Найвеличнішим українцем названо Ярослава Мудрого. За нього віддали свої голоси 40% з 1621049 тих, хто проголосував (остання цифра є, між іншим, світовим рекордом інтенсивності голосування). Далі десятка розташувалася таким чином: Микола Амосов (19,88%), Степан Бандера (16%), Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький, Валерій Лобановський, В’ячеслав Чорновіл, Григорій Сковорода, Леся Українка та Іван Франко. Тим часом у блозі Вахтанга Кіпіані читаємо запис від 16 травня: «Я не знаю, хто лідирує. З вівторка мені, шеф-редакторові проекту, цю інформацію не надають. Мовляв, конфлікт інтересів — я ж «адвокат» одного з «великих». Знаю, що багато груп впливу відкладали зусилля на останній день, щоб вкинути побільше за «своїх».» Уже по закінченні проекту 18 травня, Вахтанг Кіпіані заявив інтернет-виданню «Телекритика», що на першому місці Ярослав Мудрий опинився внаслідок організованого голосування з кількох десятків мобільних телефонів протягом останньої доби голосування. 14 травня, за два дні до завершення проекту і перед показом заключного десятого фільму про Ярослава Мудрого, давній київський князь знаходився на 4 місці. Першість зберігав Степан Бандера. Ось як коментує ситуацію Вахтанг Кіпіані: «Увесь сезон команда «Великих українців» робила все, щоб було і цікаво, і пізнавально, і чесно. У нас у колективі не було настанови — має перемогти цей або інший історичний персонаж. Переможцем мав бути оголошений той, кого найчастіше називав народ. А тепер увага: 60 тисяч голосів за Ярослава Мудрого протягом місяця і близько 550 тисяч — за один день — це як? Якщо з формальної сторони це і не порушення «букви» проекту, але «духом» зманіпульовано. Переконаний, що ніхто в Україні не повірить, що Тарас Шевченко, визнаний всіма як українець номер один, який з великим відривом виграв перший тур проекту і був на третьому місці до 16 травня, програв князю Ярославу в чотири рази! Цей «кидок» є хамством, яке принижує всю націю».
Звісно, проект «Великі українці» став чимось принципово новим для українського телебачення, поєднавши в собі такі досі непоєднувані речі як яке не яке історичне просвітництво і дуже значні капіталовкладення. Досі телевізійні проекти на українських каналах були позбавлені або одного або другого. Але варто розуміти, що перегляд одного півгодинного фільму про Лесю Українку чи Григорія Сковороду, не дає право нікому називати себе історично підкованим. Та це вже, зрештою, не клопіт і не провина телебачення, а тільки нас самих.
Хто став переможцем у цих перегонах абсолютно не має значення, бо, як мовилося раніше, це всього-навсього елемент шоу і привід для надсилання смс. До того ж, усі зусібіч говорять про політичні мотиви появи деяких постатей і про необхідність обрання єдиної компромісної фігури. І випадок із заявленою Кіпіані фальсифікацією голосів поганий не тим, що номером один в нашій історії став Ярослав Мудрий, а тим, що з усієї України знову цинічно зробили дурнів.
Ми звернулися до телеканалу Інтер із проханням прокоментувати заяву Вахтанга Кіпіані. Ганна Безлюдна, генеральний продюсер телеканалу Інтер стверджує:
— Результати проекту «Великі українці» — це волевиявлення найбільш активної та мислячої частини населення нашої країни. Це не вибори президента або парламенту, де на виборчих дільницях в одні руки видається один бюлетень. Ми проводили телевізійний проект, у рамках якого ліцензією встановлені певні правила, і абсолютно всі вони були дотримані. Обмеження «з одного номера — один дзвінок» із самого спочатку не передбачені.
До речі, за підсумками голосування, ми побачили, щодо кожного з десяти кандидатів були неодноразові дзвінки або смс з одного номера. У людей різна громадянська активність у країні, і це природно. Хтось проголосував один раз, а хтось — більше, хтось — тільки в першому турі або в другому. Це відкритий проект, і ми не повинні були обмежувати права телеглядачів.
