Оновлений склад президентської команди, можливо, монолітніший за попередній. Та чи здатний він сьогодні, коли вже де-факто розпочалася парламентська виборча кампанія, діяти ефективно?
Останнім часом Президент Віктор Ющенко зробив кілька кроків, які свідчать, зокрема, про його наміри сконцентрувати навколо себе виборчий ресурс. До таких можна віднести формування нового уряду за критеріями близькості до першої особи, надійності та відсутності зайвих політичних амбіцій, а також ставку при цьому на членів партії Народний союз «Наша Україна». «Гармонізація» взаємин Кабінету Міністрів, Ради національної безпеки та оборони і секретаріату Президента — теж із цього переліку. (До речі, що мається на увазі під «гармонізацією», яку Президент, судячи із його виступу на п'ятничній прес-конференції, вважає неабияким досягненням? Черговий перегляд повноважень у бік їх звуження чи зміцнення внутрішньоурядової дисципліни, яке виразилося у забороні міністрам «світитися» із своїми «окремими думками» перед телекамерами?..) Проте «гармонізувати» таким же чином пропрезидентський виборчий блок буде, вочевидь, набагато важче. Із потенційними союзниками НСНУ можуть бути проблеми. Підтвердженням цього є хоча б «соломонове» рішення з'їзду партії «Реформи і порядок»: прпісти не зважили на те, що їхнього лідера Віктора Пинзеника залишили в уряді Ющенка—Єханурова і не приховують наміру блокуватися на виборах-2006 із Блоком Юлією Тимошенко, щоправда, не дуже старанно декоруючи прагнення «знову об'єднати помаранчеву команду». Про це — в репортажі кореспондента «Дня» із з'їзду партії.
До уразливих, так би мовити, місць нинішньої влади відноситься і те, що новостворений уряд Єханурова фактично залишається заручником украй складної економічної ситуації. А також «фактор Березовського», що складає загрозу для легітимності нової влади.
Про ці та інші ризики для передвиборчого становища Президента та його політичної сили — у коментарі «Дню» політолога Володимира Фесенко.
Очікуваного розколу та зміни лідера в партії «Реформи і порядок» не сталося. Мабуть, саме це можна назвати головною несподіванкою восьмого позачергового з'їзду цієї політичної сили. Минулої суботи делегати практично визначилися з формою участі в майбутніх парламентських виборах і вдруге, за останні півтора року, змінили назву: «Наша Україна» — на звичне партія «Реформи і порядок». «Повертаємося до рідного вулику», — прокоментував подію лідер ПРП міністр фінансів Віктор Пинзеник.
Нагадаємо: напередодні аналітики прогнозували усунення Пинзеника з керівної посади в зв'язку з рішенням залишитися на роботі в Мінфіні. Як альтернативу називали кандидатури Миколи Томенка, Сергія Соболєва та Володимира Філенка. За інформацією, яка курсувала в тісних кулуарах конференц-залу готелю «Київ», з'їзду передували кілька закритих нарад авангарду ПРП. Діалог, напевно, був непростим, але домовитися все- таки зуміли. Щоправда, внутрішній «консенсус» для суспільства не є вже таким добром. «Те, що відбувається в ПРП, як у краплі води, відображає настрої в суспільстві. Ми своє рішення теж шукаємо з мукою», — відзначив з цього приводу член президії Володимир Філенко.
