Одразу ж після закінчення першого туру своє слово про підсумки голосування сказали соціологи, репрезентувавши результати екзит-полів. Вночі 1 листопада небайдужий виборець зміг ознайомитися з попередніми підрахунками голосів Центральною виборчою комісією. Тепер — слово за політологами, які 2 листопада під час «круглого столу» у Росiйському клубi дали свої оцінки результатам першого туру виборів.
ТЕХНІЧНА НІЧИЯ
Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— Питання про переможця в першому турі вирішить «фотофініш». Саме вирішить, бо зараз «плівки» проявляються. І байдуже, в кого буде 1% в той або інший бік або буде нічия. Очевидним є одне: паритет. І це чудово. Бо тільки в цих умовах кандидати в президенти стануть м’якшими, зрозуміють, що треба домовлятися, десь поступатися.
Олександр ЛИТВИНЕНКО, перший заступник Національного інституту стратегічних досліджень:
— Перший тур є великою перемогою для України. Бо вистачило нервів, витримки, як у представників політичних сил, так і правоохоронців, не піти на провокацію, не здійснити обіцяні революційні варіанти.
Володимир ФЕСЕНКО, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»:
— Фінальна частина першого туру відбулася в режимі другого туру. Це був режим прямого протистояння, режим вигрібання всіх резервів і ресурсів, які зазвичай використовують у другому турі. І це створює певні труднощі обом командам для оновлення й пожвавлення кампанії у другому турі.
Я вважаю, що Янукович не виграв перший тур виборів. Передвиборні опитування свідчили, що він лідирував на початку й середині жовтня з досить вагомим відривом. На фініші кампанії він провалився. Стався, на мій погляд, той самий феномен, який трапився і на фініші кампанії-2002 року з «Жінками за майбутнє» та «зеленими». Рейтинг Януковича був сильно роздутий — соціальними виплатами й активною інформаційною кампанією. І цей рейтинг треба було утримати, а цього зробити не вдалося повною мірою. Тому результат, який зафіксувала ЦВК, і різнобій у даних екзит-полів, я б оцінив як технічну нічию, але на користь Ющенка. Бо вона надає йому безперечні моральні й політичні переваги. Цим результатом їм значною мірою вдалося нейтралізувати пресинг і величезний адмінресурс. Головне, щоб не сталося запаморочення від успіхів, що цілком можливо. Адже зараз триває боротьба за кожну десяту. Чому? Тому що символічна перевага в десяту — це сигнал регіональним елітам, бізнес-елітам, на кого ставити у другому турі.
Євген МІНЧЕНКО, генеральний директор агентства «Нью-Імідж» (Росія):
— Я вважаю, що в першому турі перемогла Україна. Глобальна перевага одного з кандидатів, безсумнівно, розколола б країну.
Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:
— Якщо коротко, то Янукович не виграв, але і не програв. Ющенко не програв, хоча і не виграв. Янукович не виграв, бо не здобув той відрив, на який розраховували його прибічники, а також тому, що міф «президентом, попри будь- які голосування, стане Янукович» уже не працюватиме. Ющенко не програв, бо він все ж таки досяг досить сильного результату, з огляду на протидію з боку влади, і з огляду на те, що півтора місяця він не брав участі у виборчій кампанії. А не виграв він тому, що прибічники Ющенка цілком серйозно стверджували, що він має всі шанси виграти вже в першому турі.
Якщо уникнути пафосу і не говорити про те, що на цих виборах виграв український народ, то треба сказати, що виграв у першому таймі тренер, який колись тренував Ющенка, а тепер є тренером-консультантом чинного прем’єра — тобто Леонід Кучма. Виграв він з двох поглядів — іміджевого (збережений імідж України як досить прогнозованої та демократичної країни, для якої силові сценарії різних посткомуністичних країн не придатні) і політичного (будь-які розклади на другий тур неможливі без участі Президента, йому також забезпечена участь у всіх поствиборних розкладах). У цьому сенсі виграш Кучми уособлює перемогу внутріелітного статус- кво, що збільшує шанси на політичну реформу, на менш ризиковий і більш прийнятний результат президентських перегонів для низки провладних та опозиційних політичних груп.
