Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

«Експертна» атака

на непідготовленого глядача
1 серпня, 1998 - 00:00

Коротко, інформаційна начинка сюжету полягала ось у чому. Ведучий із посиланням на результати експертного опитування, проведеного «Центром політичного аналізу і виборчих технологій», оприлюднив три рейтинги: рейтинг найзначніших подій першої сесії ВР (названо п’ять подій, «перше місце» — прийняття парламентом бюджетної резолюції, друге — вибори спікера), рейтинг найвпливовіших парламентських політиків (лідерами названо Ю.Тимошенко та О.Ткаченка, загалом — п’ять політиків) і «антирейтинг парламентських невдач і прорахунків». У останньому випадку перше «місце» було віддано ситуативній коаліції НДП, Руху, СДПУ(о) і «Зелених» при виборах спікера.

«День» раніше публікував думки фахівців про ознаки маніпуляції з даними опитувань. У цьому випадку інтерес представляє «експертний» бік справи і стилістична упаковка. Формальних підстав сумніватися в тому, що експертне опитування було справді проведено, немає. Але в сюжеті нічого не було сказано ні про кількість опитаних експертів, ні про дату опитування, ні про те, як формулювалися запитання, ні, нарешті, про те, як же все-таки розраховувалися рейтинги. Характеристика експертної групи була клінічно лаконічною: «парламентські кореспонденти і політологи». Тим часом будь-який соціолог або політолог знає (а от «пересічний глядач» про це може і не знати), що «правильний» результат експертного опитування може бути забезпечено «правильним» же підбором експертів і «потрібним» формулюванням запитань. Дослідник, зацікавлений у достовірності результатів, потурбується про те, щоб склад експертів був збалансованим за професійною, посадовою, а якщо треба, — то й за політико-ідеологічною ознакою (коли, як у «нашому» випадку, йдеться про політичні дослідження). Більше того, і вчений, і журналіст, претендуючи на об’єктивність, намагатимуться видати максимум супровідної інформації, яка дозволяє судити про ступінь достовірності результатів. Нічого із перерахованого вище у «Вістях» повідомлено не було.

Можливих причин такої анонімності може бути дві. Перша — науково-методичний бік опитування не витримує ніякої критики і може розкрити недостовірність або «замовний» характер результатів. Друга — економія ефірного часу або «турбота» про глядача, побоювання перевантажити його «зайвими» деталями. У той же час дані різних опитувань повідомляються у «Вістях» не вперше. І досі це робилося досить коректно (вказувалося джерело, виконавець, дата опитування, кількість респондентів, формулювання запитання тощо). Звідки така «недбалість» цього разу?

Кореспондент «Дня» спробував отримати коментар до «рейтингового сюжету» у відомих політологів і соціологів. Це виявилося неможливим з двох причин — ніхто з них не зміг щось сказати ні про професійну репутацію, ні про сферу дослідницької діяльності «Центру політичного аналізу і виборчих технологій» (тобто, для діючих аналітиків — це «темна конячка»). По-друге, якість інформації (у тому вигляді, в якому її було подано), на думку фахівців, робить будь-яку політологічну або соціологічну експертизу недоречною.

Микола Канішевський по телефону на запитання про те, чому результати саме цього центру було використано в програмі, відповів, що він користується різними даними, оскільки «має можливість вибору». Ведучий «Вістей» не схильний переоцінювати достовірність даних: «Але було посилання на джерело інформації. А право глядача — робити вибір». У чому ж тоді полягає критерій вибору для журналіста? Адже стиль «виконання» цієї інформації схожий на стиль «інформаційно-аналітичного центру» однієї з «невменяемых» газет або стиль колишньої «Правды Украины». Чи може досвідчений професіонал не розуміти, з «чим» у цьому випадку він має справу і що він вкидає в масову аудиторію?

З приводу «упаковки». При коментуванні другого (а не першого) місця виборів спікера серед подій сесії було використано пасаж: «Вочевидь спікеріада набридла спостерігачам». Тобто, експерти при оцінці важливості парламентських подій керувалися емоціями на кшталт «набридло — не набридло»? Комітет у справах соціальної політики та праці було названо «маленьким і не смачним шматочком парламентського пирога», а очолив його «срібний призер конкурсу невдах» Євген Марчук. Це експертна оцінка? Чи банальний цинізм, що видається за розуміння «суті політики»? Керуючись подібною логікою, Бюджетний комітет ВР або Комітет у справах законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та боротьби з організованою злочинністю і корупцією, звичайно, «смачніший». Питання тільки: для кого? Безперечно, не для виборців. До речі, «виконавець» рейтингу трохи перестарався. Зіставивши переможців у трьох «номінаціях» і манеру подачі результатів, нескладно здогадатися, хто є «рейтингодавцем».

Олег ІВАНЦОВ,керівник соціологічної служби «Дня»
Газета: 
Рубрика: