Коли останнім часом наші керівники силових структур давали інтерв’ю? І взагалі наскільки часто можна почути розмову з керівництвом МВС, СБУ, Мінооборони за останні рік-два? Відповіді на ці запитання достеменно відомі журналістам і очевидні для суспільства. «Сухі» прес-конференції міністрів, їхніх заступників, повідомлення прес-служб — це і є основні методи спілкування зазначених відомств з українськими громадянами. Чи сприяє це прозорості силових структур і контролю з боку суспільства?
Днями в Службі безпеки України (здавалося б, у гранично закритій структурі) намагалися відповісти на ці запитання. У межах організованого семінару, ініціатором якого виступила Громадська рада при СБ, говорили про «Цивільний контроль над сектором безпеки: як удосконалити діяльність громадських рад». Захід відбувався за підтримки Центру інформації та документації НАТО в Україні. Маючи більше досвіду, представники країн-членів НАТО розповіли — як у них працює система, а наші експерти — що ми маємо на сьогодні.
Відчувалося, що новий склад Громадської ради на чолі з народним депутатом Юрієм Самойленком налаштований серйозно. Він сам кілька разів наголошував, що хоче змінити ситуацію.
«Моя мрія і водночас обов’язок Громадської ради — це відповідність роботи СБУ до функціональних обов’язків, — зазначив Самойленко. — У новому законі «Про Службу безпеки України» (подадуть Президентові у квітні 2013 року) має бути червоним рядком прописано: посилення громадського контролю за Службою безпеки. Не є таємницею, що сьогодні не все благополучно в СБУ. Спецслужба, зокрема, перебуває на етапі очищення від людей, які випадково туди потрапили. Цього не треба боятися, і про це потрібно говорити».
У цілому, виявляється, в Україні не так і мало громадських рад. «За даними дослідження, рік тому при органах державної влади налічувалося близько 560 громадських рад, — повідомив радник голови СБУ, модератор зустрічі Олександр Бєлов. — Багато це чи мало? Якщо брати кількість суб’єктів управління, органів державної влади на регіональному рівні, то це не так і мало». От і постає питання їхньої ефективності, а головне, можливості впливати на ті органи, при яких вони створені — чи дослухаються до них?
Ситуація різна. Це стало абсолютно зрозуміло після виступів на семінарі представників громадських рад, а саме при Міністерстві оборони, Міністерстві внутрішніх справ, Державній службі України з контролю за наркотиками (ДСКН). Отже, по черзі.
Олександр Щербінін, начальник відділу зв’язків з громадськістю і релігійними організаціями Департаменту соціальної та гуманітарної політики Міністерства оборони України, розповів, що в їхньому міністерстві Громадська рада активна, проводить зустрічі, вирішує питання, і до неї прислухаються.
«Протягом двох років нині чинна Громадська рада при Міноборони провела вісім засідань, два круглих столи, — розповідає Щербінін. — Говорили про будівництво житла для військовослужбовців, санітарне та курортне забезпечення особового складу, соціальне забезпечення ветеранів, стан фінансування Збройних сил, запобігання та протидію корупції... Також члени Громадської ради мають можливість висловлювати свою думку з приводу актуальних питань громадсько-політичного життя і формування Збройних сил в усіх військових засобах масової інформації».
Слід зазначити, окремим рядком Юрій Самойленко постійно наголошував на важливості фінансування силових структур. Він зазначив, що цьому питанню приділятиме особливу увагу: «Потреби Служби безпеки України в бюджеті на 2013 рік було задоволено за залишковим принципом: 48% від необхідної суми. Тому моє завдання як голови Громадської ради при СБУ — обстоювати інтереси фінансування спецслужби. Від цього залежить її ефективність, соціальне забезпечення співробітників тощо».
