У кожного своя правда... Перевірену століттями народну мудрість цілком можна було б вписати у вітчизняні підручники економіки поруч з об’єктивними макро- і мікроекономічними законами, визначеннями регуляторних та арбітражних функцій держави і т. д. Теоретичні обгрунтування? Їх успішно замінює виведена ще у радянські часи відомим сатириком «формула»: мовляв, держава грабує народ, народ, у свою чергу, краде у держави.
Так уже склалося, що в умовах нашої практично ринкової економіки відносини підприємців зі співробітниками численних контролюючих інспекцій складно назвати цивілізованими. Бізнесмени, говорячи на цю тему, основними своїми проблемами, серед інших, називають непомірний податковий тягар, складну для розуміння систему оподаткування, самоуправство в діях податківців та... корумпованість чиновників.
Представники ДПАУ, як правило, подібні речі «на людях» намагаються не обговорювати. До відвертості з їхнього боку тут справа доходить надто рідко, що створює навколо співробітників податкової служби ореол закритості та, враховуючи реалії підприємницької діяльності, підживлює грунт для численних обвинувачень на адресу податкової служби. У бесіді з кореспондентом «Дня» заступник начальника податкової міліції України, начальник Управління із боротьби з корупцією та безпеки, заслужений юрист України, генерал-майор Віктор ШЕЙБУТ був гранично відвертим і, скажімо прямо, нетрадиційним. Саме цей генерал за родом служби несе відповідальність за чистоту рядів українських податківців.
БАГАТО ГРОШЕЙ. ХОРОШИХ І БРУДНИХ
— Представники ДПАУ найчастіше називають гроші, приховані від сплати податків, одним із факторів корупції. Чому?
— Тут варто розібратися у самій природі «брудних» грошей. «Брудні гроші» — це кошти, отримані незаконним шляхом, у тому числі й приховані від оподатковування. Ці гроші походять від прихованих доходів та часто використовуються для корупційних цілей. Усі ми чудово розуміємо, що підкуп посадових осіб є одним із основних елементів корупції, чинячи корупційні дії: чиновник отримує матеріальні блага. Ці блага можуть набувати як фінансової (хабар), так і інших форм. Наприклад, путівки, оплата навчання дітям, ремонт квартири, машини і т.д. Але й для цього потрібні гроші. Де їх узяти? Показати у чистому доході неможливо, оскільки система оподатковування сьогодні дозволяє простежити за прибутком і фінансовими потоками будь-якого підприємства. Відповідно, для підкупу і фінансування певних посадових осіб потрібні «брудні» гроші. Як правило, їх отримують шляхом приховування від оподатковування.
— Але у цивілізованих країнах світу «брудними» називають гроші, виручені від торгівлі наркотиками, зброєю і т.д. Приховання доходів від підприємницької діяльності, наприклад, у Швейцарії, не тягне за собою кримінальної відповідальності. У чому особливість України і чому все-таки наші податківці наполягають на розширенні своїх повноважень під прапорами боротьби з «відмиванням»?
— Ви випередили мою відповідь. Я не хотів би сьогодні проводити паралелі економічного розвитку цивілізованих країн і України. Дійсно, у нас може бути різний підхід до формулювання визначення «брудних» грошей. У нас спільна з цими країнами ідея. Щоб пояснити це, досить звернутися до статистики. Яке місце за корумпованістю посідає Швейцарія? А яке Україна? Висновок напрошується сам — механізми боротьби з відмиванням «брудних» грошей повинні бути різними. Багато теоретичних викладень наших колег зі США, Швейцарії, Австрії і т.д. просто не адаптовані до наших реалій. Підходи варто розробляти через призму економічного розвитку.
ЗАМКНУТЕ КОЛО ПОВЕРНЕННЯ ПДВ
— Щодо хабарів. Є розхожа думка про серйозні порушення з боку податкової служби при поверненні ПДВ.
