Блокування «до останнього не виключено»
— Спікер і представники більшості пропонували варіанти — як проаналізувати донецькі події, не перетворюючи парламент на мітинг. Проте «Наша Україна» продовжує блокувати трибуну, не пристаючи ні на які пропозиції. Може, ваша справжня мета — параліч, а потім і розпуск нинішньої Верховної Ради?
— Ми в жодному разі не добиваємося розпуску. Вражаємо, що депутати більшості на сьогодні вже фактично втратили свій голос. Для мене особисто стало відкриттям, що ці люди не готові захистити навіть своїх колег. Ми будемо домагатися звітів глав СБУ, МВС, міністра освіти і науки та покарання винних усіма доступними законними методами. В Донецьку під загрозу фактично було поставлене життя лідера блоку «Наша Україна» Віктора Ющенка. Тому це не можна просто так залишати. Я думаю, ще кілька днів, і депутати з більшості зрозуміють, що завтра ця машина битиме й по них.
— Тобто ви налаштовані блокувати до останнього?
— Це не виключено. Взагалі, той факт, що депутатам із більшості не дають дозволу підтримати наші вимоги, наштовхує на думку, що є якийсь план — не у нас, ясна річ, — суть якого довести парламент до колапсу, повністю вивівши вищий законодавчий орган з координат прийняття рішень, після чого вчинити проти нього якісь дії.
— У такому разі «Наша Україна» є лише сліпим інструментом у чиїхось руках...
— Ми маємо свою чітку, зрозумілу, обґрунтовану позицію, яку відстоюємо.
— Як позначиться все те, що відбулося, на відносинах між Партією регіонів, фракцією «Регіони України» та «Нашою Україною?»
— Ця ситуація продемонструвала необхідність знаходити порозуміння між нашими силами. Образи вчорашнього дня не можна переносити в день завтрашній. На кону стоїть суверенітет і територіальна цілісність України.
— Лідер фракції «Регіони України» звинуватила «Нашу Україну» в передчасно розпочатій президентській виборчій кампанії...
— Планувався нормальний з’їзд. Виборча кампанія, як відомо, в нас не закінчується — після одних виборів одразу розпочинаються інші. Всім відомо, що будь-яка політична сила, якщо вона претендує зайняти на виборах якесь пристойне місце, повинна займатися ними щоденно, щогодинно, не зупиняючись... Стало зрозуміло, що провести передвиборчу кампанію тут, у Києві, в «білих рукавичках» неможливо. Отже, ми будемо їздити в регіони і надалі. І ще інтенсивніше.
— Яка позиція вашої фракції щодо кандидатури Геннадія Васильєва на посаду Генпрокурора?
— Поки не будуть задоволені наші вимоги, не може бути і мови про підтримку тієї чи іншої кандидатури. Хоча ми з задоволенням зустрінемося з ним та послухаємо його коментар подій, які відбулися в його рідній області. Від цього буде залежати й відповідь на запитання, чи не є пан Васильєв ще одним з «гвинтиків», що працюватимуть на посилення дестабілізації в країні. В інтересах Верховної Ради та держави в цілому, аби те керівництво парламенту, яке сьогодні є, залишилося й надалі. Якщо Геннадій Васильєв — людина патріотична, вболіває за майбутнє держави, він повинен відмовитися від посади Генерального прокурора.
« Парламент, який здатен лише галасувати, державі не потрібен...»
— Чому більшість відмовляється підтримати вимоги опозиції щодо заслуховування в сесійному залі «силовиків» та міністра освіти та науки?
— Знаєте, до силових міністрів у мене особисто претензій не менше, ніж у декого з опозиції. Але фактом є те, що зовсім недавно до керівництва Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України — на черзі Генпрокуратура — прийшли нові люди. Викликати їх «на килим» за недоліки, які вкорінювалися роками, тим більше — робити «силовиків» заручниками чиїхось чисто політичних, вузькопартійних інтересів, було б, м’яко кажучи, не зовсім правильно. Питання, які виникають у депутатів до того чи іншого міністра, можна вирішувати в інший спосіб, не блокуючи роботу парламенту. Якби депутати з «Нашої України» захотіли зустрітися чи з міністром внутрішніх справ, чи з головою СБУ, я не думаю, що це не можна було б влаштувати в робочому порядку... Не треба забувати, що завдання парламенту полягає не в тому, щоб забезпечувати перемогу Ющенка чи Януковича на президентських виборах. Ця більшість вже не раз заради суспільного спокою йшла на поступки так званим опозиціонерам. Але ж є якась межа!.. Сьогодні їх не задовольняє той міністр, завтра не задовольнить інший. Потурати подібним речам — шлях в нікуди.
— Як, на вашу думку, можна розблокувати ситуацію?
— На щастя, «Наша Україна» — ще не вся опозиція. Втім, я переконаний, що і в самій «Нашій Україні» досить розумних, мислячих людей, які не дадуть довести ситуацію до абсурду.
— Як ви загалом оцінюєте події в Донецьку?
— Є таке російське прислів’я: «Умный в гору не пойдет, умный гору обойдет». Вибір місця для з’їзду не є свідченням великих стратегічних здібностей керівництва блоку Ющенка. Враховуючи, що й прем’єр Віктор Янукович не позбавлений президентських амбіцій, і що Донеччина є його малою батьківщиною, такий крок нагадує виклик майбутньому кандидату в президенти Януковичу.
— Дехто з «нашоукраїнців» натякає на зацікавленість СДПУ(О) в тому, щоб «зіштовхнути лобами» представників двох потужних політичних сил...
— Це є шаблон, від якого наші «друзі», на жаль, відступити не в змозі. Раніше у всіх смертних гріхах вони звинувачували комуністів, нині — СДПУ(О). Хоч би що говорили, донецький регіон на сьогодні самодостатній. Вплив Адміністрації Президента — якщо це мається на увазі — там досить обмежений. Правда в тому, що найвпливовішим політиком в Донбасі є прем’єр-міністр Віктор Янукович.
— Чим частіше робота парламенту блокується, тим голосніше звучать ідеї щодо його розпуску. Наскільки реальний подібний сценарій та кому він може бути вигідний?
— Вигідний — народові України. Парламент, який, зібравшись, здатен лише галасувати, державі не потрібен. Тому гіпотетично подібний шлях відкидати не можна. Можливо, це буде найкращий шлях — провести вибори на діючому законодавстві, перевіривши таким чином, на чиєму боці громадська думка.
— Парламентська більшість прийняла рішення підтримати кандидатуру першого віце-спікера Геннадія Васильєва на посаду Генерального прокурора. Чи не призведе це до подальшої політизації Генпрокуратури?
— Безумовно, генпрокурор не повинен бути членом жодної команди. Коли Геннадій Васильєв висувався на першого віце-спікера, було чимало розмов про те, що він — «донецький», та такий, та сякий. Але, подивившись на цього чоловіка в роботі, я побачив людину неупереджену, толерантну, виважену, мудру, фахову і головне — державницьку. Серед усіх можливих кандидатів Васильєв найкраще відповідає цим вимогам.