Віктор Пинзеник свою позицію пояснив просто: наведення порядку у фінансовій системі країни, затвердження бюджету на наступний рік для нього — «справа честі», заради якої й варто залишитися в Кабміні. Ключовим у різноманітті аргументів є слово «бюджет». Завдання у В. Пинзеника, як члена команди екс-прем'єра Тимошенко, непроста. З одного боку — проект, розроблений іще під час перебування Юлії Володимирівни на посаді глави уряду, прийняти треба обов'язково, незважаючи навіть на багато депутатських виправлень, що практично цілком спотворюють первісний зміст; з іншого боку — якщо головний кошторис України «проштовхнути» через парламент не вдасться, Віктор Михайлович зуміє «прикрити тил БЮТ». Одним словом, особиста присутність Пинзеника в уряді — передвиборна необхідність. «Його завдання — «бути собакою на прив'язі» тих рішень, які ми приймали ще з моменту створення партії», — заявив Сергій Соболєв, який хизувався стильною яскраво- жовтою краваткою з вишитою на верхній кромці бджілкою — символом партії. «Адже що ж це таке? Коли ми побачили постанови щодо поновлення економічних зон, зон пріоритетного розвитку, підготовлені урядом Януков..., пробачте Єханурова...», — запнувся Соболєв. «Та яка різниця, Янукович чи, чи Єхануров?!» — весело відповів екс-міністр економіки Сергій Терьохін. «Думаю, Пинзеник в уряді не зіпсується. Якщо він, звичайно, досидить там до виборів, у чому особисто я сумніваюся», — в унісон посміхнувся Володимир Філенко.
Судячи з настроїв у залі, змінювати лідера більшість партійців не дуже й хотіла. Підступу в цьому плані чекали від виступу Миколи Томенка. Але його спіч, за винятком кількох фрагментів, виявився на диво миролюбним. «Давайте вести переговори з усіма, крім комуністів і бандитів», — закликав він. «Хоча мені тепер складно сказати, хто не бандит», — додав Томенко, подумавши. «Я завжди для себе дві цінності сповідував: Бог і країна. Тепер, як виявилося, цінності змінилися: Бог і Президент! У цій державі, з'ясовується, бути родичем Президента важливіше, ніж мати принципову позицію. Друзі, ми повинні боротися проти кучмізму та кумізму!», — завершив новоствореним слоганом екс- віце-прем'єр із гуманітарних питань.
В обговоренні одного з найбільш актуальних питань — форми участі в майбутніх виборах — керівники ПРП трохи лукавили. З трибуни говорили про необхідність «склеїти помаранчеву команду й знову створити на її основі єдиний блок», у кулуарах охоче визнавали утопічність подібних ініціатив. «Звичайно, ми докладемо максимум зусиль для того, щоб знову зібрати всіх разом. От тільки з кожним днем вірять у це все менше людей, і я також», — чесно зізнався Ігор Гринів. «Отут усі присутні добре розуміють, чому ми не домовилися і не домовимося з командою Президента», — сказав Філенко. «Ми не можемо йти поруч із тими, чиї прізвища: Порошенко, Третяков, Мартиненко, Жванія», — підтримав його інший делегат.
У випадку, якщо благі наміри приведуть їх туди, куди встелена дорога, прпісти зосередяться на «створенні нормальних умов гри», а також «на формуванні коаліції «НУ» і БЮТ у майбутньому парламенті». І хоча підсумкова резолюція з'їзду акцентувала увагу на необхідності об'єднання, кулуари в унісон повторювали одне: «На вибори тільки з Тимошенко». «Не ми йшли на вибори з Президентом, а він із нами. І якщо Віктор Андрійович зізнається, що 12 днів думав, кому ж віддати перевагу, друзям чи Україні, то для мене відсутнє питання, з ким іти в наступну кампанію», — однозначно висловився один із делегатів.
Від імені БЮТ поздоровити присутніх прибув Андрій Шкіль, який занадто прозоро натякнув: «Ми вже зараз шукаємо дружні партії...» Виступила Олена Бондаренко, народний депутат, яка зайняла в парламенті місце Віктора Ющенка. За іронією долі, пані Бондаренко, яка також була главою Київської обласної організації НСНУ, стала одним із перших членів Народного союзу, які зробили публічний демарш: із недавніх пір вона також член БЮТ.
На сьогодні ПРП — партія хоча й маленька, але винахідлива. Її члени люблять згадувати, що саме вони в 2002-му стали одними з батьків-засновників блоку «Наша Україна». Пізніше активно трудилися в однойменній парламентській фракції, потім — у центральному виборчому штабі кандидата В. Ющенка. «Це ми переконали команду кандидата в необхідності залучення широких народних мас. Майдан — багато в чому наша заслуга», — вважають вони. Можливо, проводячи ПРП протягом кількох останнього років агресивнішу й егоїстичнішу політику, необхідності в блокуванні на вибори-2006 у неї просто не було б.
