Закінчилися літні канікули й у депутатів Кримської Верховної Ради. Минулої середи в Сімферополі відбулася чергова сесія, на якій було зроблено спробу сформувати новий уряд, про що «День» уже інформував своїх читачів. У результаті сесії, однак, у виборців кримських депутатів може виникнути безліч запитань, викликаних прийнятою ухвалою. Тому підсумки сесії ми попрохали прокоментувати президента Фонду регіонального розвитку, колишнього заступника Голови Ради міністрів Криму Андрія СЕНЧЕНКА.
— Андрію Віленовичу, в процесі формування нового складу кримського уряду простежується стійка тенденція зниження професійного рівня призначених: це видно й за новим складом Мінфіну, який, як вже загальновизнано, за професійними ознаками значно слабший за попередній. Декілька комітетів, нові люди в уряді вже викликали гучні публічні скандали. Разом з тим, депутати на сесії не затвердили на своїх посадах саме тих справжніх фахівців, які, як і голова колишнього уряду Сергій Куніцин, працюють успішно, домоглися перебудови своїх галузей, зростання виробництва. Як наприклад, міністр курортів і туризму Олександр Таряник, голова Рескомекоприроди Леонід Козак, голова комітету житлокомунгоспу Євген Намяк. Чому така дивна «гра на зниження» рівня роботи?
— Зрозуміло, що Леонідові Грачу в Криму потрібна абсолютна влада. Тому, до виборів він усі сили кине на отримання цієї абсолютної влади, поки що, тактичними методами. Через це йому заздалегідь неприйнятний будь-який прем’єр, який би не був його прихильником, залежним від нього і на всі сто відсотків ручною людиною, пов’язаною чи то партійним квитком, партійною дисципліною, (природно, що в його розумінні) чи то іншими обмеженнями.
Не оцінюючи плюси і мінуси нинішнього уряду, можна сказати, що в цьому процесі є великі суперечності, які треба враховувати, але Леонід Грач за своєю психологією саме та людина, яка з суперечностями не вміє працювати, і він їх не враховував і не враховуватиме. Сьогодні на сесії йому абсолютно було все одно, як відреагують депутати на його стиль ведення сесії, на порушення регламенту; йому було байдуже й те, що ці кандидатури узгоджені з Президентом. Що — Грач ігнорує рішення Президента?
Очевидно, що новий уряд до болю нагадує мєшковський, тому, що це набір випадкових людей, які виявилися в цей момент під рукою. При цьому, як завше, робляться голослівні декларації про те, що керівним принципом при цьому є професіоналізм, але насправді зрозуміло, що єдиною ознакою добору цих людей є особиста відданість...
— Як ви прокоментуєте стиль ведення сесії, який у принципі ставить під питання законність прийнятих ухвал? Наприклад, зрозуміло, що є правила персонального голосування, не можна одним голосуванням зняти з посади одну людину й призначити іншу, це різні люди і з їхніх питань повинні бути окремі ухвали, в іншому випадкові вони обидві незаконні…
— Звичайно. Це давній стиль Леоніда Грача, який виявляється в ігноруванні будь- яких норм, якщо вони хоч трохи суперечать його намірам чи інтересам. На жаль, у нас закони працюють лише тоді, коли є дзвінок і команда, щоб закон спрацював. Лише тоді його дотримують посадові особи. Це все є дуже хистким з юридичного погляду й шкода просто, що нікому не хочеться судитися з Леонідом Грачем і витрачати на це час…
І з іншого боку: Леонід Грач раніше, пам’ятаю, стверджував, що за регламентом слухається не звіт Голови, а лишень звіт Президії, але ось зараз він відчув, що повністю контролює парламент, а тому терміново виніс на сесію свій звіт. Але як він його провів? З доповіддю навіть не виступив, ухвалу запропонував прийняти без обговорення. Коли окремі депутати намагалися протестувати, він прискорив голосування, щоб швидше покінчити з цим. На всі питання було витрачено не більше однієї хвилини. І це звіт голови парламенту в такій складній обстановці?! Більше того, всі 25 питань (!) порядку денного, включаючи формування уряду, було розглянуто трохи більше, ніж за півтори години! Практично всі ухвали прийнято без обговорення. Це ж не робота Верховної Ради Криму, це профанація нормотворчого процесу, це карикатура на парламент…
— Очевидно, що новий глава уряду Валерій Горбатов прагне сформувати команду краще, тому на важливі посади представив досвідчених людей, котрі довели свій професіоналізм на ділі. Але депутати їх не затвердили, тобто відверто «звільнили місце» для своїх кадрів. А це означає, що з думкою глави уряду ніхто й не збирається рахуватися. Чи діють тут якісь інші механізми, крім інтересів Грача?