— Справді, там, де ухвалюється певне рішення, пов’язане з першочерговістю та термінами повернення, можуть бути факти корупції. Однак до всіх цих питань є системний підхід, що полягає ось у чому: будь-яка фірма, будь-яке підприємство, подаючи на відшкодування ПДВ, мають подати визначені документи. Потім починається податкова перевірка. Свого часу нас загнали у жорсткі строки — закінчити перевірку протягом десяти днів. Але уявіть собі: перевірити ланцюжок із п’яти-шести фірм за десять днів... Це просто неможливо. Тому були помилки. ПДВ повертали фіктивним фірмам (так зване фіктивне повернення). Коли ми цю систему почали налагоджувати, отримали більший термін для перевірки, то виявили дуже цікаві моменти: велику кількість фіктивних фірм, які намагалися обдурити державу та повернути ПДВ.
А у тому, що реально від ПДВ надійшло трохи більше шести мільярдів гривень, тоді як на повернення було пред’явлено близько дев’яти мільярдів, винна не податкова. Це система не спрацювала і цей дефіцит, об’єктивно, — жахлива проблема.
— Ви вказали на помилки. Але чи є факти корупції під час повернення ПДВ?
— З юридичного погляду, надання достовірної чи неправдивої інформації співробітниками податкової — це елемент корупції. Так написано у законі. Але якщо ми з вами говоримо про повернення ПДВ за хабарі, то...
— Скажімо прямо, називаються цифри — 10% від суми повернення і, як кажуть, жодного головного болю.
— Так, така інформація є. Від 10 до 20% — і починається повернення. На жаль, це є, і ми з цим намагаємося боротися. Але тут палиця з двома кінцями. Ще жоден підприємець не прийшов та ініціативно не заявив, що з нього вимагають ці 10 — 20%. Наше управління може виявляти подібні порушення з боку недбайливих податківців тільки оперативним шляхом. Якщо ми хочемо боротися з цим явищем, то повинні робити це разом із бізнесменами. А то виходить — підприємець сам по собі, податківець сам по собі. А Управління із боротьби з корупцією вимушене розриватися поміж ними і шукати ці порушення. Це, м’яко кажучи, не зовсім нормально.
Якщо підприємці наголошують на корупції у податковій службі, то ми повинні разом боротися з цим злом. До речі, у нас є офіційні можливості для цього: заяви, скарги (бажано не анонімні), телефони довіри чи простий візит до управління у години прийому. А двері для екстрених заяв у нас відчинені цілодобово. У зв’язку з цим хотів би навіть звернутися за допомогою. А то теоретично ми всі боремося, а практично...
Образно кажучи, сьогодні немає жодної людини, яка не кинула би камінь у податкового інспектора — «Усі хабарники». Та це не так. До речі, хабар у нас не є домінуючим злочином. Тільки 3% усіх злочинів становить чи сам хабар, спроба його отримання, чи спроба дати хабара податківцю. Це не основний бич наших співробітників.
— А який основний?
— Основний, як не дивно, подання невірогідної інформації. На нього припадає 80% усіх порушень. Чи є у неправильному наданні лихий намір, і що за ним криється, ми, власне, і розбираємося. Тільки за останні чотири місяці ми склали 111 протоколів стосовно співробітників податкової служби за законом про боротьбу з корупцією. Суди уже притягнули до кримінальної відповідальності 84 особи за порушення спеціальних обмежень та корупційних діянь. Це говорить про те, що ми не байдикуємо. Ми працюємо за сигналами, які отримуємо офіційним чи оперативним шляхом. Виявлення корупції адміністративного характеру і реагування на ці факти відповідно до Закону — це свого роду профілактика хабарництва.
— У чому полягає «неправильна видача інформації» ?
— Приміром, фірма має кредиторську заборгованість, заноситься до картотеки та закривається її рахунок. А податковий інспектор каже, що жодної заборгованості перед державою немає. Рахунок, зрозуміло, відкривається. Гроші, які повинні були надійти до бюджету держави, використовуються на розгляд керівника. Ми ж намагаємося з’ясувати — чи одержав податковий інспектор хабара. Зробити це дуже складно. Вимагати признання? Природно, ніхто в цьому не визнається. Підприємці посилаються на некомпетентність, співробітники податкової — на дефіцит часу для перевірки.
Яка ще буває неправильна інформація? Особливо це стосується Західної України: людина отримує довідку, що вона є безробітною, а вона — підприємець. І не дивлячись на це, їй видали довідку. Вона йде до центру зайнятості і крім доходів від підприємницької діяльності отримує допомогу із безробіття. А пільги? Тут ціла мережа неправильної інформації, що створює потім переваги окремим фізичним чи юридичним особам.