«ЦЕ БУЛИ НЕ ЇХНІ ВИБОРИ»
В. МАЛИНКОВИЧ: — Можна говорити про катастрофічну поразку комуністів на цих виборах. Це партія минулого, партія пенсіонерів, і коли пенсіонерам щось дають, то КПУ втрачає свій електорат. Я думаю, що комуністи у другому турі здебільшого проголосують за Януковича, і не тому, що їм скаже Симоненко — він уже не володіє своїм хазяйством. А тому, що, з їхнього погляду, вибір виглядатиме так: і той олігарх, і той олігарх, але це — наш олігарх, він за Росію, за російську мову.
Що стосується соціалістів, то говорити про поразку Мороза важко. Безумовно, Мороз наполягатиме на політреформі. Це його «пристрасть». І він, і Литвин можуть виступити ініціаторами підписання угоди між усіма фракціями та групами про проведення політреформи одразу після виборів. Але цю угоду навряд чи підпише Ющенко. І в цьому випадку Мороз не віддасть публічно свій електорат Януковичу, але його електорат може бути нейтралізований. І тоді добавка від комуністів, Вітренко й Мороза Януковичу може відіграти свою роль.
О. ЛИТВИНЕНКО: — Ці вибори були суто неідеологічними. Було задано драматургію вибору: між стабільністю й надією. І це багато в чому пояснює програш лівих. Це просто були не їхні вибори. Інша річ, що програш, насамперед, КПУ я вважаю надзвичайно позитивним, бо це примусить їх дрейфувати від ностальгічних лівих убік формування нормальних європейських лівих партій.
В. ФЕСЕНКО: — Насамперед, це, звісно, провал Компартії. У Мороза від виборів до виборів відбувається зниження результатів. У спорті є такий вираз — «вічно другий». Так ось Мороз — вічно третій. Схожа тенденція є й у комуністів. Звісно, триває природне зменшення лівого електорату. Але я б хотів звернути увагу, що криза Компартії сталася одночасно і в Росії, і в Україні. І одна з базових причин — це зміна соціально-економічної ситуації. Вона вплинула на традиційний електорат комуністів, і він став iти на користь правлячої бюрократії, особливо якщо в цій бюрократії з’являється досить прийнятна фігура, яка може відтягнути на себе цей електоральний ресурс.
В. КАРАСЬОВ: — Перший тур кампанії продемонстрував електоральну кризу лівих сил. Однак тут до кінця не ясно: або це електоральна криза Симоненко як політика, або електоральна криза КПУ, або криза лівих загалом. Парадокс ситуації полягає в тому, що, попри електоральну кризу, ліві як політична сила й учасники парламентського поля, мають вельми істотну частину «золотої акції». Кому віддадуть голоси ліві політики, за кого проголосує лівий електорат — усе це поки що залишає за лівими широкий простір для маневру в період між першим і другим турами.
Є. МІНЧЕНКО: — Сьогодні інтереси лідерів комуністів та їхнього електорату розходяться. По суті, в інтересах комуністів — щоб Янукович програв. Бо якщо Янукович переможе, він просто доїсть комуністичний електорат. А в ситуації програшу Януковича збірна солянка, яка голосувала за нього в першому турі, розвалиться. Прихід же Ющенка до влади може дозволити комуністам взяти на себе роль основної опозиційної сили, бо переважна частина центристів домовлятиметься з новим президентом. Я дивився пряму трансляцію з Верховної Ради 2 листопада, і там депутат Гмиря чудово сказав: «Обидва вони злочинні кандидати — і Віктор Янукович, і Віктор Федорович». І ось ця фрейдистська обмовка свідчить, хто є найнебезпечнішим кандидатом для номенклатури КПУ.
