Майбутній глава держави повинен бути не лише патріотом, але й людиною з твердим характером, що вміє сказати «ні», — вважає голова депутатської групи «Народний вибір» (яка неофіційно вважається об’єднанням луганчан) Микола ГАПОЧКА. Втім, на його думку, поки що про президентські вибори говорити рано. Натомість політикам слід тісніше зайнятися ініційованою Президентом України Леонідом Кучмою політичною реформою, здійснити яку, переконаний народний депутат, реально ще до президентських виборів. За прогнозами співрозмовника «Дня», конституційна більшість має бути створена на четвертій сесії нинішнього скликання Верховної Ради України.
— За результатами другої сесії вашу депутатську групу якоюсь мірою можна віднести до «постраждалих»: «Народний вибір» не одержав жодної посади в коаліційному уряді. Бюджетний комітет, який вам вдалося відстояти в суперечці з «Демініціативами», внаслідок скасування рішення про перерозподіл комітетів так і залишився за «Нашою Україною». Як усе це було сприйнято вашими депутатами?
— Абсолютно спокійно. Я б взагалі не погодився із запропонованою оцінкою. В уряд група «Народний вибір» дійсно нікого не делегувала, але не через те, що нам не дали цього зробити. Просто в нас не було для цього відповідних кандидатур. Бюджетний комітет теж не був для нас питанням «життя та смерті». Але, маючи достойну кандидатуру на пост його голови, ми як члени більшості були готові взяти на себе цю сферу відповідальності.
— Чому, по-вашому, більшість взагалі пішла тоді на перерозподіл комітетів, — адже було очевидно, що перевага більшості над опозицією мінімальна?
— На перерозподіл ми пішли вимушено, і це було єдиним можливим варіантом дій. Згадаймо, яку деструктивну позицію зайняли тоді опозиційні фракції. Їх представники на посадах керівників парламентських комітетів відмовилися виконувати свої прямі обов’язки — виходити на трибуну та представляти підготовлені комітетами законопроекти. Уже цього було достатньо, щоб паралізувати роботу парламенту. Тим радикальним кроком ми примусили опозиціонерів повернутися до прийняття ряду принципово важливих та необхідних документів, iз бюджетом включно.
— Чи є рішення про повернення комітетів опозиції крапкою в питанні про їх приналежність?
— Сьогодні я б не надавав принципового значення тому, хто головує в комітеті. Зрештою, рішення приймається голосуванням, і все залежить від його членів. Принциповим є те, чи працює комітет. Якщо голови комітетів займатимуться справами, а не політикою, повернення до цього питання не буде.
— Скоро парламенту належить розглянути програму діяльності уряду. Чи потрібно, на ваш погляд, дати йому свободу дій на рік наперед?
— Підтримка з боку більшості — запорука нормальної роботи уряду. Сподіваюся, в уряду вистачить розуму не робити з нас своїх погоничів. Втім, як людина, що була у виконавчій владі, я знаю, як там працюється — питати про результати із сесійної зали набагато легше. Не перебільшу, коли скажу, що там, у виконавчій владі, справжня каторга. До речі, дехто з депутатів, що пішли в уряд, вже поглядають назад — не всім такі перевантаження під силу.
— Нещодавно вами разом із лідерами ще шести депутатських фракцій і груп більшості, а також колишнім координатором більшості Олександром Карповим було внесено законопроект «Про парламентську більшість і парламентську опозицію». Однак чи не вважаєте ви, що доля більшості залежить не стільки від того, чи виписане її існування в законодавстві, скільки від того, чи зможуть й надалі учасники більшості знаходити між собою порозуміння?
— За долю більшості я спокійний. Те, що сьогодні при голосуванні в нас немає радянсько-більшовицького «однодумства», ніяким чином не означає кризи парламентської більшості. Просто кожне питання порядку денного ми розглядаємо по суті, професійно. Крім того, є підстави сподіватись, що нинішня більшість буде приростати. Причому і персоналіями, і фракціями. Думаю, на четвертій сесії ми вийдемо на цифру понад 300 голосів. Ми просто зобов’язані цього досягти, бо перед нами стоїть завдання внести зміни до Конституції. А для цього необхідна конституційна більшість.