От і намагаємося з’ясувати: чи отримував чиновник податкової «подяку» чи ні. При повторному виявленні одного лише факту — відразу звільняємо з органів податкової служби. Якщо ж вперше, і ми не маємо доказів — ні. Зрозумійте, адже дві сторони повинні зізнатися у лихому намірі. Один повинен сказати, що дав, інший: «я взяв».
Крім того, буває, що наших співробітників просто обмовляють. Особливо, якщо інспектор дуже принципово підходить до малого бізнесу, змушує оформляти патенти як належить. Підприємцю, логічно, це не вигідно, оскільки тягне за собою певні витрати. Інспектор йому набридає і що робить бізнесмен?.. Найпростіше — позбутися інспектора: взяти й обмовити його. Сказати, що той вимагає хабара.
Але хабар не може бути зафіксовано тільки тому, що, наприклад, ви мені його даєте. Я повинен його у вас або вимагати, або своєю поведінкою примусити вас до дачі хабара. У іншому випадку порушення класифікується як замах на дачу хабара. Скажімо, якщо ви мені зараз пропонуватимете гроші, то це не означає, що я їх візьму. Це просто ваша пропозиція. І від моїх моральних якостей залежить, братиму я гроші чи ні. Але у ваших діях буде замах на злочин.
Узагалі, складність доказу такого злочину, як хабарництво, є проблемою і за кордоном. Із другого боку — якщо беззастережно розглядати всі скарги підприємців, то можна притягти до відповідальності всіх неугодних їм чиновників.
— Чи багато у податковій службі фактів корупції, пов’язаних із приватизаційними надходженнями і самим процесом приватизації?
— Усюди, де є посадові особи, де є ухвалення рішення, що впливає на ту чи іншу сторону, є місце для хабара. Приватизація — таке ж хворе питання, як повернення ПДВ та багато інших... Ми повертаємося до перших запитань. Тут «грають» «брудні» гроші. І все знову ж таки залежить від якостей конкретного чиновника. У нас до сьогодні немає Кодексу моральної честі держслужбовця.
Можна підняти питання: що є завуальованою формою хабара? Наприклад, день народження. Який подарунок можна подарувати держслужбовцю? Можна чиновнику подарувати автомобіль, а можна подарувати і ручку. Можна подарувати ручку, яка коштує $1000, а можна подарувати і звичайну кулькову ручку за 5 грн. Сьогодні це велика проблема. Варто брати чи не варто? У нас сьогодні нема «подарункової» градації. За кордоном, наприклад, презент, вартість якого перевищує $50, чиновник не має права брати просто так. Він зобов’язаний відмовитися або ж декларувати такий подарунок у своїх доходах, а отже — сплатити податки. Скажу, що у них із великим небажанням беруть дорогі подарунки. А у нас це, повторюю, проблема.
ПОДАТКІВЕЦЬ — ПІДПРИЄМЕЦЬ: «ВОЄННІ ХИТРОЩІ»
— Крім хабара є й інші способи впливу на чиновників. Наприклад, політична протекція для одних підприємств і «замовлення» на інші.
— Можливо, ця тенденція й існує. Але можу заявити, що у нас жодної змови з політичними силами немає. Це жорстко карається. Покарання, природно, передбачене нормативними актами. Крім того, внутрішня політика голови ДПАУ Миколи Азарова така: ми знаходимося поза політикою. Звичайно ж, використовувати податкову (слід сказати, дуже серйозний орган) як інструмент політичного й економічного впливу можна дуже ефективно, але, повторюю: ми поза цим.
Нас намагаються втягти, як правило, підприємства- конкуренти. Фірми-конкуренти часто підкидають матеріал одна на одну, щоб дестабілізувати фінансову позицію свого конкурента. У таких випадках нам потрібно обов’язково розібратися, що за цим стоїть. У кожній ситуації ми, природно, доповідаємо про ту чи іншу проблему, за якою може стояти зіткнення політичних інтересів. На час виборів, наприклад, з метою цілком відсторонитися від політики та уникнути безпідставних і, зрозуміло, непотрібних нам розмов, ми практично цілком призупинили позапланові перевірки.
