КОМЕНТАРІ
Катерина ВАЩУК, фракція Аграрної партії України:
— Головне, що наш парламент зумів пройти велику школу компромісів. Було дуже непросто, але те, що вдалося створити більшість, призначити коаліційний уряд та владнати протистояння між двома частинами Верховної Ради, дає надію на те, що найважчий період — позаду.
Микола ОНІЩУК, фракція партій Промисловців і підприємців та «Трудова Україна»:
— Найважливіше, що сьогодні Верховна Рада наблизилася до розуміння необхідності проведення парламентської реформи. Суть якої полягає в тому, щоб на правовому рівні визначити та закріпити відносини між більшістю та меншістю. Коли це буде зроблено, можна буде з впевненістю сказати, що Верховна Рада починає працювати на тих же засадах, що і всі парламенти демократичних країн світу.
Анатолій ТОЛСТОУХОВ, фракція НДП:
— Ми всі, нарешті, зрозуміли: для реалізації завдань, які стоять перед парламентом, треба об’єднуватися. А розбіжності узгоджувати цивілізованим шляхом. З одного боку, ми побачили, в який глухий кут можна зайти блокуванням роботи парламенту та намаганням перемогти один одного. З іншого — як швидко можна приймати рішення, якщо ми, народні депутати, спільні в своїй відповідальності перед людьми. Пік протистояння, на сьогодні, я думаю, вже подолано. Хоча конфлікти триватимуть.
Володимир РИБАК, фракція «Регіони України»:
— На жаль, в нашого парламенту надто затягнувся період становлення. Четверте скликання, вже працювати пора, а ми все ще внутрішньоорганізаційні питання розв’язуємо. Хоча те, як ми попрацювали в останні сесійні дні минулого року, викликає захоплення. В подальшому для знаходження компромісу необхідно брати за основу економічні закони. Якщо парламент не може зійтися на чисто політичних аспектах, треба шукати спільну мову в сфері економіки. Про парламентську більшість є підстави говорити, коли закони, пропоновані урядом, набирають 300 і більше голосів. А не тоді, коли є список із 226 чоловік, кожен з яких, проспавши вдома початок засідання, ризикує зірвати голосування.
Йосип ВІНСЬКИЙ, фракція СПУ:
— Головний підсумок року для парламенту полягає в тому, що вдалося зберегти парламентаризм як такий. Тобто ми змогли перебороти тих, хто хотів зробити з Верховної Ради щось на зразок філіалу АП. Але депутати все-таки знайшли в собі мужність піднятися над ситуацією та розв’язати конфлікт, що був у стінах Верховної Ради. Тепер ми повинні визначитися, куди підемо. Сподіваюся, що все ж у бік конструктиву, оскільки в нормальній роботі Верховної Ради зацікавлені такі фігури, як спікер Володимир Литвин та прем’єр Віктор Янукович. Останні дні голосування, і зокрема, прийняття бюджету, показали: парламент виходить в самостійне плавання, поступово набираючи властивостей органу влади, де рішення приймаються, виходячи із загальнодержавних, а не вузькополітичних інтересів.
Михайло ПАПІЄВ, фракція СДПУ(О) (зараз — міністр праці і соціальної політики):
— Ми виконали своє головне завдання, прийняли надважливий закон в житті країни — про державний бюджет. Можна по-різному ставитися до цього документа. Дехто каже, що недостатньо виділено на соціальні програми. Але це є реальний бюджет. Обманювати власний народ, обіцяти те, чого ми не можемо дати, аморально. Тепер слід основну увагу приділити розвитку економіки країни, наповненню дохідної частини бюджету. Що стосується парламентської кризи, про яку багато говорять, то я її не відчуваю.
Степан ГАВРИШ, фракція «Демократичні ініціативи»:
— Важко оцінювати роботу нашого парламенту, оскільки він ще не почав реально працювати як законодавчий інститут. І, гадаю, до президентських виборів 2004 року обличчя українського парламенту визначатиме ця ж політична функція. Основний здобуток на сьогоднішній день — прихід у парламент широкої демократичної коаліції. Яка, однак, не змогла створити коаліцію парламентську. Конфлікт саме між демократами у парламенті є гіркою пілюлею для вищого законодавчого органу. В той же час ще не пізно все виправити. Безумовний здобуток обраного в 2002 році парламенту — створення коаліційного уряду. Ми фактично на марші провели практичний експеримент по проведенню політичної реформи. Нам залишається лише прописати її в Конституції. Це є найнагальнішим завданням нашого парламенту, з її проведенням має настати порозуміння між демократичними частинами Верховної Ради. В найближчому майбутньому, думаю, парламент розвиватиметься по закону політичної синусоїди. Тобто пік кризових явищ збігатиметься з будь-якими кризовими явищами в українській державі. Як наприклад, активність політичних сил, події, що мають економічне чи зовнішньополітичне підґрунтя.
