Затягування визначеності по певним виборчим округам грає проти влади. Звичайно, час для оголошення результатів виборів у ЦВК ще є — до 12 листопада, але вже зараз зрозуміло: післявиборчі скандали із залученням «Беркуту», судів, міцних чоловіків з журналістськими посвідченнями, бійки в округах, рішення про перевибори, яке ще не має остаточного визначення, фальсифікації тощо — зробили свою справу. Тому слова прем’єра Азарова на вчорашньому засіданні Кабміну про те, що «це були найкраще організовані вибори за історію незалежності», не дуже сприймаються суспільством.
Тим часом, ситуацію взявся коментувати колишній президент Кучма. Відповідаючи на запитання, як він оцінює процес підбиття підсумків виборів, Кучма сказав: «Маємо те, що повинні мати. Оті закарлючки, які ставилися у неділю, їх можна і необхідно було вирішити максимум до 31-го числа. Тоді Україна, за його словами, отримала б добрі слова від усіх європейських спостерігачів». Екс-президент також наголосив, що завжди мав бажання жити і працювати по закону: «Перемагати треба так, щоб не було необхідності звертатись до судів».
Останні слова «експерта» Кучми виглядають особливо цинічними. Адже як проводилися вибори за часів його президентства пам’ятає вся країна. За словами багатьох експертів, президентські вибори 1999 року були одними з найбрудніших за історію незалежності. У своїй колонці на сайті «liga.net» відомий журналіст Віталій Портніков зокрема пише: «Спільне голосування можна сконструювати штучно — так було, коли жителі західних областей проголосували разом із співвітчизниками сходу за балотувався на другий термін Леоніда Кучму. Але влада фактично організувала йому опонента — Петра Симоненка, бутафорного комуніста. Якби у другому турі з Кучмою був справжній опозиціонер, голоси розділилися б ще у 1999 році...».
«Парламентські вибори 1998 року і президентські вибори 1999 року — були сфальсифіковані, — говорить політолог Віктор Небоженко. — Був дуже великий рівень фальсифікацій — до 15%. Але головною людиною, яка керувала тоді процесом, був Олександр Волков. Не було такого поділу як сьогодні — на Клюєва та Льовочкіна. Волкову не треба було боротися — все пройшло елегантно, тихо, тому що суспільство проковтнуло ті результати. Чому? Тому що була створена благодатна, досконала машина фальсифікацій. Сьогодні своїми словами Кучма не дає поради Януковичу. Це небезпечно, тому що нинішньому Президенту складно давати поради: він це сприймає як погрозу. Скоріше, Кучма хоче донести, що коли мені треба було отримати необхідний результат — я його отримав, і ніхто не обурювався. А от ви не вмієте робити ні виборів, ні їх фальсифікації. В даному випадку він наче дорікає сьогоднішнє оточення Януковича: вчиться у мене як треба проводити вибори. До речі, ці вибори за рівнем фальсифікацій також були дуже брудними Єдина відмінність, що 98, 99 рр. суспільство мовчало, а сьогодні воно незадоволене нахабним поводженням влади. За рівнем дестабілізації, зараз ми опустилися на рівень кінця 2004 року. Майдану немає, але це не знімає проблему — всі незадоволені».
Сьогодні Леонід Данилович намагається виглядати «білим та пухнастим», відвідує університети, коментує вибори, дає рекомендації... Хоча ще донедавна проти нього самого була порушена кримінальна справа (звинувачували у злочині проти журналіста Гонгадзе та громадського діяча Подольського), яку за допомогою судів скасували. До речі, прокоментував Кучма і повернення в Україну колишнього президентського охоронця Миколи Мельниченко. «Я просто дивуюся, що з людиною, яка заслуговує на відповідну оцінку, ми носимося як дурень з писаною торбою», — сказав Кучма.
Давати глибоку оцінку Мельниченку ми зараз не будемо — неодноразово про це писали, варто лише зауважити, що він дуже важливий свідок в трагічній історії з Гонгадзе та в так званому «касетному скандалі». А от те, що наше суспільство і журналістика зокрема носиться з Кучмою як..., — це точно. Головними новинами цими дням, звичайно, були вибори в Україні, вибори в США та... оцінка виборів Кучмою. Його заявами рясніли всі сюжети телеканалів та інтернет-стрічки, а те, що цими ж днями пройшло чергове судове засідання по «справі Пукача», де другого президента суддя Мельник відмовився залучити в якості свідка, не написав практично ніхто. Виникає елементарне запитання — яку картину світу ми взагалі бачимо за допомогою ЗМІ?
