Затвердження Верховною Радою Державного бюджету на 2004 рік у його нинішньому форматі загрожує неминучою соціальною катастрофою на місцевому рівні. Такого висновку дійшли представники міст Одеської області на спільному засіданні. За словами мера Одеси Руслана Боделана, у всіх цивілізованих країнах частка заробітної плати в місцевих бюджетах не перевищує 40 відсотків. «У нас же на неї йде понад 82%, плюс витрати на енергоносії. У результаті на всі соціальні програми, ремонт житлового фонду та комунікацій залишаються мізерні 8%. Їх не вистачає для вирішення навіть половини проблем міста. А у нас ще віднімають готельний збір, тобто близько 8 мільйонів гривень»,— ремствував мер Одеси. Та головна проблема полягає в іншому. За підрахунками міських фінансистів, після зміни ставки прибуткового податку — основного джерела прибутків місцевих бюджетів — місто недоотримає понад 80 мільйонів гривень. При цьому Київ постійно підвищує суму надходжень до держбюджету. «У сьогоднішній ситуації, щоб виплатити в казну заплановану в бюджеті суму, нам треба або збільшити в 1,5 разу кількість робочих місць, або у стільки ж збільшити середню заробітну плату по місту, — говорить начальник одеського фінансового управління Світлана Бедрега. — Як ви розумієте, ні те, ні інше не є реальним».
Ті ж проблеми хвилюють й інші міста регіону. «У кінці серпня нам була запланована сума вилучення до держбюджету в 21 мільйон гривень, а через два тижні вона раптом збільшилася до 38 мільйонів, — розповідає заступник міського голови міста Південне Ігор Бурдейний. — Чому, на якій підставі? Ніхто не пояснює. Виходить, що чим більше ми віддаємо, тим більше у нас забирають». Вже не один рік міста-донори Одеса, Іллічівськ і Південне, за рахунок яких годуються сьогодні інші малоприбуткові регіони України, намагаються переконати Мінфін у хибності так званої «формульної методики» розрахунків, вживаній при визначенні сум, що вилучаються до держбюджету. Нарощуючи з кожним роком темпи промислового виробництва, розвиваючись і залучаючи інвестиції, ці міста опиняються в набагато гірших умовах, ніж яке-небудь вмираюче місто, що дотується за всіма статтями державою. Їхні бюджети, як і раніше, залишаються жебрацькими. З кожним роком зменшується стимул прагнення до зростання. «Нам формують бюджет за формульною основою, в яку ми абсолютно не вписуємося, — розповідав дещо раніше мер Іллічівська Валерій Хмельнюк. — За три роки місто в три рази збільшило збір прибуткового податку. Але ми не можемо вічно нарощувати обсяги, а формульна основа вимагає подальшого зростання. Коли приріст становить 10-15% — це можливо, але при зростанні в 200-300% — нереально. За схемою Мінфіну ми повинні були створити в цьому році 9 тисяч нових робочих місць, але такого не може вийти. У нас просто вже немає ресурсів зростання. Середній рівень заробітної плати в Іллічівську вдвічі вищий, ніж по країні загалом. Але, незважаючи на всі показники, грошей у міському бюджеті все одно не вистачає, — все йде в центр».
Ще одна проблема, на думку представників міст, полягає у невиконанні державою взятих на себе зобов’язань. З держбюджету хронічно недонадходять суми для погашення субвенцій, житлових субсидій, різних пільг. Крім того, значні суми для місцевих бюджетів втрачаються через несплату податку на землю. «Велика кількість земель у місті належить військовим частинам, які звільнені від сплати податку на землю. При цьому використовуються вони вкрай неефективно, — говорить мер Одеси Боделан. — Податок на землю не сплачують і об’єкти санаторного призначення. Тільки за перше півріччя 2003 року за цими статтями місто недоотримало понад 4 мільйони гривень. А для міст менших, де розташовані військові частини, ця сума дорівнює половині усього річного бюджету».
Можливо, такого протистояння між центром та містами і не трапилося б, коли б до формування бюджету 2004 були залучені обидві сторони. Якби впровадження податкової і пенсійних реформ відбувалося в комплексі і в умовах політичної стабільності. Якби в країні діяв реальний механізм компенсації місцевим бюджетам. І ще цілий ряд «якби», не враховуючи які, центр формує стійку опозицію в особі міст та їхніх жителів.
