Не Україна, а Росія хоче зробити свою державу найбільш привабливою для інвестицій, для грошей. Державна дума прийняла-таки закон, яким вводиться єдиний податок на доходи в розмірі 13%. Та ще з суттєвими пільгами для найбідніших. Приємно відчувати що твої думки співпадають з думками розумних людей. Ми теж майже прийняли. Бюджетну резолюцію на старій податковій базі. Більше восьми років будуємо, будуємо. Кому і що?
Українці вважають себе дуже розумними, хитрими. Так от «нерозумні» чехи та словаки після оксамитової революції вибрали не бувшого партійного функціонера чи господарника, а драматурга, дисидента, який боровся із старим режимом за нову Чехословаччину. «Нерозумні» поляки вибрали електрика, який хотів нової Польщі і за це боровся. У Литві аналогічна ситуація. Що цих людей ріднить? Вони практично ні від кого не залежали. Ні від якого «партійного, советского и хозяйственного актива». На них ніякі «клани» не могли натиснути або налякати компроматом. Що вибрали і вибирають ну дуже розумні українці? Отож.
Невже людина, яка боролась за Україну, відбула за це в тюрмах та таборах багато років, дозволила «поиграться краником», при тому що цей «краник» знаходиться у нас? «Бачили очі...» Але ж не хочеться, свої ж бо ті очі. Та вже пізно бідкатися.
І ще. Всі наші відомі економісти отримали знання в радянських вузах, де вивчали планову економіку розвинутого соціалізму. Ринкова економіка була представлена декількома сторінками під приблизно такою назвою «Критика буржуазних економічних теорій». Ніхто з них не варився в тому ринковому суспільстві і не вивчав зсередини. Тому потрапивши на керівні посади вони керуються рекомендаціями міжнародних фінансових інституцій та нашвидку почерпнутими основами найпопулярніших економічних теорій відомих вчених (Фрідмана, Кейнса, Хайека і т.п.) . Домінуюча теза – у всьому світі одні і ті ж хвороби лікують однаковими засобами. Так. Для однакових хворих. Але ми не однакові. Ліки для антилопи можуть бути вбивчими для лева, а смачна їжа для лева — це смерть для антилопи. Скажіть, будь ласка, де, в якій теорії розроблений метод переходу економіки від планово-адміністративної моделі до ринкової, та ще якої ринкової? При чому країни з потужним, хоч і дещо застарішим промисловим, науковим потенціалом? Ніде. Ми повинні найти своїх фрідманів-кейнсів, які висловлюють не умоглядні сентенції, а чіткі, розроблені відповідно до наших умов, наукові концепції.
Хто конкретно все досліджував, рахував, вивчав, розробляв? Чи знову відповідь у Фрідмана? А ми ж не лев, а, поки що дурна антилопа. І парадоксів може бути не один, не два.
Такі думки навіяло російське рішення по податку на доходи. Шкода, не в нас.