— Минулого тижня Президент України Леонід Кучма висловив незадоволення темпами здійснення політичної реформи. Більшість не працює над цим?
— Ми зробили два великих кроки. Перший — це власне створення парламентської більшості. Другий — створення коаліційного уряду. Де-юре це на сьогодні повноваження Президента, але де-факто він ними поступився на нашу користь. Тепер нам залишилося зробити третій крок — вже випробувану на практиці систему закріпити у Конституції. Це буде зроблено, коли з’явиться конституційна більшість. Я також переконаний, що в питаннях політичної реформи ми знайдемо порозуміння зі значною частиною опозиції.
— Нещодавно народний депутат Олександр Волков вкотре заявив про наміри створити свою фракцію. Але позафракційних депутатів дуже мало, до того ж, за ними «полює» ще один бажаючий створити фракцію — Олег Безпалов. Серед тих, в кого вони можуть «позичити» депутатів, називають і вашу групу. Як вам така перспектива?
— Позичати в нас нічого, тому що ми по четвергах не подаємо. В нас немає людей, які б мали певне відношення до пана Волкова. І я добре знаю своїх людей. На гроші — якщо саме це мається на увазі, вони не підуть. Навіть якщо комусь якимось чином групу вдасться розхитати — не біда, бо крім п’ятнадцяти дійсних членів у нас є ще й кілька запасних варіантів.
— Які ваші враження від промови спікера Володимира Литвина, виголошеної при відкритті третьої сесії? Чи не було відчуття, що перед вами політик, який розпочинає передвиборчу кампанію?
— Чесно кажучи, не було. Від промови враження найкращі. Володимир Литвин зачепив дуже гострі питання, і при цьому буквально пройшов «по лезу ножа» між інтересами різних політичних сил.
— Кого налаштовані підтримати депутати із групи «Народний вибір?» на майбутніх президентських виборах?
— Конкретно говорити ще рано, ми лише придивляємося до потенційних кандидатів. Нашій країні потрібен президент, який вболіватиме не за регіон, не за партію, а за всю Україну. І найголовніше — це повинна бути людина із «внутрішнім стрижнем». Людина, яка вміє сказати «ні». Безхарактерний президент — горе для народу.
— Як закінчилася історія із заявою проти вас до Генерального прокурора, поданою опозиціонером Олександром Баранівським? В сесійній залі пан Бaранівський розповідав, начебто ви обіцяли йому «відкрутити голову» під час вересневих «штурмів» трибуни парламенту опозиційними депутатами...
— Як і слід було очікувати, iсторiя закінчилася нічим. Я думаю, Баранівський згодом і сам зрозумів, наскільки смішними були ті звинувачення, висунуті, очевидно, на чисто емоційній хвилі. Зараз, до речі, у нас із ним нормальні робочі стосунки. Тобто ми спілкуємося, а по деяких питаннях навіть виступаємо зі спільними позиціями.
ДО РЕЧІ
Цікаво, що лідер «Нашої України» Віктор Ющенко, котрий «набираючи обертів» як кандидат в президенти відправився з поїздкою до США, вже відкрито висловився проти політичної реформи. У своїй промові в американському Фонді Карнегі він, зокрема, сказав, що «механізм прихованої передачі влади замаскували під виглядом політичної реформи», передає інтернет-газета «Українська правда» (pravda.com.ua). «Якщо влада відчує реальну загрозу втрати свого статусу, вона шалено педалюватиме ревізію Конституції», — переконаний Ющенко. «Вже зараз лунають такі голоси: мовляв, зміна президентсько- парламентської республіки на парламентсько-президентську набула надзвичайної актуальності. Насправді в нинішніх умовах подібні зміни є дуже небезпечними», — заявив лідер «Нашої України». Що ж, за океаном найрейтинговіший український політик говорить явно відвертіше, аніж в Україні. А тому цікаво, як пан Ющенко, котрий ту ж саму політичну реформу ще навесні минулого року висував як одне з гасел свого блоку (згадаймо проект «Договору про спільні дії»), пояснить виборцям зміну своїх поглядів.