РЕВОЛЮЦІЯ ВІДМІНЯЄТЬСЯ?
В. ФЕСЕНКО: — Я вважаю, що кризу відкладено до другого туру. За приблизного паритету голосів (а він, швидше за все, збережеться й у другому турі) цілком можливі довгі підрахунки, і вирішуватимуть усе кілька десятків тисяч голосів на користь одного або іншого кандидата. Це «флоридський сценарій». Але у разі появи цього сценарію цілком можливий і «абхазький сценарій». Бо у разі, якщо після «флоридського підрахунку» переможцем все ж таки буде оголошено Януковича, опозиція не визнає цих результатів.
В. КАРАСЬОВ: — Каштанових та інших квіткових революцій не сталося і вже не станеться в Україні — і це головний підсумок першого туру. Усі ті сценарії, які гуляли інтернетом, серед експертної еліти — про силовий, грузинський, бєлградський сценарії — не реалізовані і навряд чи будуть реалізовані. По-перше, Ющенко задоволений результатом. По-друге, в першому турі не був задіяний масштабно адміністративний ресурс. По-третє, вже не буде працювати запущена раніше ідея, що якщо Ющенко — рейтинговий лідер, то він мусить перемогти на виборах. А якщо не переможе, то народ має право вийти на вулицю. Ця міфологія «рейтингового непереможця» себе вже практично вичерпала.
ЗОВНІШНІЙ ЧИННИК
О. ЛИТВИНЕНКО: — Ці вибори продемонстрували надзвичайну залученість в українські справи зовнішніх чинників. Для Росії ці вибори стали її внутрішньою справою. І можливий програш Путіна у разі перемоги Ющенка приведе до активізації внутріпутінської опозиції. Перемога ж тут Януковича призведе до дуже неприємних результатів для інших зовнішніх сил. У другому турі принципово зміняться характери підтримки: західна підтримка стане більш публічною, російська — більш тіньовою.
РЕАНІМАЦІЯ ПОЛІТРЕФОРМИ
В. МАЛИНКОВИЧ: — Впливові політичні сили не ставили жорстко питання про політреформу, оскільки боялися, що переможе Янукович. А зараз видно, що Янукович може й не перемогти. Шансів на це поменшало, і партії стали вільнішими. Ніхто з них не хоче потрапити у варіант «Единой России», і зараз, коли вималювалася нічия, всі заговорили про політичну реформу. І дякувати Богу. Я вірю, що політична реформа пройде. Навряд чи це станеться між турами. Бо Ющенко все ще розраховує на перемогу. У такому разі треба, на мою думку, йти на підписання угоди різними політичними силами між турами про проведення політреформи в перші ж дні після виборів.
О. ЛИТВИНЕНКО: — Те, що вибори відбулися мирно, відкриває унікальний шанс для реформ, для створення широких коаліцій. Про це перед першим туром заявили обидва кандидати, і зараз настає час для реалізації, нехай непублічних, але домовленостей про основні напрями майбутнього розвитку. Дуже важливо для майбутнього, на основі чого досягатимуть компромісу. Чи буде це «дерібан постів» або ж це буде згода навколо якихось реальних змін. Наприклад, можна говорити про можливість проведення до виборів «малої політичної реформи»: прийняття законів про президента, про кабінет міністрів.
В. ФЕСЕНКО: — За всієї важливості політичної реформи — це об’єктивна суспільна потреба, в тому числі і з погляду, що це може бути шляхом виходу з політичної кризи, пов’язаної з виборчою кампанією — я, чесно кажучи, слабко вірю, що це вдасться зробити в міжтуровий період. Бо «Наша Україна» через ейфорію від результатів першого туру не підтримає політреформу. Але переговори щодо процесу політичної реформи розпочати можна і потрібно. І тут є широке суспільне поле для досягнення компромісу і різного роду торгів. У тому числі один із майданчиків переговорів — це процедура реформи. Адже необов’язково голосувати «в цілому». Можна голосувати постатейно — це також форма компромісу. І в зв’язку з цим, мені здається, політреформа буде актуальнішою після другого туру, але не одразу. Має схлинути психологічна, емоційна хвиля неприйняття, мають розпочатися переговори і пошуки шляхів виходу з політичної кризи.