Але сьогодні надіями на самостійну участь у кампанії прпісти себе не тішать. Остаточне рішення щодо блокування приймуть 3 грудня, на наступному з'їзді, але вже зараз все, взагалі-то, очевидно. «Давайте будемо чесними одне з одним: у нас є лише два варіанти — блок із НСНУ чи з Тимошенко, третього тут не дано», — емоційно вигукнув делегат із Одеси.
Таким чином, загальний виборчий формат БЮТ вималювався вже досить чітко. Крім самої «Батьківщини» й тих, хто укомплектував блок іще в 2002-му, в його склад мають намір увійти також ПРП, «Пора», «Єдина Україна» Богдана Губського, майже стовідсотково — УНП Юрія Костенка й малоймовірно — Рух Бориса Тарасюка. Власні електоральні шанси ця компанія оцінює: від 17% і вище. У середньому орієнтується на 22— 25%. Імовірність залучення нових учасників блоку залежить саме від того, що вони спроможні привнести в «загальний казан». На сьогодні в БЮТ вирішено: просто «нарощувати м'язи» вони не будуть.
Безглузду історію про назву намагалися пояснити тим, що привласнювали бренд «НУ» виключно в шляхетних цілях: щоб цього не зробили інші. Тільки тепер діяльність під цією вивіскою небезпечна: «Мінюст веде проти нас небезпечну гру, ціль якої — зняти ПРП із виборів». Це все «хитрий план екс-міністра Зварича», думають вони. «У НСНУ прав на цю назву, звичайно, менше, ніж у нас... Ну, добре, Бог із ними!» — відзначив після цього Ігор Гринів.
Узагалі, саме НСНУ служив одним із головних об'єктів для критики партійців. «Так, половина наших колег поперлася в НСНУ. Половина, щоправда, сходила й повернулася, ще половина взагалі не дійшла», — намагаючись стримати іронічну посмішку, відзначив В.Філенко. Зал відповів бурхливими оплесками. Особливо не скупився на «компліменти» соратникам київський нардеп Володимир Бондаренко. «Домовлятися з ними неможливо в принципі. Вони будь-яке питання винятково з позиції грошей розглядають. Знай, тільки партією прикриваються. Так прямо й говорять деякі: ми, мовляв, усе отут поділимо, й нам за це нічого не буде, ми ж люди Порошенка. Чи, ось, Микола Мартиненко почав боротьбу за взуттєву фабрику...».
Дісталося й першій особі країни. За словами Бондаренка, за минулі місяці ні йому, ні іншим представникам столичного активу зустрітися з Президентом не вдалося жодного разу, всі звертання ігнорувалися. «Закритість тільки від Третякова залежати не могла. Напевно, була на те воля і самого Президента», — відзначив він. «Здається, Віктор Андрійович і на сьогодні не зрозумів, як і чому став Президентом. Це ще велике запитання, хто був цементуючою фігурою Майдану: Ющенко чи Янукович», — різко додав В.Філенко.
Очевидно, одним із результатів з'їзду стане формування в парламенті власної фракції. Відповідно до діючого законодавства, це може слугувати заставою представництва у виборчих комісіях. А наявність «своїх» людей на місцях — дуже важливий фактор для членів Блоку Юлії Тимошенко, який діє, з недавніх пір, фактично на опозиційних началах.
КОМЕНТАР
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Ризик перший — соціально-економічна ситуація в країні. У разі, якщо вона гіршатиме, і уряд Єханурова не зможе нейтралізувати негативних тенденцій, що виникли протягом попередніх місяців, то, звичайно ж, це негативно позначиться і на рейтингу Президента, і на рейтингу його політичної сили на парламентських виборах.
Друга проблема — питання про відповідність дій Президента та його політичної сили очікуванням тих виборців, які проголосували за Ющенка на президентських виборах. Це так звана проблема ідеалів Майдану, програми Майдану і того, наскільки відповідає їм і сам Ющенко, і його політична сила, яка братиме участь у парламентських виборах. Тут Ющенко може зіткнутися (і вже стикається) з обвинуваченнями в рецидивах «кучмізму», непослідовності, відступі від тих позицій і програмних положень, які він заявляв наприкінці минулого року.