«Переглянувши упродовж останніх кількох днів заголовки та матеріали провідних ЗМІ, стає зрозуміло, що Україна в них зациклена сама на собі, — говорить медіа-експерт, виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар. — Вона існує ніби поза світовим контекстом, поза європейськими стандартами в подачі інформації. В Європі важлива інформація, що має реальний стосунок до людей, словом, все, що матиме конкретний вплив на їхнє життя, — питання податкової системи, проблем охорони здоров’я тощо. А політика сприймається лише як спосіб вирішення абсолютно конкретних проблем. Натомість, українська журналістика продукує переважно скандальні новини і теми. Приклад з розтиражованою критикою дій влади від Кучми свідчить — преса зосереджується переважно на скандальних історіях. Навіть пишучи про вибори, журналістів, на жаль, більше цікавлять подробиці скандальних порушень та факти фальсифікацій, ніж глибокий аналіз того, чи покарані винні в цих порушеннях? З чого все почалося?»
Експерт наголошує, що всі коментарі від Кучми мають подаватися із серйозним бекграунтом. «Звісно, коментарі в Кучми щодо оцінки виборів брати можна, — продовжує Сюмар. — Інша справа, що такі коментарі повинні йти поруч із дуже серйозним бекграунтом від журналістів. І бекграунт має показати всі заслуги і «заслуги» екс-президента. Сьогодні ми тиражуємо одні заяви Кучми, і не спонукаємо його щодо висловлювань на інші теми. Зокрема, щодо справи Гонгадзе, яка, по суті, стосується кожного українця. Якщо тут будуть покаранні всі винні, це означає, що шанс на справедливе правосуддю з’явиться в решти українців. Проблема українських політиків в тому, що вони не говорять конкретних раціональних речей, не пропонують шляхи вирішення проблем. Вони творять шоу. Тому в країні існує розважальний тренд, так би мовити, політичної журналістики. А в політичній журналістиці, з якої хочуть зробити шоу тільки й чекають скандальних заяв. Як правило, відсутні серйозні теми для обговорення».
І ще. Даючи оцінку нинішнім виборам, Кучма зауважив: «Усі повинні знати, що якщо ти порушив правила гри, то «секір башка». Це і є квінтесенція аналізу від екс-президента. Єдине запитання: які правила — ті, що прописані в законодавчому полі, чи ті, які створив і яким слідував протягом свого президентства Кучма? Як не дивно порушників «його» правил часто спіткали трагедії. Про кримінальну справу Кучми ми вже згадували. А ще були: напад на громадського діяча Олексія Подольского, замаж на життя народного депутата Олександра Єльяшкевича... А скільки пов’язано смертей зі справою Гонгадзе: Кравченко, Кірпа, Фере, Дагаєв...
Як ми вже писали у вчорашньому номері, потерпілому у «справі Пукача» Олексію Подольському на суді відмовили в усіх поданих ним клопотаннях (тексти клопотань та заяв наводимо нижче). За його словами, склалося таке враження, що все, що стосується родини Кучми, — це табу. «Родина Кучми обіцяє захистити імідж нинішньої влади на Заході, а за це їм пробачають «смертні гріхи», — каже Подольський. До речі, показовим є те, що днями відновила свою роботу спеціальна місія Європарламенту у складі екс-президента Польщі Александра Кваснєвського та колишнього Президента Європарламенту Пета Кокса. Нагадаємо, місія спостерігає за судовими процесами Тимошенко та Луценко, а також за виборами в Україні. Як відомо, Кваснєвський є головою Наглядової ради Ялтинської Європейської Стратегії, саміт якої щорічно проводить зять Кучми Віктор Пінчук в Криму.
ДОСЛІВНО
До Печерського суду в місті Києві
від: Подольського Олексія Ігоревича
(потерпілий у справі)
тел.: 050 387 63 27
Справа № 1-368/11
за обвинуваченням Пукача О. П.
