ХV позачерговий з’їзд Народного руху України різко відрізнявся від попереднього, який пройшов приблизно рік тому. Минулої суботи за всіма формальними, а ще більше — неформальними ознаками це було майже типове зібрання вітчизняної партії влади.
Найперше — за місцем проведення: замість традиційного для опозиціонерів приміщення Києво-Могилянки рухівці облюбували центральний офіс податкової. Вже за півгодини до відкриття з’їзду припаркуватися поблизу було неможливо через десятки «Мерседесів» та «Лексусів» учасників та гостей. Відносно останніх — одразу кидалося у вічі, що цього разу представників націонал-патріотичних сил було менше, і трималися вони скромніше. Зате дипломатичний корпус був представлений досить широко, — вперемішку з невідомими пересічному рухівцю представниками національного капіталу ці панове зайняли кілька перших рядів. Нарешті, присутність у залі «своїх» міністрів та губернаторів — найвірніша ознака того, що перед нами частина влади.
...Звуки козацького маршу сповіщають, що робота з’їзду розпочинається. В президії в цей момент — нікого, окрім лідера партії Бориса Тарасюка, на якого і націлюються теле- і фотооб’єктиви журналістів. Однак раптом майже всі камери разом з головами присутніх повертаються в бік виходу. Це до зали зайшов один із «найактуальніших» на сьогодні рухівців, міністр юстиції України Роман Зварич. На пана Зварича журналісти цього разу «полювали» чи не більше, аніж на лідера партії. А піймавши нарешті в кулуарах, примусили міністра влаштувати імпровізовану прес-конференцію. В ході якої він повідомив, що з посади своєї йти не збирається, і що ніякого конфлікту в уряді не існує. При цьому своє рішення написати заяву про відставку міністр вкотре пояснив втручанням у роботу його відомства депутатів, які мають вплив на нафтопереробну сферу, та спробами деяких осіб «втягнути членів його сім’ї в корупційні схеми».
Утім, Борис Тарасюк дуже швидко переключив увагу присутніх знову на себе. Його півгодинна промова була насичена не лише урочистими констатаціями щодо успіху на виборах, а й прямими та прихованими нагадуваннями про проблеми, які постали перед НРУ.
«Дочекалися! Прийшли до влади!» — виголосив Борис Тарасюк під оплески та радісні вигуки залу. А отже, «цей з’їзд Рух проводить у принципово новій якості». За словами лідера НРУ, «2004 рік став тріумфом демократичних патріотичних сил. Серед завдань внутрішньої політики Тарасюк акцентував на необхідності виваженості та додержання суворої законності у процесі перегляду приватизаційних актів, здійснених при минулій владі. В противному разі ми ризикуємо втратити довіру інвесторів до України, переконаний міністр. Щодо політики зовнішньої — зони його особливої відповідальності як міністра, то Борис Тарасюк висловив упевненість, що, не відкидаючи міжнародних зобов’язань, взятих на себе попередньою владою, Україна повинна піддати ці зобов’язання глибокому правовому і економічному аналізу. Передусім це стосується ЄЕП і газотранспортного консорціуму.
Аналізуючи підсумки минулої кампанії, Борис Тарасюк не обійшовся без критики — як своїх партійців, так і союзників по коаліції. На його думку, в цілому ряді областей представники НРУ невиправдано залишалися на узбіччі агітаційної кампанії. Причина цього — керівництво штабів коаліції «Сила народу» будувалося виключно на партійній основі, і там, де штаби очолювали не члени НРУ, рухівців частенько усували на задні ролі. В результаті страждав загальний результат. Як приклад Борис Тарасюк назвав Рівненську область, де загальний результат прихильників Ющенка (за нього там проголосували менше, ніж у Київській), він охарактеризував як провальний. До кого саме з партнерів найбільше запитань у НРУ, Борис Тарасюк прямо не сказав. Однак світло на це запитання проливають його фрази на кшталт «не ми присвоювали бренди, які належать усім членам блоку «Наша Україна» та «не ми зняли з порядку денного питання про об’єднання рухів». Неважко здогадатися, що це партія «Наша Україна» Віктора Пинзеника та УНП Юрія Костенка. До речі, перших осіб від цих політичних сил в числі гостей на з’їзді не було.
