Закономірність це чи збіг, але політичне життя вкотре доводить, що доля однойменного блоку Юлії Тимошенко нагадує драму з усіма властивими цьому жанру «спецефектами». Показовий момент: перебувають бютівці в опозиції — виглядають успішно, впевнено, активно нарощуючи при цьому електоральні м’язи. Але щойно БЮТ стає владою, одразу починаються проблеми: з коаліційними партнерами, з опонентами... та з усім. ...Уряд працює всього два місяці, а політики з різних таборів, уже копають йому могилу. «Очищена» Верховна Рада з новою коаліцією не пропрацювала й півроку, а спікер уже ставить хрест на українському парламентаризмі...
У чому драма українських демократів? Чому вони є чудовими, креативними й ефективними опозиціонерами й такою слабкою владною командою? Чи спрацює 2007 го те, що не спрацювало 2005-го? На це й інші запитання «Дня» відповів народний депутат — представник пропрем’єрської фракції БЮТ Валерій ПИСАРЕНКО.
— Валерію Володимировичу, ви є представником БЮТ у Конституційній раді, яка вчора розпочала свою роботу. Конституційна рада більшою мірою складається з політиків і народних депутатів, які, напевно, рівною мірою відповідальні за українські кризи останніх років. Виходячи з того, що ці люди — «архітектори» криз, чи можуть вони успішно провести й консолідовано — насамперед з суспільством, завершити такий складний конституційний процес?
— Знаєте, відповідь на ваше запитання залежатиме від того, яке саме місце матиме Конституційна рада в питанні затвердження або нового проекту Конституції, або внесення змін до чинної Конституції. Якщо Конституційна рада все ж таки стане консультативним органом для Верховної Ради, де фактично й має відбутися затвердження змін до Конституції, то, на мій погляд, у межах Конституційної ради може бути вироблено єдиний підхід і єдину модель Конституції. Якщо на Конституційну раду покладатимуть надії як на орган, що розробить проект Конституції для винесення його на референдум, то, думаю, тоді буде протистояння й нерозуміння багатьох політиків.
— Заступник голови Секретаріату Президента пані Ставнійчук заявила, що вже влітку можна чекати плодів роботи Конституційної ради. Як ви прокоментуєте співвідношення часу й можливостей Конституційної ради?
— Треба розуміти й усвідомлювати, що люди, які входять до Конституційної ради, поміж іншого, співпрацюватимуть із фахівцями, з консультантами. Це дуже рутинна робота, тому говорити про ймовірності розробки проекту Конституції за місяць, два, три, вважаю, нереально і неможливо.
— Тоді ваш прогноз: коли суспільство може чекати крапки у «вічних» комах конституційного процесу по-українськи? Це по-перше. По-друге, з урахуванням насамперед ментальності українських політиків, а отже, творців нового Основного Закону країни, чи не призведе проект «Нова Конституція» лише до консервації криз?
— Насамперед хотів би відповісти на вашу репліку щодо кризи: ніякої кризи сьогодні в Україні немає. Те, що відбувається, — не більше ніж небажання, підкреслю, однієї політичної сили змиритися з думкою, що вона вже не влада. А що стосується питання про потенціал Конституційної ради, то я в даному разі є оптимістом і вважаю, що якщо ми плідно попрацюємо в Конституційній раді, то до кінця року зможемо напрацьований матеріал передавати до Верховної Ради.
— Як ви вважаєте, виходячи з повної полярності бачення як форми, так і змісту Конституції, чи реально сьогодні взагалі говорити про загальний, консолідований конституційний знаменник?