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 365,
ч. 3 ст. 364 КК України,
ч. 3 ст. 166 і пп. «в», «і» ст. 93 КК України (1960 р.)
Суддя: Мельник А. В.
КЛОПОТАННЯ
5 липня 2012 року майже всі засоби масової інформації України розповсюдили сенсаційну новину, яку на своєму брифінгу публічно повідомив Арсеній Яценюк, знаний український політик, який розпочинав і продовжує свою блискавичну політичну кар’єру під патронатом родини Кучми.
Суть цієї новини зводиться до того, що 4 липня 2012 року Президент України В. Янукович зустрічався у власній резиденції в Межигір’ї з обвинуваченим Олексієм Пукачем у присутності голови Верховної Ради України Володимира Литвина.
Дивуюся, що досі суд не зреагував на цю ганебну, як для його високої честі, інформацію. Адже якщо це правда, то чого варті рішення суду, якими він залишив О. Пукача в нелегальній в’язниці СБУ, посилаючись на те, що О. Пукача необхідно захистити й відгородити від можливих спроб тиску. Якщо це брехня, що є характерною рисою політичної методології родини Кучми, то, на мою думку, суд має її спростувати в судовому засіданні та притягнути до відповідальності тих, хто умисно вводить українське суспільство в оману і водночас висуває завідомо брехливі звинувачення як у бік суду, без санкції якого будь-які переміщення обвинуваченого має бути заборонено, так і в бік Президента України, який, виходячи з контексту новини А. Яценюка, чинив тиск чи то на О. Пукача, чи то на голову Верховної Ради.
Отже, вимагаю, щоб Арсеній Яценюк був викликаний до суду як свідок, де він міг би надати неспростовні докази розповсюдженої ним інформації або спростувати її, пояснивши родинні мотиви, за якими він вдався до скандальної брехні.
КЛОПОТАННЯ
Одним із головних обов’язків суду при встановленні істини під час судового слідства є дослідження і з'ясування мотивів злочину.
У нашій справі слідство встановило мотиви злочинів О. Пукача. Це злочинні накази міністра МВС Ю. Кравченка, які він віддав на замовлення президента України Леоніда Кучми.
Отже, судове слідство зобов’язане викликати до суду того, хто за свідченням обвинуваченого О. Пукача став першопричиною його злочинів — громадянина Леоніда Даниловича Кучму (адреса і всі необхідні данні містяться у справі).
Відтак я нагадую суду про його обов’язок і вимагаю надати мені право в суді поставити запитання у справі Леонідові Кучмі, поки що як свідку, котрий фігурує і в матеріалах слідства, і в обвинувальному висновку, і в судових свідченнях обвинуваченого як замовника злочинів, що інкримінуються О. Пукачу. Аби цей громадянин, якщо й надалі брехатиме і в суді про свою непричетність до вбивства Гонгадзе і насильства проти мене, робив це як свідок під присягою перед судом, а відтак надалі ніс кримінальну відповідальність за надання суду завідомо неправдивих відомостей.
КЛОПОТАННЯ
Одним із головних обов’язків суду при встановленні істини під час судового слідства є дослідження і з'ясування мотивів злочину.
У нашій справі слідство встановило мотиви злочинів О. Пукача. Це злочинні накази міністра МВС Ю. Кравченка, які він віддав на замовлення президента України Леоніда Кучми.
Маю неспростовні докази того, що Генеральна прокуратура України за часів президента В. Ющенка сфальшувала висновки щодо самогубства Ю. Кравченка, якого вбили, найімовірніше, на замовлення тих осіб, про злочини яких він мав би свідчити сьогодні тут, у приміщені Печерського суду, у справі О. Пукача. Ці докази щодо вбивства Юрія Кравченка — головного свідка щодо замовників вбивства Гонгадзе і насильства проти мене, а також докази фальшування обставин його смерті містяться безпосередньо в матеріалах справи, яка розглядається нині в цьому судовому процесі.
Переконаний, що суд не зможе достовірно встановити мотивів скоєння злочинів О. Пукачем, не дослідивши матеріалів щодо смерті Ю. Кравченка, з яких прозоро видно, що його вбито з метою, аби він не зміг свідчити і підтвердити свідчення обвинуваченого О. Пукача.
