Лаврентій МАЛАЗОНІЯ, телепродюсер:
— Я назвав би «Діалоги про демократію» справжньою перемогою телеканалу «1+1» — насамперед, над самим собою. Адже те, що пані Олбрайт вважала за потрібне прийти саме на цей канал, свідчить не лише про те, через кого американці намагаються проштовхувати свої інтереси, але й про визнання американськими політиками високого рівня «1+1». До речі, і Путін також після приїзду в Україну міг би використати інший телеканал для промоушн свого «діалогу про демократію» а-ля Путін, але, певно, в нього відбулися інші, більш суттєві діалоги.
У подібних програм у всіх країнах, де люблять говорити про демократію, досить специфічна аудиторія — в основному дипкорпус, журналісти, політологи, соціологи і тому подібне. Не маю сумніву, що вони запозичили і з прямого ефіру «1+1» багато важливого для себе — не лише у відповідях пані Олбрайт, але і в інтонаціях її голосу, і, нарешті, в тому — які саме запитання прозвучали. І неважливо, наскільки були ці запитання запрограмовані, «зашиті» в формат — у тих же країнах, де люблять говорити про демократію, існують певні правила участі в подібних проектах.
І в Америці, і в Європі з маститими журналістами, запрошеними для участі в ефірі з видатним політиком, напередодні зустрічаються члени команди цього політика. У особистій бесіді, можливо, за обідом, вони неначе обмінюються думками про ті чи інші питання і абсолютно ненав’язливо, більш того по-рідному, дружньо відсканувавши один одного, розходяться з абсолютним розумінням того, що все-таки в них є спільний інтерес. І такі інтереси є завжди — в будь-якій країні і в будь-який час. Для цього потрібна лише дрібниця — професійна команда політиків і професійні журналісти.
Так що, я гадаю, немає сенсу докоряти журналістам каналу «1+1» за те, що вони були начебто учасниками «опери» «діалоги про демократію», де ведучою була арія Мадлен, і за те, що вони дозволили пані Олбрайт з блиском виконати її партію. У цьому випадку і Безулик, і Яневський, і Вересень діяли буквально на дипломатичному рівні, виходячи з інтересів своєї країни, партнерів своєї держави та інтересів свого каналу. Безперечно, що саме цих професійних журналістів хотіла б бачити американська сторона в програмі з Мадлен Олбрайт, а не таких, які однією своєю появою могли б скомпрометувати державного діяча такого рангу. Треба віддати належне працівникам посольства США в Україні за вибір телеканалу і ведучих. Повторюся, — цей півгодинний ефір засвідчив визнання високого рівня каналу «1+1» з боку американського Держдепартаменту. Боюся помилитися, але прецедентів подібного проекту на так званому «пострадянському просторі» не було.