Можливо, масове голосування за Ярослава Мудрого, Миколу Амосова й Тараса Шевченка в останні дні було спровоковане інформацією, що з’явилася в багатьох виданнях незадовго до фіналу, — про те, що якби вибори завершилися сьогодні, то їхні результати викликали б широкомасштабну та гостру дискусію.
Мені здається, що прихильники Ярослава Мудрого і Миколи Амосова більше хотіли, щоб перемогли їхні герої, ніж прихильники Степана Бандери. А спекуляція навколо результатів проекту — це бажання деяких політичних сил використати їх у своїх політичних цілях.
Набагато важливіше зараз оцінити значущість цього проекту для країни. За два тури голосування ми отримали два з половиною мільйона голосів! Це означає, що люди цікавляться своєю історією, їм хочеться почути тих, хто компетентніший у цьому (як, наприклад, Рада Гарантів), їм хочеться дізнатися різні думки.
Проект відбувся і пройшов успішно: люди зайняли різні позиції, почали думати про своїх героїв — ось що важливо. Усі особистості, які були названі в сотні й десятці, — це частина нас, адже, за великим рахунком, ми шукали себе в цьому проекті. Це велика перемога — всієї країни та наша. А наші перемоги ми захищатимемо.
Про плюси та мінуси проекту розмірковують експерти «Дня».
Діана ДУЦИК, головний редактор інформаційного інтернет-видання «Пік України»:
— Я б не сказала, що від проекту у мене лишилися позитивні враження. Наприклад, мене розчарувало те, що зараз навколо голосування ведуться дискусії. Чи воно було правдивим чи «накрученим»? Тобто вже виникають запитання. Зрештою, сам проект у нашому суспільстві на нинішній час теж викликає запитання, тому що дуже багато тем або постатей, скажімо так, використовувалися з політичною метою — деякими політиками, які брали участь у проекті. На це було неприємно дивитися. Як на мене, краще б політики взагалі не долучалися до проекту, а представляли ті чи інші постаті і брали участь у дискусії історики та представники інтелігенції. Це було б краще і доцільніше. Бо у нас і без того багато спекуляцій. Спекулювати додатково такими темами — не зовсім правильно.
Фальсифікація результатів, про яку заявив Вахтанг Кіпіані, означає, що вибір був абсолютно штучним і насправді ми на сьогоднішній день не знаємо, кому б віддали перевагу громадяни України. Бо якщо брати попередні результати голосування, то лідирував Бандера. Це теж певною мірою сполітизована постать, і ніхто не знає, наскільки реальними були голоси за нього. Але якщо вже про таке заявлено шеф- редактором програми, то це означає, що можна ставити під сумнів взагалі все голосування, сам результат «Великих українців», і сенс проекту.
Юрій МАКАРОВ, шеф-редактор журналу «Український тиждень»:
— Тут є два боки. По-перше, треба попри все — застереження і претензії, віддати належне каналові, що він «підняв» цей проект. Це речі, які є етапними для розвитку галузі в цілому. Звісно, що тільки такий потужний мовник міг собі дозволити у праймі ставити програми, які будуть мати 2—3% рейтингу. Інтер свідомо йшов на такі жертви і це треба оцінити. У будь-якому разі, за будь-яких обставин, якими б не були мотиви. Що стосується перипетій, то диявол у деталях. Тут він і виявився. Я не знаю, яким чином відбувалися маніпуляціями із накручуванням голосів за Ярослава Мудрого... Але це, мені здається, поки що єдиний прецедент, коли лобіюються постаті з (( століття, зазвичай лобіювання інтересів відбувається на значно коротшій часовій дистанції... За будь-яких обставин, таких маніпуляцій уникнути неможливо, або потрібно винайти якісь технології.