Ризик третій — це можливість розколу в лавах його потенційних прихильників. Хоч один і найглибший розкол уже стався — розкол із командою Тимошенко. Але не виключено, що знову можуть виникнути розбіжності та проблеми у відносинах між Народним союзом «Наша Україна» й іншими потенційними прихильниками Президента в особі націонал- демократичних партій та інших політичних сил (наприклад, із ПРП або ПППУ Кінаха тощо). Цілком імовірно, що ПРП може розколотися між Ющенком і Тимошенко. Більша частина партії, звісно, підтримуватиме на виборах БЮТ. Хоч там виникне одна велика серйозна проблема — блок теж не безрозмірний. І в процесі формування списку я не відкидаю деяких перебіжок і нових тактичних конфігурацій, коли залежно від того, кому та які місця будуть запропоновані в списку, ми побачимо, що нинішні активісти ПРП розділяться як на рівні парламентських виборів, так і на рівні виборів місцевих. З іншого боку, вже зараз очевидно, що і лідер ПРП Віктор Пинзеник, і деякі інші видатні фігури цієї партії працюватимуть на відновлення союзу між командами Ющенка і Тимошенко, якщо не в ході виборчої кампанії (що вже навряд чи вдасться), то після парламентських і місцевих виборів майбутнього року. Для них, до речі, це й шанс зберегти саму партію, що зараз знов-таки виглядає проблематично.
У зв'язку з цим, ризик четвертий для команди Ющенка, на мій погляд, пов'язаний не стільки з виборчою кампанією, стільки з поствиборною ситуацією. Йдеться про те, що в ході конкурентної боротьби в рамках виборчої кампанії треба зберегти можливості, основи для досягнення коаліційних угод уже після виборів. Тобто треба думати про те, з ким із союзників доведеться створювати і парламентську більшість, і нову урядову коаліцію. Тут також є ризики, пов'язані й із вельми суперечливими відносинами з Блоком Юлії Тимошенко, і зі збереженням нинішніх протиріч за принципом «свій — чужий» у відносинах із Партією регіонів і деякими іншими політичними силами, які раніше підтримували Кучму та Януковича. Тобто проблема відносин із потенційними союзниками також буде одним із найсерйозніших ризиків для Ющенка та його політичної сили в майбутній виборчій кампанії.
І ще одна група дуже серйозних ризиків — це ризики довгограючих і нових скандалів. Йдеться і про справу Гонгадзе, якої не закінчили та яка прямо чи непрямо може вдарити по багатьох учасниках виборів. Зокрема для Ющенка — це радше загроза непряма, пов'язана з тим, що не вдасться завершити цієї справи вчасно та з виявленням усіх фігурантів і винних у викраденні та вбивстві Георгія Гонгадзе. І провина за те, що замовники цього злочину так і не будуть встановлені, непрямо може бути покладена частиною виборців на Президента та його прихильників.
Йдеться також і про деякі інші скандали, розслідування яких не закінчили. Зокрема це корупційні обвинувачення на адресу найближчих соратників Ющенка. Ця тема, звісно ж, підживлюватимуть, розкручуватимуть, підкидатимуть нові факти обвинувачення. І це також ударятиме по команді Президента.
Ще один скандал — із Березовським і можливим фінансуванням ним кампанії Ющенка — потенційно є найсерйознішою загрозою для команди Президента. У ході виборчої кампанії він негативно позначатиметься на ставленні до Президента та його політичної сили. Щоправда, виборці реагуватимуть на цей скандал за принципом «вірю — не вірю». Але здебільшого ця загроза буде пов'язана не стільки з самою виборчою кампанією, скільки з ситуацією, що виникне після виборів. Цей скандал може бути використаний для ініціювання процедури імпічменту і, таким чином, для ослаблення позиції Ющенка та його прихильників у майбутньому складі парламенту.
