Обрання запорізьким міським головою представника «Батьківщини» Олександра Сіна не тільки змінило політичний розклад в регіоні, але й реабілітувало Запоріжжя в очах загальноукраїнської громадськості. З міста, де ставлять пам’ятники тиранам, силою придушують українські акції та підривають церкви, Запоріжжя стало містом, мешканці якого на виборах спроможні відкинути нав’язаний їм вибір, мають свою думку та ладні її висловити.
Слід зазначити, що багатьом мешканцям міста не сподобалось обмеження їхнього вибору, котре їм нав’язали, вибивши з мерської гонки тоді ще чинного мера Євгена Карташова. Не тільки Сін, а й багато запоріжців вважали, що Карташов не заслужив такого ставлення до нього. І це невдоволення виборці перенесли на кандидата від влади Володимира Кальцева.
Крім того, не надто вдалою була ставка регіоналів на кандидата, який до цього вже тричі програвав вибори. І дехто з жителів міста сприйняв це як вияв неповаги до їхньої думки та вибору. Як спробу нав’язати їм нового мера якщо й не миттям, то катанням.
В цих умовах кандидатура Олександра Сіна була набагато привабливішою. Уродженець Дніпропетровської області, котрий після закінчення Київського державного університету з 1983 року жив у Запоріжжі, був уже своїм для запоріжців.
Як управлінцю, йому не треба було доводити свій професіоналізм. На запорізькому заводі «Гамма» він пройшов шлях від інженера до заступника директора. Працював заступником міського голови, кількох губернаторів. Курував ЖКГ, будівництво, бюджетну сферу.
Крім того, Сін не був замішаний ні в корупційних, ні в будь-яких інших гучних скандалах. Не нажив собі впливових ворогів. Та ще й зумів буквально перед виборами заручитись підтримкою дрібного бізнесу, особливо приватних торговців з ринків. На нього спрацювала позиція «Батьківщини», котра активно протидіяла прийняттю нового податкового кодексу, що викликав невдоволення малого бізнесу. Та й він сам досить активно працював з виборцями.
Натомість пан Кальцев став жертвою розчарування частини запоріжців політикою регіоналів. Обіцянки підвищення пенсійного віку, подорожчання «флотського» газу та стрибки цін на продовольство змусили багатьох колишніх прихильників ПР не йти на вибори, висловивши цим свій протест.
Також, схоже, запорізькі регіонали просто розслабились. Вони були переконані, що все вже вирішено і не включили вчасно адмінресурс на повну потужність. Коли ж похопились, і міська комісія раннього ранку 1 листопада оголосила перерву в підрахунку результатів виборів, вже було пізно. Керівники багатьох дільничних комісій з бюлетенями та готовими протоколами вже «штурмували» міськраду, бажаючи якомога швидше звільнитись і відпочити. А Сін пішов у такий відрив, що наздогнати його було вже неможливо.
Зважаючи на те, що запорізький губернатор-регіонал Борис Петров встиг висловитися про те, що не очікує конфліктів з новим мером-бютівцем, то у Сіна є шанси знайти порозуміння з обласною владою. А як складуться його стосунки з депутатами-регіоналами в міськраді, покажуть остаточні підсумки виборів. Можливості для безконфліктної співпраці є. Тим більше, що у регіоналів є певні протиріччя між групами впливу, на яких може грати вправний мер.