Після виступу Щербініна Самойленко запропонував провести спільне засідання всіх громадських рад: при СБУ, Міноборони, МВС, ДСКН. «На цьому засіданні можна буде підготувати пропозиції не тільки до окремо названих структур, а й керівництву держави — Президентові, Верховній Раді, Кабінету Міністрів, щоби акцентувати увагу на тих питаннях, які там визначені нашими положеннями про громадські ради», — сказав Самойленко. Представник Міноборони підтримав ідею і навіть запропонував провести спільне засідання в їхньому відомстві.
Навіює оптимізм. А от зміст — про що говоритимуть на таких зустрічах? На які теми спілкуватимуться?
У головного редактора газети «День», члена Громадської ради при СБУ Лариси Івшиної є пропозиція. «На нещодавньому засіданні Громадської ради при СБУ на тлі глобальних питань ми, зокрема, обговорювали — що викладають у спеціалізованих навчальних закладах СБУ? — запитує пані Івшина, звертаючись до Щербініна. — Що в цьому разі викладають у спеціалізованих закладах Міністерства оборони? Які саме навчальні програми, дисципліни з історії? Які вчені запрошуються? Це надзвичайно важливі запитання, якщо ми говоримо про демократичні цінності, тим більше, декларуючи європейську інтеграцію. Певна річ, на сьогодні створено дуже багато літератури в окремих структурах, але, крім цього, написано й багато інших книжок, де історія переосмислена. Не хочеться, щоб військові люди відставали. Наприклад, нещодавно засідала Ініціативна група «Першого грудня», де було озвучено багато правильних та потрібних висновків. Чи будете до цього прислухатися?»
«Дякую за підказку. Я обов’язково візьму до уваги ваше зауваження — на наших засіданнях ми порушимо це питання», — відповів Олександр Щербінін.
Далі був показовий виступ представника МВС. Він цілком показав проблемні взаємовідносини суспільства із сектором безпеки, спроможність тиснути на правоохоронні органи. «Ми маємо досвід співпраці з Громадською радою не дуже позитивний, — одразу розпочала начальник відділу управління зв’язків з громадськістю МВС Наталія Бородич. — Раду при МВС було створено в січні 2011 року. Очолив її відомий правозахисник Едуард Багіров. Але, на жаль, Громадська рада не виконувала покладених на неї функцій. Було проведено десять засідань, до МВС надійшло вісім протоколів про засідання. Питання, які там обговорювали, здебільшого стосувалися матеріально-технічного забезпечення працівників. Чомусь керівництво Громадської ради не вважало за потрібне проводити свої засідання без перепусток. Виходячи з того, що визначених завдань Рада не виконувала, було прийнято рішення про дострокове припинення діяльності Громадської ради. Але голова Ради та декілька її членів не погодилися з цим рішенням і подали в суд. Суд виніс рішення, що наказ про дострокове припинення діяльності Громадської ради законний. Наразі у нас створено ініціативну групу, далі будуть проведені засідання та обрано новий склад Громадської ради. Ми дуже сподіваємося, що з новою Радою у нас вийде краща співпраця».
У відповідь пролунали зауваження Олександра Ігнатюка, представника Громадської ради при ДСКН, який повідомив, що пан Багіров розіслав у громадські ради також рішення суду про те, що наказ незаконний. «Ми маємо свої докази, які засвідчують законність наказу», — відреагувала пані Бородич.
Про закритість Міністерства внутрішніх справ ми можемо судити і з власного досвіду. Запит на інтерв’ю річної давнини до міністра Віталія Захарченка (одразу після його призначення в листопаді 2011 року) й досі залишається без відповіді.
«Я пригадую міністра Василя Васильовича Дурдинця, котрий ніби виходив із дуже консервативної системи, він доволі охоче спілкувався з журналістами, — говорить Лариса Івшина. — Після нього були й інші міністри, які постійно контактували зі ЗМІ. Для того щоб МВС нічого не приписували, міністр все-таки має бути більш відкритим. Коли пана Захарченка було призначено міністром, багато хто авансом дуже привітно ставився до нього. Але потім ми побачили, що з перших уст інформації немає. Коли ми останнім часом чули інтерв’ю міністра? Тому складно закликати інші громадські сили до співпраці — вони не розуміють багато чого в діяльності керівництва МВС. До речі, це стосується й інших силових структур. Кожне міністерство повинно дбати про те, щоб до них прийшли люди, яким вони можуть довіряти, навіть якщо вони висловлюють критику. Якщо не буде реакції на тих, хто пропонує конструктивну тональність, тоді буде інша реакція».