— Зрештою, політика — це боротьба за владу! І вона реалізується таким шляхом, що різні політичні структури розставляють свої кандидатури в різних органах влади. Все питання в тому, чи існує в цих структур, учасників процесу поділ влади, якийсь баланс інтересів суспільства, його благополуччя, перспективи, інтересів держави загалом і власних політичних, тобто кланових, інтересів? Так ось, сьогодні на сесії державних інтересів ніхто не враховував. Розставлялися люди, які зуміють відпрацювати «на господаря», але взагалі не уявляють специфіки цієї роботи й не мають намірів працювати для суспільства й держави. І я розумію сьогодні почуття глави уряду — об нього відверто витерли ноги, йому дали зрозуміти, що його професійна робота нікого не обходить… — Можна зрозуміти й почуття професіоналів, які виявилися просто не потрібними такій владі…
— Я гадаю, що трагедії для професіоналів немає, бо вони завжди знайдуть собі роботу. Професіонал, якщо він дійсно професіонал, завжди має перспективу. І цей уряд не на всі часи, і поза ним професіонал може реалізувати свій потенціал. Інша річ, що від незапитаності професіоналів втрачає суспільство, держава. Наша країна так багато втратила від дилетантизму в управлінні, від дилетантизму в спеціальних питаннях, що вже час це враховувати. Дилетантизм наших колишніх управлінців завинив у тому, що ми відстали на десятиріччя в розвиткові. Здавалося б, цього більше немає, але, на жаль, дилетантизм все ще залишається домінуючою тенденцією, принаймні, в Криму…
Але я розумію також почуття Василя Кисельова та Геннадія Говорущенка, які зняли свої кандидатури з голосування на досить високі посади — вони правильно зрозуміли, що працювати в такій обстановці все одно не дадуть, але відповідальність за чужі справи треба буде потім поділити порівну з дійсними винуватцями…
— На цій сесії Леонід Грач завдав ще одного, як він вважає, останнього удару по ненависному для нього об’єктові — дирекції Єдиного республіканського цифрового територіального кадастру. Депутати його просто ліквідували. Причому Леонід Грач після сесії залишив у залі силовиків і проінструктував їх, дав завдання негайно відібрати будівлю. Це був ваш витвір. Що ви про це скажете?
— Леонід Грач вже три роки намагається ліквідувати державний, підкреслюю — на всі сто відсотків державний, механізм контролю за використанням земельних ресурсів. Причому, в нас мало хто вникає в деталі, тому чують, що є начебто якийсь скандал, а значить, вважають, що варто втручатися. А дилетантам лише цього й треба.
Земельний кадастр же, справа не нова, корисність і необхідність його, за великим рахунком, розумним людям і доводити не треба. У Європі перший земельний кадастр запроваджено у Франції ще Наполеоном Бонапартом. Кадастри існують у всіх країнах, причому, чим країна більш організована — тим точніше й повніше її земельний кадастр. У Криму було декілька спроб створення кадастру. Але всі вони не увінчалися успіхом доти, доки не було створено єдину інформаційну програму, що зламала відомчі бар’єри. Насправді цей інструмент було створено за найпередовішими технологіями. Свого часу нам вдалося сконцентрувати потрібні ресурси й проробити цю роботу. І Крим п’ять років тому створив цей механізм і досі не втратив в ньому пріоритету! Це означає, крім того, що наша держава дуже повільно рухається до цивілізованих форм використання землі. Більше того, ця система виявилася дуже стійкою — Леонід Грач провів через парламент три чи чотири постанови щодо ліквідації кадастру, але так його й не ліквідував, бо абсурдність ліквідації такої корисної справи видна неозброєним оком. І тоді він вирішив завдати ще одного удару — віддав саме приміщення дирекції кадастру міліції, а та вирішила, попри все, «вирвати» будівлю для себе. Причому, треба розуміти, що коли цю дирекцію буде знищено, то вдруге Крим створити щось подібне вже не зможе.
— Виникає запитання: а чому Леонід Грач так послідовно намагається будь-якою ціною, будь-яким доступним способом знищити державний механізм контролю за використанням землі?
— А річ у тім, що зараз саме формується чорний ринок землі. При цьому, якщо порівнювати ринкову вартість, наприклад, усіх об’єктів курортного комплексу, як об’єктів нерухомості, то ця сумарна вартість на порядок нижча, аніж вартість земельних ділянок на Південному березі Криму, привабливих в інвестиційному розумінні. І зараз у Криму йде боротьба саме за право тіньової участі в «прихватизації» вже самої землі. І якщо не буде кадастру — не буде контролю, не буде інвентаризації землі, не буде її цивілізованого ринку, що дозволяє всім «грати за правилами», тобто за законами, а державі — брати із земельних операцій податки. Прикладів — навалом.
