Останній тиждень червня й перша декада липня були багаті на події, пов’язані з фінансуванням програми ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС. Можливо тепер, коли пристрасті трохи вщухли, доцільно спробувати спокійно проаналізувати — що все ж таки сталося?
Власне, йшлося про два аспекти «чорнобильської програми ЄБРР», котрі потребують найбільше коштів, — будівництво нового об’єкта «Укриття», який має накрити старий саркофаг і фінансування добудування компенсуючих потужностей у вигляді двох енергоблоків — 4- го Рівненської та 2-го Хмельницької АЕС. Причому делегація України в Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) в досить різкій формі звинуватила ЄБРР фактично в саботажі під надуманими приводами його фінансових зобов’язань перед Україною (і передусім, саме з будівництва енергокомпенсуючих потужностей).
При цьому Парламентська Асамблея, хоч і в досить розпливчатій формі, підтримала українську делегацію. У відповідній резолюції європарламентарі висловили свою стурбованість ситуацією, що склалася. Зазначається, що положення «Меморандуму про взаєморозуміння…» між урядами країн «вісімки», Єврокомісією й урядом України із закриття Чорнобильської АЕС повинні бути здійснені в повному обсязі.
Позиція банку, разом з подіями, що мали місце раніше, була розцінена значною частиною спостерігачів як участь ЄБРР в політичній грі, що ведеться в останні півроку в Україні (за підтримки європейських організацій), через тиск на нашу «чорнобильську больову точку». Здається однак, що причини зволікання лежать швидше в фінансово-економічній області.
Дійсно, існує ряд вельми важливих обставин, через які ЄБРР, при здоровому розумі та твердій пам’яті, просто зобов’язаний (зрозуміло, не з погляду інтересів України, а з погляду власних інтересів — як одного з найбільших європейських фінансових інститутів) всіляко тягнути з програмою кредитування. По-перше, і це мабуть головне, виділення великомасштабного пільгового кредиту Україні зараз, коли її відносини з МВФ не повністю врегульовані, буде негайно означати конфлікт із цією організацією, набагато могутнішою, ніж Європейський банк реконструкції і розвитку, бо укріпить позиції України на переговорах з МВФ. Такого ЄБРР, звісно, дозволити собі не може.
Те ж саме стосується переговорів України з Паризьким клубом. В принципі, їхня доля також пов’язана з врегулюванням питань з МВФ, але має й самостійну динаміку (що підтверджує недавній вояж пана Мітюкова). Політичні ж і адміністративні наслідки для ЄБРР у разі, якби на нього була покладена хоча б непряма відповідальність за надмірну жорсткість України на цих переговорах, неважко собі уявити. Добре, що діяльність європейського аналога Світового банку викликає нарікання в країнах-засновниках приблизно з того самого часу, як цей банк з’явився на світ — ось вже понад десять років.
Нарешті, «компенсуючі» кредити Європи стануть фактично інвестиціями на пільгових умовах в національну інфраструктуру України (до якої відноситься й енергетика) й можуть, боронь Боже, дати зовнішній поштовх продовженню промислового росту в нашій країні, який, незважаючи на блискучі фінансові показники, все ж таки починає потихеньку видихатися. Однак оскільки підйом у нас відбувається практично за рахунок експорту, це якраз те, що найменше потрібно європейській економіці з її падаючим євро, в якій починається депресія. І не випадково чергова ухильність банку лише трохи випередила за часом чергове ж антидемпінгове розслідування з приводу українських (а також польських, таїландських, турецьких і чеських — причому Польщі та Чехії насправді нічого боятися) зварних труб малого діаметру, почате 29 червня.
Не треба забувати також, що затримка з 215-мільйонним (в перерахунку на долари) кредитом банку дозволяє тому ж ЄБРР не поспішати і з виділенням коштів з відданого в його розпорядження фонду «Укриття» (акумульовано $730 млн. ), а також дозволяє європейському аналогу нашого «Енергоатому» — «Євроатому» (у якого зараз чимало проблем) поки утриматися від вкладення 600 млн. зі свого боку.
