупереч думці кримської ВР (на що, як тепер вважають у Сімферополі, не мали права) подали і зареєстрували два новi проекти, причому обидва вони базуються на пропорційній системі. І тепер вони, особливо Грач і Катушева, посилено їх просувають, а проект кримських депутатів намагаються залишити без розгляду.
Тоді як позиція депутатів кримської ВР полягає у тому, що вони погоджуються із застосуванням партійної пропорційної системи для виборів ВР України, але вважають її неприйнятною для виборів регіональних представницьких органів влади. Кримські депутати вважають, що пропорційна система в регіонах сприяє обранню за партійними списками слабких і безвідповідальних депутатів, нездатних вiдкрито боротися з сильними конкурентами в округах. На думку кримчан, за пропорційної системи, коли виборці не мають можливості впливати на обрання конкретних людей, внесених до партійних списків під певними номерами, у депутати можуть проскочити балакучі «вожді», які експлуатують «заслуги» партії, а самі особисто нічого не роблять для виборців.
Заступник голови Верховної Ради Криму Василь Кисельов переконливо розкритикував обидва зареєстрованi у ВР України законопроекти. Він сказав, що сама ідеологія цих проектів не повною мірою відповідає нинішньому етапу розвитку суспільства і реальним потребам Криму. Обидва проекти містять принциповий недолік самої пропорційної системи — висувають кандидатів тільки політичні партії та їхні організації, а інші суб’єкти політики, у тому числі й безпартійні виборці, відчужені від цього процесу. Більше того, проект Грача і Катушевої містить явні розходження з життям: організацію виборів покладено на Центральний виборчком, а такий, як відомо, у Криму відсутній. По-друге, створенням виборчих комісій займаються партії, «які на минулих виборах набрали не менше нiж 4 відсотки голосів», хоч у Криму вибори за суто пропорційною системою ще не проводили, і таких партій не існує. Законопроект не визначає максимальну кількість членів виборчих комісій, що може призвести до паралічу їхньої роботи. Загалом, робить висновок Василь Кисельов, даний проект наділяє партії надмірними повноваженнями, ставить їх над виборцями і виборчими комісіями. Він практично відтворює у роботі майбутніх рад горезвісний комуністичний принцип «демократичного централізму», який, як відомо із попереднього 70-літнього досвіду, був основою диктатури Компартії. Зі слів Василя Кисельова, такий законопроект для виборів у регіоні «створює всі умови для зосередження влади в руках партійної верхівки, що формує партійні списки та їхню першу двадцятку, до усунення рядових членів партії від політики, відчуження інтересів партійних лідерів від інтересів низових організацій». Головний недолік — пропорційна система «знеособлює» депутатів, і в конкретному місті, селищі виборець не знає, який саме депутат представляє його у вибраному органі. Люди не розуміють, до кого з депутатів їм слід звертатися у конкретних випадках для вирішення конкретних проблем. Можливо, на рівні держави, де парламент є законодавчим і політичним органом, така система і має свої переваги, сприяє більшій політичній структуризації суспільства, формуванню відповідальної влади і конструктивної опозиції. Але в регіоні, а тим більше у Криму, вже втомленому від політизації всього і вся, депутати хочуть максимальної націленості на конкретну роботу. Більше того, оскільки, згідно з Конституцією, кримська ВР є не законодавчий, а представницький орган влади, до неї і повинні обирати конкретних представників від регіонів. А сьогодні, вважають кримські депутати, прихильники «пропорціоналки» на півострові просто намагаються уникнути необхідності конкретно представляти конкретних людей і прагнуть «піти» у далекі від пересічного виборця партійні списки. До того ж багато аналітиків вважають, що вводити пропорційну систему в нашій країні, а тим більше для виборів регіональних органів влади, передчасно, оскільки партійна система України ще дуже нестійка, структура партій і самі партії у більшості своїй не сформувалися, а до списків потраплятимуть десятки невідомих виборцям політичних структур, що ускладнить усвідомлений вибір громадян.
Водночас мажоритарна система, передбачена у кримському законопроекті, поданому робочою групою Верховної Ради Криму, говорить Василь Кисельов, враховує і потреби у мажоритарному представництві і можливості для реалізації партіями своєї політики в регіоні. Вона дає всім, навіть окремим громадянам, широкі можливості для висунення і самовисунення кандидатів, встановлює мотивований порядок формування всіх виборчих комісій і способи контролю за законністю виборів. Вона передбачає, що депутатами Верховної Ради Криму можуть бути обрані громадяни України, які не менше нiж п’ять років проживають в Україні, у тому числі не менше нiж один рiк живуть і зареєстровані у Криму. Інакше, як говорив свого часу відомий політолог Олександр Форманчук, буде можливість за «приблизно 5 мільйонів гривень» «обрати» всю Верховну Раду Криму не з кримчан, що було б явним нонсенсом. Підтвердження тому — минулі вибори, коли кандидати з-за меж Криму, широко використовуючи технологію підкупу виборців, намагалися стати кримськими депутатами.
Річ ще й у тому, що за 12 минулих років автономія накопичила як позитивний, так і негативний досвід обрання свого парламенту. Звісно, і пропорційна, і мажоритарна виборчі системи, як і поєднання їх 50 на 50, мають свої переваги та свої недоліки. Але ось який парадокс. Аналіз складу депутатського корпусу показує, що всі негативні моменти в історії Криму пов’язані з недоліками пропорційної виборчої системи, коли депутатські повноваження отримували бездарні і недалекоглядні «політики», які бояться і сьогодні з’явитися на очі конкретного виборця. Одночасно всі позитивні моменти пов’язані з перевагами мажоритарної системи, коли виборці чітко бачать перед собою десяток конкретних людей і можуть усвідомлено вибрати, за кого віддати свій голос.
Мажоритарна виборча система дає можливість вирішити і таку основну для Криму виборчу проблему як представництво у парламенті всіх національностей. Досвід минулих виборів показує, що етнічний чинник не грає головної ролі — і росіяни, й українці, і кримські татари, і вірмени, і болгари, і представники будь-яких інших національностей мають шанс перемогти, якщо виставляють ділового, чесного, порядного кандидата, здатного викликати реальну довіру виборців. Якщо ж навіть титульні нації виставляють неробу — він неодмінно «пролетить». Таким чином, в умовах регіону, вважають кримські депутати, пропорційна система розрахована на одномоментне обрання тих людей, яких партія погодиться занести до свого списку, незалежно від їхніх заслуг перед виборцями. І навпаки — в умовах регіону — мажоритарна система розрахована на те, щоб не тільки обрати депутата, а й зажадати від нього конкретної і результативної роботи. Учасники слухань зустріли оплесками виступи колег, які розповідають, як на минулих виборах суб’єктивно формували списки від партій, як туди заносили людей, які не мають нічого спільного з партійною ідеологією, а просто «купили» місце «спонсорською» допомогою. Повторення такої практики у Криму не хочуть, а особистого представництва депутатів в округах — не бояться. Може, вони й мають слушність? Рішення — за парламентом України.