У мене особисто значно більше претензій було щодо складу фігурантів — як у шоу в студії, так і у фільмах. Там було декілька постатей, які з точки зору презенторів були на місці, але це ж речі дуже репутаційні... І саме щодо них у мене були певні питання... А щодо людей в студії, то щойно запросили комуністів, як вся історія з самого початку вже була спотворена. Зрозуміло, що вони будуть тягнути «великого українця Владіміра Іліча» і так далі. Усе це безглуздя значною мірою позбавляє сенсу всю картину.
Хіба для нас відкриття, що українське суспільство заполітизоване? Хіба для нас відкриття, що, зокрема, історичний майданчик є точкою дуже актуальних суперечок. Я не думаю, що це притаманно тільки Україні. І, за великим рахунком, я не бачу в цьому великої проблеми, бо попри все, здавалося б, на піку цих протистоянь і спекуляцій фільм про Бандеру не викликав спротиву. Коли ведеш аргументовану розмову, тобто переходиш з крику на нормальний голос, у тебе з’являються шанс бути почутим. Це підстави для того, щоб робити висновки, яким саме чином повинен відбуватися діалог у суспільстві — будь-який діалог.
Марина БОНДАРЕНКО, автор та ведуча проекту «Книга.UA»:
— Цей проект був просвітницьким і є очевидна користь у тому, що він вийшов в ефір на загальнонаціональному каналі. Тим більше, що рейтинг свідчить про те, що достатньо велика кількість українців стежила за проектом. І в цьому абсолютний і найбільший плюс — його просвітницька місія. Мені вже довелося прочитати багато відгуків своїх колег з приводу результатів, і думку фахівців, і припущень про певні маніпуляції. Мені складно це коментувати, оскільки я не знаю, правда це чи ні. Якщо говорити загалом, я підтверджу позицію багатьох колег стосовно того, що це є свідченням заполітизованості українського суспільства. Те як виглядає 10 і навіть 5 може говорити про те, що Україна на сьогодні не є соборною і — з повагою до тих людей, які увійшли в десятку — вони по суті були приводом для висловлення власної позиції тих людей, які голосували. Це говорить про те, що суспільство хворе, як було сказано під час ефіру. Воно, очевидно, потребує зваженої позиції. Я не думаю, що ті люди, які голосували, добре знають, хто такий Бандера, що вони насправді колись читали «Кобзар» не лише в межах шкільної програми, я переконана, що про те, що Амосов зробив понад 5 тисяч операцій знають теж не всі. Тут було, як мені здається, інтуїтивне голосування.
Я думаю, що потрібно подякувати каналу Інтер, і просити їх не припиняти реалізацію цього проекту, а вигадати якийсь новий формат, як його продовжити. Бо це дуже важливо. Зараз тим більше на часі документалістика як така і всі ці постаті можуть бути героями цілого документального серіалу на кшталт «Дискавері». Якщо Інтер візьметься робити серію документальних серйозних фільмів, це буде правильно і на часі. Принаймні це було б логічно.
Іван МАЩЕНКО, експерт з питань телебачення та радіомовлення:
— Це, звичайно, велика удача Інтеру, Савіка Шустера і Ганни Гомонай як ведучих і своєрідних співавторів. Хоча бренд цей британський і пройшов він уже в 17 країнах, це акція привернула увагу громадськості і загалом вона з телевізійної перетворилася на суспільне явище, дала можливість Україні звернути увагу на свою історію. За останні роки це найкрупніша громадсько-політична акція телебачення. А суспільні явища на телебаченні досить рідко трапляються.
Стосовно результатів, то — і це прозвучало на заключному шоу — незважаючи на такий результат, усе-таки більшість вважає, що Тарас Шевченко — найвеличніший українець. І говорити про те, що «Великі українці» зламали стереотипи... Я не думаю, що це той випадок, коли стереотип треба ламати. У нас же все- таки не виникло такої ситуації як у Португалії, де найвеличнішим громадянином став Салазар — диктатор. Звичайно, у нас усе зовсім інакше — в основному, будівничі держави. Хочу привітати Інтер із цим.
