Борис ЛАЗОРЕНКО, старший науковий співробітник Інституту соціальної і політичної психології Академії педагогічних наук:
— Часто «рекламщики» використовують дві протилежні моделі переконання потенційних покупців у правильності зробленого вибору. Перша модель орієнтована на молодь, на постійні зміни в житті як чинник прогресу. Така реклама стверджує: «динаміка і новизна — це перспективно і життєздатно». Друга модель апелює до традицій: «ми на ринку з 18... року, наша відома компанія відрізняється послідовністю і користується довірою постійної клієнтури». Використання звичних радянських символів (асоціація виникає не з конкретними політичними лідерами, але образ останніх символізує епоху) — це якраз і є другим варіантом переконання. Рекламодавці передбачають, що населення буде асоціювати образи радянських лідерів з певною надійністю і стабільністю, які були присутніми у «тому» житті. Зараз ми живемо в досить непевну та мінливу добу, до якої більшість психологічно так вже і не звикне. Адже молодість, якою б вона не була, у цієї більшості пройшла в іншу епоху, і тому пам’ять усі події минулого сприймає позитивно. З цього погляду рекламний розрахунок дійсно може «спрацювати» найкращим чином, особливо якщо врахувати чисельність даної «цільової групи».
Сергій КРИМСЬКИЙ, доктор філософських наук:
— Узагалі-то, в Україні, як показують соціологічні дослідження, в останні роки різко понизилася цікавість до комуністичної ідеології, і тенденцій до повернення минулого не спостерігається. Тому, мені здається, така продукція знайде попит тільки у вузької групи населення. Інакше у найближчих сусідів: адже внаслідок розпаду СРСР Україна стала незалежною, а Росія перестала бути імперією, а це величезна різниця. Там цей нюанс сприймається надто хворобливо, причому ностальгічні нотки проскакують як у бесідах людей високоосвічених, так і на рівні «пивних» розмов. Відсутність імперського статусу, тяга до імперської свідомості провокують велику популярність продукції, в рекламі якої використовуються символи минулої епохи, так що використання образу Брежнєва на горілчаній етикетці має соціальне обгрунтування, і тому така продукція користується попитом. Але, якщо чесно, я вважаю, що це негарна манера. Звульгаризування історичних постатей, як би не оцінювала їхні діяння сучасна історія, — дешевина, що заслуговує на засудження. Те ж саме можна сказати про використання імен українських гетьманів, адже жодною історичною традицією це не підкріплено.
Юрій ШАПОВАЛ, керівник Інституту політичних і економічних досліджень, професор:
— Я особисто у цій тенденції бачу відсутність елементарної культури і знання яких-небудь інших символік. Тому, як мені здається, не треба розцінювати цю тенденцію як якусь небезпечну в політико-ідеологічному відношенні чи як передвісника якихось кардинальних змін у нашій державі. З символікою справа йде не так просто, і різні режими не соромилися використовувати символіку попередніх поколінь чи державних форм. Класичний приклад — усім відома будьонівка з п’ятикутною зіркою. Це не винахід Буденного і не Червоної Армії — будьонівки були ще при царизмі. Проте вони стали символом цілої епохи. Для мене дуже істотним є питання про те, чому наші владні структури досі не звертають уваги на нашу символіку, чому досі не затверджено великий герб України, чому не відбувається послідовне перейменування вулиць, чому досі зберігаються пам’ятники тієї епохи, які мають не естетичну чи художню цінність, а якийсь політичний заряд або символи. Ось це для мене є більш небезпечною тенденцією. Я повторю, що я не можу зрозуміти одного, чому наша влада не розвиває нову символіку, а повертається до старої. Мені здається, що, у зв’язку із поставленим вами запитанням, буде не зайвим звернути увагу нинішніх владних структур на всі передвиборчі кампанії і всю політичну кон’юнктуру загалом, де є ось ці кардинальні речі.
Ніна МАТВІЄНКО, співачка:
— Мені здається, що рекламщики тонко відчувають кон’юнктуру ринку і використовують старі прийоми впливу на потенційних покупців, як і політики — на електорат. Яскравий приклад тому — портрет Генерального секретаря ЦК КПРС Леоніда Брежнєва і реклама горілки. Не секрет, що п’яну людину можна переконати у чому завгодно. Цим завжди користувалися, переслідуючи як політичні, так і економічні цілі. Я з болем дивлюся на своїх односельчан з Недилища, які буквально спиваються. Житомирщина, звідки я родом, є радіаційною зоною. Коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС, запустили чутку, що алкоголь захищає від радіації, і тепер переконати людей у зворотному неможливо. Народ п’є по-чорному не тільки від страху хвороб, але й тому, що багато хто не може влаштуватися на роботу. Невдоволення нинішнім днем робить їх знаряддям у руках політиканів. Комуністи розповідають казки про прекрасне майбутнє, обіцяючи, якщо повернутися до старих, добрих часів, докторської ковбаси за 2.20 і горілки за 4.12. Ось і летять наші люди на такі заклики, як метелики на вогонь, не розуміючи, що їх просто використовують у своїх корисливих цілях то бізнесмени, то нечесні політики.
Володимир МАНЖУРА, філософ, викладач Запорізького держуніверситету:
— На фоні розчарування багатьма політиками сучасності, які поки тільки ставлять стратегічні цілі, але зазвичай їх не виконують, відроджується ностальгічний культ їхніх радянських попередників. Лідери минулого сприймаються, як правителі з чітко встановленими позиціями, які за час свого правління встигли дещо зробити для народу. На це й орієнтують у подібній рекламі. Хоч, на мій погляд, використання з подібною метою імен історичних постатей та нинішніх політиків — це досить дешевий хід.