Те, що у відносинах із партнерами по передвиборній коаліції у НРУ є певні «проблемні зони», стало ще більше зрозумілим із обговорення найголовнішого питання порядку денного — про перспективи участі партії у парламентській виборчій кампанії 2006 року. «Рух ніколи не опиниться на узбіччі, бо він народний». Ця особливо акцентована лідером партії фраза дуже чітко відображає тривогу представників НРУ за долю своєї партії. Про те, що «рух живе і буде жити», говорилося з трибуни аж занадто багато, і цей факт видається дуже показовим. На думку одного з керівників партії, народного депутата Юрія Ключковського, до якого звернувся за коментарем з цього приводу кореспондент «Дня», проблема збереження Руху з одного боку є «грою слів», з іншого — закономірним наслідком зміни орієнтирів у українській політиці. «Якщо за часів В’ячеслава Чорновола Рух був опорою, символом націонал-демократичних сил, то тепер таким символом стає прізвище Ющенка», — сказав Ключковський. Непрямо Борис Тарасюк визнав з трибуни, що наразі є небезпека навіть зникнення НРУ як окремої політичної сили, повідомивши, що в переговорах про можливу ліквідацію Руху та влиття його в більш крупний проект виявилися задіяними навіть деякі давні авторитетні члени партії. Однак він висловив переконання: жодні спроби вчинити тиск на Рух у справі створення єдиної партії не пройдуть. Як саме йти на вибори 2006 року, на з’їзді остаточно вирішено не було. На думку як Бориса Тарасюка, так і його партійного заступника В’ячеслава Коваля, який виступив зі спеціальною доповіддю по «проблемі 2006 року», на прийдешні парламентські вибори НРУ слід йти в коаліції, збудованій на тій же основі, на якій в 2002 році був сформований блок Ющенка, з можливим залученням туди інших політичних сил. БЮТівцям та соціалістам, таким чином, згідно з заявленим партією баченням, відводиться можливість лише приєднатися до блоку. Борис Тарасюк висловив впевненість, що саме Рух очолить процес об’єднання демократичних сил, як він це зробив наприкінці 80-х — початку 90-х.
У підсумку учасники з’їзду ухвалили рішення виступити з ініціативою створення виборчого блоку партій, що підтримує програму Президента України Віктора Ющенка, на основі політичних сил, які входять у коаліцію «Сила народу» для участі в парламентських виборах 2006 року. Тим же рішенням керівництву НРУ доручено провести переговори з потенційними учасниками цього блоку для розробки умов і принципів його створення. Крім того, делегати з’їзду звернулися до всіх політичних партій і громадських організацій України з пропозицією об’єднатися в політичний блок з єдиним виборчим списком для виборів у парламент та в органи місцевого самоврядування. На уточнююче запитання журналістів, до яких саме політичних сил планується звертатися, Борис Тарасюк відповів: оскільки з’їзд коло їх не обмежив, він вважає за можливе вести переговори з усіма близькими за поглядами партіями. Серед рішень з’їзду був також заклик до Президента України Віктора Ющенка вжити заходів з поновлення розслідування загибелі колишнього лідера партії В’ячеслава Чорновола.
Таким чином, НРУ на своєму з’їздові дав чіткий сигнал, що на вибори 2006 року збирається йти в коаліції. Бути загнаним в єдину партію (їхня лексика. — Ред. ) більшість рухівського загалу теж не бажає. З ким саме в коаліції хочуть іти рухівці, визначено дуже приблизно, — теоретично це може бути і «Наша Україна», і блок за участю СПУ та БЮТ. Схоже на те, що одним із головних побажань НРУ є рівноправність учасників блоку, «щоб окремі його члени не отримали авансом 1/4 чи 1/6 посад», як сказав один із делегатів з’їзду. З огляду на те, що відносини з окремими союзниками по коаліції «Сила народу» інакше як «холодною війною» не назвеш, факти відносно чого наводилися вище, можна вже прогнозувати, що переговори-2006 будуть тяжкими.