Виходячи з цього перенесення остаточного рішення про фінансування добудування енергоблоків на осінь з одночасним перенесенням на той же термін розгляду питання про «поведінку» України в гуманітарній сфері в ПАРЄ, що супроводжувалося втішливими заявами з приводу можливого швидкого надання чергового траншу ($100 млн.) «паливного кредиту» ЄБРР представляються дійсно взаємопов’язаними подіями, але в зворотній послідовності. Тобто перенесення «слухань про поведінку» може бути політичною компенсацією українській владі за, м’яко кажучи, відмову Європейського банку реконструкції…
Однак ця поступка (мабуть, в зв’язку з відсутністю в неї конкретного матеріального наповнення) оцінена не була. Вже 28 червня, в день прийняття резолюції ПАРЄ, було оголошено, що Росія збирається виділити Україні кредит $200 млн. на закупівлю ядерного палива й завершення будівництва енергоблоків Рівненської та Хмельницької АЕС. 60 млн. доларів можуть бути виділені в цьому році, інші кошти будуть освоюватися в 2002 і наступних роках. Деталі будуть уточнені до 1 серпня (цікаво, що спочатку переговори планувалося закінчити лише в жовтні). Протягом місяця будуть підписані документи і по створенню україно- російсько-казахстанського СП із виробництва ядерного палива. Причому нова кредитна угода (спочатку РФ мала намір виділити вдвічі меншу суму) прямо (хоч і неофіційно) мотивувалася відмовою ЄС від своїх обіцянок. А вже наступного дня Єврокомісія почала своє «трубне» розслідування…
Проте наш Кабмін завчасно зробив компромісний жест, схваливши план створення в Чорнобильській зоні звалища ядерних відходів. У принципі це може бути для Дніпровського регіону не меншою катастрофою, ніж Чорнобиль, оскільки геологія, сейсмологія й гідрологія цієї території дуже несприятливі для створення постійного ядерного могильника. Але в перспективі таке рішення, якщо воно, звичайно, буде доведене до кінця, відкриває перспективу для закупівлі Україною ядерного палива не в Росії, а в європейських країнах (в даний момент, навіть без урахування фінансових міркувань, принципова перешкода полягає в тому, що більшість постачальників ядерного палива — крім Росії та Китаю — мають сильне бажання його експортувати, але не мають ніякого бажання приймати назад відпрацьований матеріал). Будівництво постійного могильника дозволить успішно вирішити цю проблему в інтересах зарубіжних експортерів.
Однак судячи по всьому згаданий жест ввічливості був визнаний недостатнім і реакція на спроби знайти альтернативу ЄБРРовському фінансуванню, замість того, щоб його терпляче дочекатися, вельми швидко пішла і по «політичній лінії». Усього півтора тижні по тому європейці вже іншої інстанції — Організації з безпеки і співробітництва в Європі прийняли вельми жорстку резолюцію на адресу України з питань дотримання прав людини. Треба вважати (оскільки ця резолюція приймалася силами парламентських делегацій тих же країн, представники яких раніше й схвалили перенесення аналогічного питання в Раді Європи), що даний крок покликаний вказати Україні на її місце в переговорних процесах із європейськими організаціями по всьому колу політико-економічних проблем. Зокрема, на ту обставину, що компромісні пропозиції Європи повинні прийматися беззастережно і з належним захопленням…
Що з цього вийде — покаже майбутнє. В принципі в України більш виграшне становище. По-перше, чорнобильська проблема зараз викликає панічні настрої на Заході, а не в нас, де основна маса населення стурбована більш нагальними задачами, а по-друге — місце європейських кредитів і підрядчиків в розв’язанні енергетичних проблем України може (за наявності відповідних політичних домовленостей) досить легко заповнити і Росія. Однак на практиці все залежить від того, в якій конфігурації складуться тактичні політико-економічні інтереси ведучих політичних сил в самій Україні.
Врешті проблема «чорнобильського фінансування» є тільки частиною більш загального питання про зовнішнє фінансування України «із західного напряму» і жорстка позиція в одному, причому будь- якому з векторів (МВФ, Світовий Банк, ЄБРР, Паризький і Лондонський клуби, etc.) за самою логікою подій неминуче вимагає й жорсткішої позиції на інших фінансових «фронтах». А таке «брикання» неминуче переросте вже в політичну конфронтацію з Європейським Союзом і США, що українська еліта (і насамперед — влада) собі дозволити не може.
Тому найвірогідніше, що незважаючи на декларативну підтримку частини європейських парламентарів і обурені заяви наших власних євродепутатів, «чорнобильських» грошей «вибити» з ЄБРР поки не вдасться. Більш того, в ситуації, що склалася, Україні доведеться піти і на певні — хоча б символічні — політичні поступки ОБСЄ і Раді Європи в якості компенсації за проявлену «нетямущість». Більш того, події, що сталися, будуть використані для скорочення, під різними слушними приводами, обсягів європейської фінансової допомоги на будівництво компенсуючих енергопотужностей приблизно на 50%.
Власне це вже відбувається зараз — «НАЕК Енергоатом» проробляє з Європейським банком реконструкції і розвитку схему, згідно з якою тільки один з блоків, що будуються, буде фінансуватися за рахунок кредиту, а другий — вже за рахунок надходжень з енергоринку. Отож насправді Україна навряд чи отримає на добудування своїх реакторів і паливо для них більше за $615 млн. замість спочатку обіцяних 915 млн., причому гроші ЄБРР почнуть поступати не раніше 2002 року. Її ж власні витрати сягнуть $865 млн. І це без врахування платежів по кредитах! Отже, екологічна безпека Європи неподільна, але гроші — нарізно.