Отже, вимагаю, щоб судове слідство досконало і ретельно дослідило ті матеріали справи, що стосуються насильницької смерті Ю. Кравченка, які навіть Генеральна прокуратура України (уже за часів Президента В. Януковича) не посміла не включити у справу щодо обвинувачення О. Пукача.
ДРУГЕ КЛОПОТАННЯ ПРО ВІДВІД СУДДІ А. МЕЛЬНИКА ЯК ОСОБИ, ЩО ЗАЦІКАВЛЕНО ЗАХИЩАЄ ІНТЕРЕСИ РОДИНИ КУЧМИ
Абсурд української судової системи, яка сьогодні не має жодного стосунку до правосуддя, вдруге вимагає від мене звертатися з відводом судді А. В. Мельника до нього самого.
Сьогодні абсолютно прозоро з’ясувалося, що суддя А. Мельник не збирається встановлювати істину у справі, а отже, виносити правосудний вирок. Цей суддя відкрито відмовився досліджувати в суді МОТИВИ злочину, без чого навіть теоретично неможливе неупереджене і достовірне судове слідство.
Отже, на жаль, суддя А. Мельник фактично не є суддею, а виконує функцію політичного захисника тих, хто замовляв убивство Георгія Гонгадзе та інші насильницькі злочини проти політичних опонентів родини Кучми, а також свідків цих злочинів.
Особисто для мене це не стало новиною.
Адже саме А. Мельник уже виконував таку функцію, коли 2002 року сфальшував судовий процес і виніс завідомо неправосудний вирок у справі щодо замаху на життя народного депутата України О. Єльяшкевича. Він зробив це на користь інтересів усе тієї ж родини Кучми.
Отже, він особисто зацікавлений у тому, щоб і цей процес оминув Л. Кучму навіть як свідка, аби не виплила на поверхню вже його — Андрія Мельника — особиста роль у насильницьких та посадових злочинах, що були вчинені на замовлення родини Кучми.
Я, потерпілий у справі Олексій Подольський, не довіряю судді А. В. Мельнику і заявляю йому відвід як судді у справі № 1-368/11 за обвинуваченням Пукача О. П. Водночас вдруге вимагаю вважати це моє клопотання заявою про злочин, передбачений ст. 375 Кримінального кодексу України («Постановлення суддею завідомо неправосудного вироку») і направити моє клопотання до Генеральної прокуратури України для відповідного реагування. Нагадую, на мою першу заяву про злочин від 7 грудня 2011 року ледь не рік маю жодної, навіть формальної відповіді ані від Печерського районного суду м. Києва, ані від Генеральної прокуратури України.
ЗАЯВА
Тепер, коли вже неприкрито продемонстровано бажання судді А. Мельника захистити навіть від судового слідства тих, хто давав команду вбивати Г. Гонгадзе, чинити інші насильницькі злочини як проти політичних опонентів, так і проти свідків злочинної діяльності родини Кучми, я – потерпілий у справі О. Подольський відмовляюся брати участь у закритому від суспільства політичному фарсі печерського гатунку. У фарсі, де, надягнувши камуфляж правосуддя, суддя А. Мельник намагається поставити крапку у розслідувані насильницьких злочинів родини Кучми і засудити О. Пукача як звичайного цапа відбувайла. На мій погляд, такий судовий процес, де не досліджуються мотиви злочину та ігноруються докази про вбивство головного свідка, так само брутально фальшує правосуддя, як це ще 2002 року робив А. Мельник на замовлення родини Кучми у процесі щодо замаху на О. Єльяшкевича.
Водночас, користуючись правами, що мені гарантують Конституція України та міжнародні зобов’язання, взяті на себе українською державою, щодо захисту прав людини, я – потерпілий у справі Олексій Подольський, не маючи іншої можливості, аби привернути увагу громадянського суспільства щодо нелегітимності дійства, яке має назву суду над О. Пукачем, категорично заперечую, щоб надалі судові засідання у справі, де мене визнано потерпілим, відбувалися за моєї відсутності при головуванні судді Андрія Мельника.
6 листопада 2012 року
Громадянин України Олексій Подольський