— У сучасних умовах жодна політична сила не зможе затвердити остаточний варіант Конституції під одну конкретну людину, чи ця людина президент, чи прем’єр-міністр, чи лідер опозиції або спікер. Сьогодні в нас є усталена модель парламентсько- президентської республіки. Я думаю, що всі політики розуміють, що ламати цю модель, як то кажуть, нашвидкуруч й радикально не можна. Так, дійсно, буде дискусія щодо ролі посади президента. Ми розуміємо, що ця дискусія буде тільки набирати обертів у міру того, як працюватиме Конституційна рада й у міру того, як надходитимуть пропозиції від різних політичних сил — представників Конституційної ради. Разом із тим, я б не робив сьогодні акценту на тому, що можуть бути перекручування й суперечки через посилення президентських, парламентських або урядових повноважень. Я вважаю, що основне завдання Конституційної ради — розробити такі механізми співпраці між гілками влади, щоб не було різних неузгодженостей з відомими всім наслідками. Якщо Президент вносить кандидатуру, наприклад, міністра закордонних справ, то це виключно його прерогатива, й ніякі інші суб’єкти влади не мають права цього робити. А якщо уряд сьогодні відповідає за економіку, то треба зробити так, щоб ніхто — ні Президент, ні голова Верховного Cуду не вирішували, яким чином завтра виплачувати заробітну плату людям у цій країні, оскільки відповідальним за це питання є Кабінет Міністрів і його голова. І так далі. Словом, у нас є дуже багато питань, що потребують відповіді на те, як нам уникнути впливу однієї гілки влади на іншу за одночасного збереження функцій контролю.
— Усі ми чудово пам’ятаємо, в яких умовах ухвалювалися останні поправки до Конституції. Як цього разу, думаєте, буде з чистотою процедури? І ще. Конституція, а точніше необхідність її змінювати, вдосконалювати, перекроювати, є виборчою козирною картою мало не всіх політичних сил. На останніх парламентських виборах усі також активно говорили про те, що всі кризи — наслідок суперечностей Основного Закону країни. Однак одночасно із закриттям виборчих дільниць зник і інтерес до Конституції. Ось, наприклад, БЮТ. На виборах твердив: треба провести референдум щодо Конституції. Що тепер з цією ініціативою?
— Я не згоден з вашою гранично різкою оцінкою. Блок Юлії Тимошенко — мабуть, єдина політична сила, що не лише заявила про те, що треба міняти Конституцію, і не лише заявила про необхідність проведення референдуму з ключових питань. Ми зібрали понад чотири мільйони голосів і подали їх до Центрвиборчкому, щоб провести референдум. Більше того, ми одними з перших подали наших кандидатів до Конституційної ради. Тому я не думаю, що нам можна сьогодні докоряти, що ми забули про виборчі обіцянки в унісон із закриттям виборчих дільниць. Навпаки, й ви це бачите, із закриттям виборчих дільниць ми почали виконувати те, що ми обіцяли людям, зокрема, й виплати внесків «Ощадбанку» і так далі. Що ж до позиції всіх політичних сил і, як ви кажете, юридичної чистоти процедури. Знаєте, я б сьогодні ще не говорив про те, що ми напевне вийдемо на остаточний варіант Конституції. Можливо, в результаті в стінах парламенту не буде затверджено новий варіант Конституції, бо для цього треба 300 голосів, яких на сьогодні не має жодна політична сила з однаковою політичною спрямованістю — ідеологією. Зважаючи на цей факт, треба буде домовлятися, шукати компромісу, і якщо на якомусь етапі домовитися не вдасться, конституційний процес буде заблоковано. Я думаю, нам не треба продовжувати той сумний досвід затвердження Конституції або змін до неї, в достроковий спосіб, щоб ми потім не приходили до чергових криз.
— Як, на ваш погляд, вплине маячок президентських і привид парламентських виборів на конституційний процес?
— На мій погляд, чимало політиків використовуватимуть цю карту в своїх інтересах. Ми вже відчуваємо, що починається не лише конституційний процес, а й виборча кампанія для багатьох політиків. Однак, за всього цього, думаю, що згадані вами чинники не відіграватимуть суттєвої ролі, оскільки конституційний процес стартував не тому, що через два роки вибори президента. До речі, що стосується парламентських виборів, то хочу зауважити, що, згідно з чинною Конституцією, рішення про проведення позачергових виборів до парламенту може бути ухвалене не раніше 23 листопада поточного року.
— Аби закрити конституційне питання, скажіть, якою є ідеальна Конституція з погляду народного депутата Валерія Писаренка?
— Ідеальна українська Конституція — це та Конституція, яку поважають і виконують усі без винятку українці.
— Дещо раніше ви сказали про те, що сьогодні кризи в країні немає. Як тоді назвати те, що відбувається сьогодні в Раді? З моменту виборів минуло більш як півроку, а парламент і, зокрема, правляча коаліція спромоглися ухвалити вісім законів. Як ви відповідатимете перед виборцем за парламентську бездіяльність?