Громадська рада при ДСКН теж працює досить активно. Принаймні, з виступу її представника Олександра Ігнатюка можна зробити висновок: із представлених на семінарі громадських рад до неї найбільше прислухаються. «Як позитивний приклад Громадської ради при ДСКН можна навести приклад нормативно-правової діяльності Ради, що дає тези, поправки до всіх актів, які розглядає ДСКН, — каже Ігнатюк. — Практично всі наші пропозиції приймаються, а потім стають нормативно-правовими актами. Ще одним фактором уваги до Громадської ради є те, що голова служби Володимир Тимошенко присутній на кожному засіданні ради».
І ще — про досвід іноземних держав. Андріус Авізіус, директор комітету Парламентської асамблеї НАТО з цивільного сектору безпеки, під час відеоконференції розповів про тонку грань. «З одного боку, треба забезпечити парламентський і громадський контроль, з іншого — належний рівень секретності інформації, — зазначає експерт. — Це досить тонка лінія. Зараз відбувається глобальне підвищення рівня безпеки через різні зовнішні фактори. Ми повинні разом брати участь у певних міжнародних ініціативах завдяки підтриманню миру в інших країнах. Нам слід роз’яснити — чому наших службовців залучають до підтримання миру в Афганістані чи на Близькому Сході. Але загрози тероризму призводять до ситуації, коли уряд змушений розглядати певні обмеження громадських свобод. Безумовно, в таких ситуаціях потрібно залучати громадський контроль до участі в подібних заходах».
Наступні доповідачі з Нідерландів та Литви говорили про те, що особливим поштовхом до перегляду відносин між суспільством і спецслужбами, реформування останніх в їхніх країнах послужили певні події. Наприклад, Віл ван дер Сханс, представник Нідерландської асоціації досліджень спецслужб (NISA), постійно наголошував, що для Нідерландів це були трагічні події терактів 11 вересня 2001-го в США. «Після терактів 11 вересня у нас було переглянуто багато речей. У взаємовідносинах громадськості і спецслужб має бути три механізми: прозорість, ЗМІ та якість. Наприклад, ЗМІ мають порушувати ці питання й підтримували тих громадян, які подають скарги на діяльність спецслужб. Для того щоб здійснювати громадський контроль, потрібні дуже кваліфіковані університети, які глибинно вивчатимуть проблеми. Спецслужби мають бути відкритими для університетів. Я називаю це «відкритою мушлею» — щоб люди могли отримати інформацію». У свою чергу, доктор Дейвідас Слекіс із литовського Інституту міжнародних відносин та політології Вільнюського університету однією з причин перегляду змін у секторі безпеки, відносин назвав міжнародний скандал із заявами про секретні тюрми ЦРУ на території його країни.
В Україні, на жаль, навіть скандали, що здіймалися час від часу (останній приклад — історія з російським опозиціонером Леонідом Розважаєвим), не призводили до реального реформування правоохоронної системи, посилення контролю з боку суспільства за сектором безпеки. Чи вдасться змінити ситуацію на прикладі Громадської ради при СБУ? «Наша Громадська рада — це своєрідний рефері, який повинен об’єктивно оцінювати роботу СБУ і реагувати на потреби громадськості, — підсумовує Самойленко. — Громадська рада може бути важливою ланкою комунікацій національної спецслужби з органами державної влади, правоохоронними органами, громадськими організаціями, науковими установами, ЗМІ. Ми маємо право в межах можливого, більш широко, не розкриваючи форм і методів діяльності спецслужби, коментувати ті чи інші події. Нам слід посилити довіру населення до роботи спецслужби, підняти її імідж. А це може відбутися лише завдяки конкретним справам». Час покаже...
