«Земля, люди і трохи лісу, або Як львів’яни захистили природу та свої права». Під таким заголовком приблизно рік тому в «Дні» вийшла стаття депутата Львівської міської ради п. Віри Лясковської, в якій депутатка намагалася привернути увагу читачів до однієї резонансної проблеми — пограбування загальнодержавної власності. У своїй статті автор зосередила увагу на злісних порушеннях Законів України, конституційних прав не лише окремих людей, а одночасно 750-тисячної львівської міської громади, та ролі представників місцевої громади у відстоюванні її законних інтересів. Йдеться про незаконне вилучення з Державного лісового фонду під забудову котеджами двома приватними фірмами «Новобуддизайн» і «Буддизайн» 19,6 га території — лісів І-ої групи, державної власності в межах Львівської міської ради, які за функціональним призначенням мають статус рекреаційно- оздоровчих і згідно з чинним законодавством не можуть вилучатись з державної власності і змінювати призначення. Унікальність цього лісопарку полягає ще і в тому, що він є невід’ємним компонентом кардіологічної міської лікарні, де тисячі хворих, які перенесли інфаркт міокарду, проходять завдяки кліматологічно-лікувальним особливостям цього лісу процес реабілітації.
Таке варварське посягання не лише на лісопарк львів’ян, але і на їхнє здоров’я викликало хвилю протесту і було вчасно зупинено судами всіх рівнів, при активній позиції депутатів міської, обласної і Верховної рад, принциповій позиції Львівської обласної прокуратури та міжрайонної природоохоронної прокуратури.
Шевченківський районний суд Львова 14.02.2005р., Апеляційний суд Львівської області 25.04.2005р., господарський суд Львівської області 19.08.2005р., Львівський господарський суд скасували всі рішення, які стосувалися незаконного вилучення лісів із Держлісфонду і передачі їх під приватну забудову.
Торжество верховенства Закону над беззаконням у цій справі встановив Верховний Суд України. 16 серпня 2005р. колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Cуду України, який відповідно до ч.2 ст.125 Конституції України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції відмовив скаржникам у задоволенні касаційних скарг «…оскільки судові інстанції — Шевченківський районний суд Львова і Львівський Апеляційний суд порушень норм матеріального або процесуального права при вирішенні заяв не допустили. Наведені в скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин касаційні скарги задоволенню не підлягають». «Ухвала оскарженню не підлягає», — винесли вердикт судді Верховного Суду України Потильчак О.І., Пшонка М.П., Ігнатенко А.В.
Львівською міжнародною природоохоронною прокуратурою порушено кримінальну справу відносно посадових осіб ТзОВ «Новобуддизайн», ПП «Буддизайн» та Брюховицької селищної ради за ознаками злочину, передбачених ст. 364 ч. 2 КК України.
Істина встановлена. Засоби масової інформації, місцеві й центральні, інформували мешканців області та України про справедливість, чесність суддів і аморальність бажаючих посягнути на національне багатство.
І раптом 19 липня ц.р. на Печерських пагорбах Києва розпочинається пересуд цієї справи. Вищий Адміністративний суд України під головуванням п. Фадєєвої, яка, до речі, працювала суддею славнозвісного Печерського суду м.Києва, розглядає касаційну скаргу ТзОВ «Новобуддизайн» та ПП «Буддизайн» на рішення Шевченківського районного суду міста Львова 14.02.2005р. та Ухвалу Львівського обласного Апеляційного суду від 25.04.2005р. Скаржники просять суд скасувати рішення Шевченківського суду та Ухвали колегій суддів судової палати у цивільних справах Львівського обласного апеляційного суду і прийняти нове — не зазначаючи при цьому, яке саме. Жодного натяку на існування Ухвали Верховного Cуду України в касаційній скарзі не існує.
В обґрунтуванні скарги скаржники посилаються на порушення судами при прийнятті рішень норм матеріального та процесуального права, що чітко заперечено Ухвалою Верховного суду. Отже, можна вважати, що в цій судовій справі судді Вищого Адміністративного суду України, прийнявши до розгляду касаційну скаргу, фактично скасували Ухвалу Верховного Cуду України.
Більше того, представник Генеральної прокуратури України, який був залучений до участі у справі, депутати Львівської міської ради п.п. Віра Лясковська та Тетяна Крушельницька, як і інші представники львівської громади та органів влади, у своїх виступах у ході судового засідання акцентували увагу суду на незаконності судового розгляду касаційної скарги, за якою вже є вердикт Верховного Суду України. І незважаючи на всі правові аргументи і особливо, незважаючи на Верховний Суд України, Вищий Адміністративний суд постановив рішення — касаційну скаргу ТзОВ «Новобуддизайн» та ПП «Буддизайн» на рішення Шевченківського районного суду м.Львова та Ухвалу Апеляційного суду у Львівській області задовольнити частково та справу направити на новий розгляд до того ж таки Шевченківського районного суду м. Львова.
Можна підсумувати, що відстояні прокуратурою, депутатами всіх рівнів рад у місцевих судах, які чесно і професійно вели провадження цієї справи, були повністю перекреслені п’ятьма суддями центральної судової влади в Києві, інтереси яких виявились протилежними інтересам Держави.
Хто саме і яким чином вплинув на суд і суддів, які іменем України порушили не лише присягу суддів, але і чинне Законодавство України? Чи усвідомила «їхня честь» панів суддів, що вони своїм рішенням заклали ще одну лепту недовіри народу до системи судочинства в Україні, яка, на жаль, існує? Хто їх спитає за це?