— А ви пропонуєте, щоб ми ходили з рогатками й стріляли в повітряні кульки регіоналів? Якщо ви пам’ятаєте, то ми знімали блокаду й давали спікеру можливість розпочати пленарну роботу. А сьогодні, на жаль, у спікера немає сили волі вести пленарне засідання в екстрених умовах. Я вас хочу запевнити, що вже найближчим часом стане зрозуміло, заради чого вони насправді блокували парламент.
— І заради чого?
— Сьогодні їхня вимога вже не НАТО, а затвердження закону «Про опозицію» й надання їм більшої кількості посад у системі влади. І все суспільство скоро побачить, за що вони торгувалися...
— То дайте їм посади й працюйте, в чому ж проблема?
— Так, ми спочатку заявили, що ми готові віддати всі контрольні посади, зокрема, заступників міністрів, опозиції. Однак опозиція хоче чогось більшого, й ми скоро побачимо, за яку все-таки посаду вони так завзято б’ються. Це перше. Друге. Так, я згоден з вами в тому, що, можливо, кількість законів, яку ми змогли затвердити за час роботи Ради, невелика. Однак давайте подивимося, що це за закони. Тільки одним законом «Про Держбюджет» були затверджені додатково зміни до більш як сотні законодавчих актів, що дозволили сьогодні уряду істотно змінити соціальні стандарти в країні. Внески «Ощадбанку»? Виплачуються. Заробітні плати та пенсії, підкреслю — з 1 січня, підняті. Ми нарешті розпочали заблокований раніше процес підготовки до Євро-2012. Ми вступили до СОТ і так далі... Розумієте, наявна законодавча база, можливо, недосконала й дійсно потребує щоденного вдосконалення, але уряд сьогодні відпрацьовує й за себе, й за Верховну Раду, і, як то кажуть, за того дядька.
— А от у Секретаріаті Президента, схоже, є сумніви, й щодо бюджету, зокрема. Кабмін не врахував більшості пропозицій і зауважень глави держави щодо змін до держбюджету, — скаржиться заступник голови Секретаріату Президента пан Жуковський. У Ющенка й Тимошенко різні бачення основного фінансового документа країни?
— Давайте називатимемо речі своїми іменами. Насправді ситуацію розхитує не Президент, і не Юлія Тимошенко. Ситуацію розхитують якісь заступники голови канцелярії, якісь помічники... От мене цікавить, чому цей пан Жуковський не носить у канцелярію для Президента набір ручок, інші канцелярські товари? Чому він заявляє про те, що врахував уряд, що не врахував, що зробив, а що ні? От після цього й бувають конфузи, коли Секретаріат Президента спочатку дає листи, узгоджуючи окремі законопроекти (маю на увазі тендери), а потім ці листи відкликає й починає говорити, що БЮТ не мав права підтримувати цей закон. Знаєте, мені здається, що Президенту, за всієї його зайнятості, слід все ж таки звернути увагу на те, яким чином сьогодні працює його Секретаріат. А сьогодні там усі, хто не лінивий, коментують діяльність уряду. Вибачте, шановні! Якби хоч в одному законодавчому акті було записано, що таке Секретаріат Президента і про що він сьогодні має право говорити, то, думаю, ми тоді б цю критику сприймали. А так...
— Пане Валерію, так, з одного боку, з вашою позицією можна погодитися. Але з другого, Президент жодного разу не спростував навіть найбільш різкі оцінки, що прозвучали з вуст заступників голови Секретаріату або безпосередньо Віктора Балоги. Тож, якщо вже цілком відверто, то, мабуть, варто говорити, що вони всього лише ретранслюють те, з чим насправді солідарний глава держави. Словом, чорна кішка, як і 2005-го, знову пробігла між Віктором Андрійовичем і Юлією Володимирівною.
— Давайте тоді договорювати до кінця: чорна кішка — це Секретаріат Президента. Можливо, помилка Віктора Андрійовича полягає в тому, що він не коментує те, що робить і говорить його Секретаріат. Мені незрозуміло, чому Cекретаріат коментує більшість економічних речей? Адже вони цим вносять розбрат не лише у стосунки Президента й уряду, а й нерозуміння в суспільство: а що ж насправді відбувається у Президента, в його власній фортеці — Секретаріаті?
З боку Тимошенко на адресу Президента не було жодної різкої заяви. З боку уряду на адресу Президента — жодної різкої заяви. Ми ж не говоримо про те, що у зовнішній політиці слід робити, а що ні, робити главі держави, бо це не наша компетенція. Однак якщо лунає нормальна критика з вуст Президента, ми її сприймаємо, оскільки ми єдина команда, ми з партією Президента сформували демократичну коаліцію...
