Сьогодні парламент починає розгляд кандидатури Валерія Пустовойтенка на пост прем'єр-міністра країни. Багато хто вважає, що, подібно до «спікеріади», призначення нового прем'єра перетвориться на політичну епопею і триватиме досить довго. Для такого розвитку подій, зрозуміло, є свої причини. З одного боку, частина парламенту зацікавлена у тому, щоб Кабмін очолила нова людина, інша частина, мотивуючи тим, що президент залишився той самий, хоче зберегти «старого» прем'єра. Однак є й інші моменти, які демонструють зростання розуміння структурних проблем в організації влади. Зокрема, багато хто незадоволений тим, що Конституція передбачає процедуру затвердження тільки прем'єра, а не всього Кабінету. Цю точку зору представляє, зокрема, Олександр НАРБУТ, президент концерну «Пульсар»:
— Хоч би хто став прем'єром, йому потрібна підтримка парламенту і злагода з ним і, звісно, дієздатна команда, на яку можна спиратися. Не можна применшувати роль глави уряду, але не можна і забувати про інших членів кабінету, які теж повинні б отримати підтримку народних депутатів. Багато хто стверджує, що такої норми немає в нашій Конституції і парламент не може цього вимагати без внесення в неї змін. Але в Конституції немає і норми, котра забороняє парламенту при узгодженні кандидатури прем'єра проаналізувати одночасно і кадровий склад майбутнього уряду. Це було б логічно, оскільки таким чином парламент допоміг би кандидату в прем'єри відразу визначитися з тими людьми, які разом із ним розділять відповідальність за майбутню роботу. Це було б корисно і, нарівні з підтримкою, яку шукає прем'єр в парламентських фракціях, дозволило б йому більшою мірою вплинути на призначення тих чи інших кандидатур на посаді міністрів. Сьогодні ми неоднозначно оцінюємо професіоналізм і дієздатність колишнього уряду, отже бiльш ефективний варіант можливий тільки при заміні людей на певних постах. Не треба бути великим фахівцем, щоб зрозуміти, що ті проблеми, які є в енергетиці, у вугільній промисловості і в нафтогазовій галузі вимагають кадрових змін. Прихід професіоналів як із ділової сфери, так і використання наявного кадрового потенціалу другого ешелону (заступників міністрів), був би вельми корисний.
Склад Кабміну треба знати вже сьогодні ще й тому, що відтягувати розв'язання кризових проблем далі немає куди. Масове відключення електроенергії по країні пiсля закінчення виборчої президентської кампанії, — це не чиясь зла воля, як іноді намагаються представити, а наслідок тієї ситуації в економіці, яку ми сьогодні маємо. І курс гривні — знову ж наслідок накопичених проблем. А вирішити їх може єдина ефективна команда. Думається, що якби питання ставилося так, то будь-який кандидат, який представив парламенту свою команду, міг би розраховувати на його підтримку. Нам не треба в черговий раз чекати підказок чи рекомендацій Міжнародного валютного фонду. Про реформування чи реорганізацію структури уряду треба думати самим і випереджати порадників. Це стосується й управління державними корпоративними правами, і завершення реорганізації структури Мінфіну. Треба підвищити ефективність і відповідальність Кабінету Міністрів, завершивши роботу над відповідним законом, одночасно уточнивши функції і відповідальність міністрів і віце-прем'єрів. Без цього жоден прем'єр-міністр не зможе через 3-4 місяці доповісти про якісь зміни. Віз залишиться на тому ж місці.
Важливо визначитися і із законом про Кабмін й з персональним складом уряду, який буде спільно відповідати за поточну ситуацію. Розмова про коаліційність уряду сьогодні вторинна, бо не кольори фракції визначають сьогодні професіоналізм людини. Фракції, на мою думку, могли б об'єднатися в головному — в підтримці ефективного кабінету, створеного на професійній основі і котрий пройшов обговорення в парламенті.
Чому розмова про податковий кодекс і необхідність формувати бюджет-2000 на новій податковій базі залишилася розмовою? Бо старий склад уряду не зробив, як і парламент, необхідної роботи, хоча зміни податкової системи — вимога часу. Ефективність нового уряду буде визначатися його розумінням цієї проблеми. Для бізнесу необхідно створювати сприятливі умови. І останнє. Якщо ми не створимо уряд як єдину професійну й ефективну команду, країна не зможе розраховувати на зарубіжні інвестиції, без яких, як і без зростання експорту, їй не справитися з виплатою зовнішніх зобов'язань.