До речі, я робив спеціальний аналіз: кожен підприємець, до якого приходить податковий інспектор, заявляє про дві речі. Перша — «на мене накат» (він не каже, що його не перевіряли рік і його потрібно перевірити). Друга — «конкуренти». Під «накатом», він має на увазі дії податкової, з метою «зняти» з нього гроші. А, кажучи про конкурентів, бізнесмен починає називати інші фірми, які нібито його «замовили». Довести це він, як правило, не в змозі. Потім, коли з ним починають розмовляти, він розуміє, що його не перевіряли рік і що його фірму варто перевірити хоч раз.
Узагалі, у нас є ідея відмовитися від практики відвідування підприємств і в ідеалі перейти на безконтактну перевірку за допомогою Інтернету, електронної пошти і т.д. Повинен заплатити податки — будь ласкавий, зроби це у визначений законом час. Не заплатив —отже, ти або їх приховуєш, або ігноруєш вимоги закону. Тоді ми повинні до тебе прийти.
До речі, безконтактна перевірка — ефективний спосіб боротьби з хабарництвом. Хабар у чому? Я в очі вам дивлюся і починаю на папері креслити певні цифри. Якщо я вас не буду бачити, а ви мене не будете бачити, то в нас обох і думки не буде про хабар. Звичайно, це не вирішує всієї проблеми, але це один із шляхів її вирішення.
— Проте до цього справа поки не дійшла. Багато підприємців скаржаться на перевищення службових повноважень податківцями під час проведення перевірок.
— Так. Таке буває. Але справа тут не в порушеннях. Наведу один приклад. Ми отримуємо інформацію щодо того чи іншого конвертаційного центру. Цей центр не може працювати самостійно. Він є павутиною підприємств, фінансовий потік яких стікається в одне місце. Створюється так званий конверт. Отримавши такі дані, я не можу чекати рік, поки прийде час перевірити цей центр за планом. Гроші на той час «спливуть» (подібні фірми працюють, як правило, до двох місяців). Я зобов’язаний перевірити і центр, і фірми.
Іноді у такому випадку під позапланову перевірку попадають фірми, які працюють чесно та просто проводили у цьому центрі якусь фінансову операцію. Звісно, щоб сказати, «відмиває» ця фірма гроші чи ні, ми повинні її перевірити. Але на будь-яку перевірку обов’язково виписується посвідчення.
Якщо ж посвідчення не виписується, то не виключено, що хтось намагається при перевірці отримати... У нас, на жаль, є й такі факти, коли перевіряють, показують акт і за 100 чи 200 доларів його рвуть. Але, знову ж, це одиничні випадки.
— Підприємці, як правило, вказують на недотримання закону стосовно повідомлення їх про майбутню позапланову перевірку та відсутність у податківців належно оформлених «перевірочних» посвідчень (мовляв, «одне на всіх»). Ваш коментар?
— Ви маєте рацію. У зв’язку з цим була ціла правова полеміка і ми дали відповідне пояснення. Адже немає жодної різниці, чи випишуть посвідчення, яке дає право на перевірку, кожному чи окремо одне на всіх. Навіть із метою економії паперу дешевше виписати одне. Після отримання оперативної інформації можна виписати хоч сто посвідчень — не проблема.
Щодо попередження, то не можу ж я завжди писати за десять днів: «Шановні підприємці, я вам даю десять днів для того, щоб ви згорнули фірму». Дуже часто, коли ми приходимо і запитуємо: «Де документи?», нам відповідають: «Везли до вас — украли в машині», «згоріли» чи «потонули». Ми у свою чергу: «Де бухгалтер?». У відповідь чуємо: «На тривалому лікуванні за кордоном», а «директор — у відпустці», «виїхав». І закон такий, що я зобов’язаний їм вірити, навіть якщо точно знаю, що жодної крадіжки не було, або її штучно організували. Це так само, що ви спитаєте міліціонера, чому він не попереджає злочинця за десять днів, знаючи його місцезнаходження, що його «братимуть».