— Наскільки ви — представники БЮТ, зважаючи на «розбрат» у таборі ваших партнерів по коаліції, впевнені в міцності правлячої більшості? Сьогодні політики вже відкрито говорять про швидкий коаліційний «переворот». Ганна Герман говорить, що Віктор Янукович проводить активні консультації щодо цього, Володимир Литвин, підхоплюючи хвилю, запевняє, що його фракція готова приєднатися до нової коаліції в складі ПР і так званого прагматичного крила НУ-НС. Адже без вогню немає диму...
— Сьогодні демократична коаліція тверда й міцна як ніколи. Більше того, те, що зараз відбувається, ще більше об’єднує нас навколо ідеї, з якою ми прийшли до парламенту. Я б порадив і пані Герман, і іншим політикам, які сьогодні носяться не лише з думками, а й з заявами про те, що можливий розпад, розкол, переформатування коаліції, щоб вони заспокоїлися й не тішилися цим. Балога — прем’єр, Янукович — спікер, Ахметов — цар... Такого не буде. Хотілося б, щоб перед тим як оприлюднити подібні заяви, вони читали чинне законодавство. Щоб сьогодні змінити Тимошенко на посаді прем’єр- міністра, треба, щоб була сформована нова коаліція. Нова коаліція формується в складі 226 депутатів. Коаліція формується тільки фракціями. Відповідно, щоб у парламенті була створена нова коаліція, треба, щоб за це проголосували й поставили свої підписи всі депутати НУ-НС. БЮТ, звісно, у будь-які інші коаліції крім коаліції з «Нашою Україною» не піде. Ось ви вірите, що всі як один представники фракції НУ-НС поставлять свої автографи під коаліцією з комуністами, Партією регіонів і блоком Литвина?
— Тут з вами можна погодитися. Але вихід з лав пропрезидентської партії пана Балоги розв’язує йому руки й за допомогою близьких йому парламентаріїв у потрібний момент демонструвати недієздатність коаліції й уряду. Цей варіант цілком реальний.
— А мені здається, навпаки — своїм виходом пан Балога, навпаки, зв’язав собі руки. Відтепер на нього може «полетіти багато каменів» саме з лав «Нашої України», оскільки він уже не є членом партії. Якщо раніше до нього його ж колеги ставилися толерантно лише тому, щоб, як то кажуть, не бити свого, то сьогодні, думаю, ситуація зміниться. Це по-перше. По-друге, чому він зв’язав собі руки? Дійсно, Віктор Балога став певним містично-демонічним образом, і всі тепер чекають не дочекаються, а що ж він тепер робитиме? І це очікування, на мій погляд, буде його великою проблемою, оскільки найближчий політичний проект, який буде пов’язаний з ім’ям Балоги, зазнає колосального фіаско. Чому? Хоча б тому, що цей проект пов’язуватимуть з постаттю, яка, схоже, за рівнем демонізації перевершила аналогічний образ пана Медведчука, створений за часів Кучми.
— А якщо розбавити ваш оптимізм щодо майбутнього коаліції ложкою песимізму й допустити, що інформаційний дим сьогодні-завтра перетвориться на пожежу, загасити яку коаліція не зможе. Як діятиме БЮТ, якщо нинішня більшість таки не складе екзамен на міцність?
— Знаєте, за нашою політичною силою стоїть весь український народ. Це, повірте, не пафос, а констатація факту. Я підкреслюю, весь народ, незалежно від того, за кого він голосував на виборах. Чому? Тому що сьогодні всі наші дії спрямовані на захист народу. А за тими, хто сьогодні проти нас бореться, стоять самі олігархи. І той, хто сьогодні розпалює це полум’я, має розуміти, що коли це все спалахне, все-таки народ ставитиме остаточну крапку в цьому питанні.
— Ваш прогноз: коли в українському парламенті розпочнеться робота?
— Знаєте, з урахуванням наших реалій, напевно, навіть Нострадамус не відповість на це питання. Мені хочеться бути оптимістом і вірити, що це станеться найближчими днями. Однак, на мій погляд, Партія регіонів все ще шукає шляху, яким чином можна замаскувати її справжні бажання, через які вона почала блокування.