Причому ухвала про ліквідацію дирекції кадастру незаконна з багатьох поглядів. По- перше, не Верховна Рада, а уряд створював цю структуру, відповідно, Верховна Рада не може її ліквідувати. Він же своєю ухвалою не може змінити статус цього майна. Але він сподівається на те, що в нас є традиція в силових структур, як захищаючи закон, не особливо до цього закону дослухатися…
Прикиньмо економічний бік питання. Кліматична зона, аналогічна Криму, це узбережжя Франції, навіть у Іспанії земля гірша, аніж тут. Середня вартість квадратного метра землі на узбережжі Франції становить 250 доларів. У нас на сьогодні ціна квадратного метра землі на чорному ринку Ялти досягла 30 доларів, і вона має тенденцію до прискореного підвищення в міру того, наскільки великі «грошові мішки» з’являться на цьому ринку. Сьогодні учасниками цього чорного ринку освоєно стандартні прийоми приватизації землі в обхід чинних законів. Як це відбувається?
За нинішнім законодавством селищні ради уповноважені на 99 відсотків приймати ухвали щодо надання землі. Той же ялтинський виконком йде в фарватері, бачить ситуацію постфактум. Відбувається ось що. Після відповідних дзвінків якесь підприємство звертається до селищної ради, приносить ескізний проект якого-небудь пансіонату, і прохає під нього відвести 5-10, а може й 20 гектарів землі. При цьому, не фігуруючи в офіційних документах, між учасниками «справи», в «тіні» відбуваються конкретні розрахунки саме в тих межах, які я назвав, тобто 2,5-3 тисячі доларів за кожну сотку землі. Загалом виходить гігантська сума. Що далі? Цій організації відводиться земля під будівництво якогось пансіонату, який насправді виявляється «здравницею котеджного типу». На землі будуються декілька котеджів, які пізніше продаються вроздріб вже за досить високу ціну. Природно, разом із землею.
Інший механізм. І це специфіка від Радянського Союзу. Ніде в Європі немає оздоровниць на 100-200 місць, розташованих на 40-50 гектарах землі. Просто земля скрізь дуже дорого коштує, існують реальні ринкові механізми її реалізації. Але що відбувається в нас? Існує якась оздоровниця, яка має велику ділянку землі. Приходить до керівника якась структура, знову ж не з вулиці, а після попередніх дзвінків, торгу, узгоджень, певної боротьби, і звертається до нього з листом-проханням у порядку спільної діяльності побудувати декілька об’єктів, скажімо, тих же котеджів. Будують. А потім вони спільно звертаються до міськради, кажуть, що для одного санаторію багато землі, важко платити, і прохають поділити землевідведення на дві ділянки. І, таким чином, — безкоштовно для держави, але не для учасників операції! — здійснюється приватизація землі.
Тепер більш ніж ясно, чому Леонід Грач так наполегливо бореться з державним механізмом контролю за розподілом землі. Але ще й тому, що цей механізм перебуває не в його руках, а в руках уряду. Але саме існування кадастру змушувало б наводити порядок у земельних стосунках Криму, причому не лише в містах і на узбережжі, але й у селах, де зараз така плутанина з паюванням, де обділені не лише кримські татари, але й багато колишніх членів КСП, де так багато зловживань.
Замість цього сучасного механізму світового рівня Леонід Грач створив свій апарат напівпартійного контролю, повністю підлеглий його волі. Йдеться про те, що він створив асоціацію місцевого самоврядування, до якої було зараховано всі селищні та сільські ради, створив якусь вертикаль, підпорядковану йому з усіх питань, що дозволяє збирати цю данину з чорного ринку й ділитися нагорі. Там дія відбувається просто: натискається кнопка, знімається телефонна слухавка, дається команда. І навіть Міністерство економіки, Міністерство фінансів, розкомзем без кадастру не мають даних для роботи із землею, для аналізу, для планування бюджету, перспектив розвитку території й так далі. Я впевнений, що з радянських часів нам дісталося дуже примітивне земельне господарство, яке для підвищення врожайності було побудоване на приховуванні землі. Тому в нас зайвої й неврахованої землі дуже багато. Все це зараз віддане на відкуп сільським головам і головам районних адміністрацій, які зловживають цим, як хочуть. Але кадастр їм заважає, тому він і планомірно знищується…
І що ж у результаті виходить? Таким чином, формується матеріальна основа корупції та організованої злочинності, створюється економічна база для майбутніх неодноразових кримінальних переділів власності, а значить, і для нової стрілянини, вбивств, вибухів. Правоохоронні органи, які начебто борються з цими явищами, насправді зараз, проходячи повз чорний ринок землі, вирощують поживний грунт для майбутнього кримінального вибуху. Не помічати цього не можна. Як не можна й не розуміти, що за керівництвом цим процесом стоїть не хтось інший, а голова парламенту Леонід Грач. Така жорстка логіка.