Утім, це аж ніяк не означає вседозволеність. У випадку перевищення повноважень оперативними співробітниками, їх можуть притягнути і притягають до кримінальної відповідальності. Хоч і тут варто враховувати людський фактор. Тим більше, що ми постійно знаходимося у напруженні, ми ж приходимо не з букетами квітів. Нас чекають як людей, які повинні щось відібрати. От, наприклад, якби я до вас прийшов щось дати, то ви мені і чашку кави запропонуєте. У іншому ж випадку ви мене хочете якнайшвидше позбутися. Це логіка.
До речі, у нас дуже велика проблема виникла з лжеміліціонерами. Протягом останнього часу ми виявили багато осіб, які ніколи не належали до нашої служби, але проводили «лжеперевірки». Так звані Остапи, які зрозуміли, що найбільший конфлікт на стику між підприємцями і фінансовими інспекторами. І використовуючи ефект «красного дзеркальця», змушували дрібних бізнесменів відкуповуватися.
От останній випадок — ми затримали колишнього співробітника МВС, який використовував як аргумент для одержання хабара своє пенсійне посвідчення. У Донецькій області минулого року викрили цілу злочинну групу, що чотири місяці працювала на узбережжі Азовського моря. Вони їздили, виявляли «ліву» горілку, безакцизні цигарки у кіосках, магазинах на узбережжі (до цих торгових точок ми просто не доходили — і без них проблем вистачає), представлялися податковими інспекторами і ставили підприємців перед вибором: кримінальна справа з конфіскацією чи половина товару. Тільки два підприємці наважилися нам зателефонувати. «Податківці» виявилися рецидивістами. Подібні історії періодично виникають у Криму, Сумах, навіть у Києві. Існує ще одна проблема — з початку року ми зареєстрували 134 випадки протиправних дій (погроз, шантажів, замахів та інші) стосовно наших співробітників.
— Прикмети часу. До речі, у зв’язку з цим запитання. Не таємниця, що діалог податкової міліції і підприємців може обернуться зіткненням. Іноді справа навіть доходить до перестрілок з охоронцями фірм. Кажуть, що часто податківці під час перевірок змушені «розмовляти» із представниками інших правоохоронних органів, скажімо, «Беркутом»?
— Так. Такі факти є. Нещодавно протистояння податкової і «Беркута» зафіксували у Донецьку. Річ у тім, що підрозділу «Беркута» дуже складно розібратися у помилковому виклику. Вони дійсно приїхали, коли на підприємстві знаходилися наші співробітники, і начебто вийшов конфлікт інтересів. Тут необхідно і їм, і нам виявляти витримку. І ми, і вони цьому навчені. Ми не повинні хапатися за пістолети.
— Причини виникнення такого роду ситуацій?
— Доступ до міліцейської форми сьогодні настільки відкритий, що визначити «Беркуту», чи справжні ми міліціонери, а нам — чи справжній це «Беркут», досить складно. Але, по-перше, у нас у всіх є посвідчення, а, по-друге, засоби зв’язку, і ми можемо зателефонувати їм, а вони нам.
Часто підприємці йдуть на такі виклики, щоб розрядити обстановку, відвернути нас від перевірки, створивши конфліктну ситуацію між правоохоронними органами. «Проблемні» бізнесмени думають, мовляв, тоді як вони будуть між собою розбиратися, я вже встигну підмінити чи сховати документи.
Хоч переважно підприємці пишуть нам заяву, анонімного листа, де вказують, що податковий міліціонер чи інспектор прийшов вимагати у мене хабара. З таким розрахунком, що податківець налетить, візьме директора і бухгалтера, почне їх катувати, допитувати (це теоретично, звичайно)... Тут з’являться співробітники підрозділу із боротьби з корупцією, і ми почнемо вирішувати свої внутрішні проблеми, що дозволить підприємцю відстрочити перевірку і привести всю документацію в порядок. Але вони не усвідомлюють, що у нас зовсім інші методи роботи. Ні податковий інспектор, ні міліціонер, ні сам підприємець не знають, що починаємо оперативну роботу в рамках закону ще до початку податкової перевірки. Тому обмовити наших співробітників у цих випадках дуже складно. А конфіденційність у нашій роботі дозволяє зробити об’єктивні висновки про те, чи був факт порушення з боку службовців податкової, і не повинно бути жодних сумнівів, що якщо цей факт був, то винні понесуть відповідальність відповідно до Закону.