ДЕ ЧЕРПАТИ РЕСУРСИ ДЛЯ ДРУГОГО ТУРУ?
В. МАЛИНКОВИЧ: — Обидва кандидати вичерпали свій ресурс. Але ось «русскую карту» (не плутати з російською) Янукович ще не розіграв. Я маю на увазі права російськомовного населення в Україні, а не взаємовідносини України з Росією. І її можна розіграти. Звісно, не наданням статусу державної російській мові — міняти Конституцію не можна. Але ухвалити м’який закон, що підвищує статус російської мови за державної української, можна. Ющенко не проголосує за такий закон, і таким чином Янукович виграє частину городян центра України.
Ющенко ж свій ресурс вичерпав цілком. Уся його кампанія — це створення конфлікту з будь- якого приводу. І зараз він знову спробує створити конфлікт. Це дуже добре, що люди не вийшли на вулицю з об’єктивного погляду, і це дуже погано для Ющенка. Люди вірили в те, що Ющенко прийде до влади в першому турі, вірили, що він — месія. Але месія не лише 60% не отримав, а й перемогу «фотофінішем» — це не перемога.
В. ФЕСЕНКО: — Я згоден з тими, хто каже, що явка — це найбільший ресурс у другому турі. Кажуть, що з погляду формальних показників за мобілізації виборців Півдня та Сходу України — це ресурс Януковича. Формально це так, але реально — ні. Бо традиційно на Сході рівень голосування нижчий — там на порядок вищий рівень політичного відчуження, на порядок нижчий рівень політичної мобілізації. Тому з погляду ресурсів для політичної мобілізації населення цих регіонів, цих ресурсів у Ющенка набагато більше. Ресурс політичної мобілізації у Януковича практично обмежений Донбасом. В решті областей — інша ситуація.
У плані ресурсів потрібно враховувати ще таку річ, як антирейтинг (частка виборців, які заявляють, що за жодних обставин не голосуватимуть за цього кандидата). В обох кандидатів він дуже високий — на рівні 40%. Але все ж таки дещо вищий антирейтинг у Януковича. І у другому турі голосуватимуть не стільки за Ющенка, скільки проти Януковича. Чи зможе додати команда Януковича, посиливши неприйняття Ющенка, сказати складно. Бо цей ресурс вони вичерпали майже цілком.
В. КАРАСЬОВ: — Янукович має дві стратегії — або дотискувати електоральне поле Сходу та Півдня України, або перейти на стратегію «розтиснення пружини», тобто йти від Сходу в Центр, на Захід України, в село та Київ. Тому для Януковича може бути вигідним стати менше проросійським між першим і другим туром, більше «сільським». Адже може статися так, що село буде «колискою перемоги» для того або іншого кандидата.
Шанси Ющенка полягають у тому, що його реальний і потенційний виборець буде менше боятися, менше боятися буде також середній прошарок адміністративних і політичних еліт. А рівність сил надає можливість тим, хто звично голосує за владу, все ж таки переорієнтуватися на Ющенка.
Є. МІНЧЕНКО: — Єдиний ресурс Януковича — це транслювати все те, що говориться для західного виборця, на Схід: «мовляв, хлопці, вас тримають за козлів».
Мобілізаційна ж проблема Ющенка полягає в тому, що він і його команда вивели електорат на пік на момент першого туру. Емоційний пік кампанії у Ющенка вже пройдено. І далі він спадатиме. Неможливо утримувати людину в стані оргазму кілька годин. І так само неможливо тримати в стані такого підйому змобілізованості ще три тижні електорат, який і так уже розігрівали і збуджували, як могли.
ПРОГНОЗИ
В. МАЛИНКОВИЧ: Мій прогноз на другий тур: 3:2 на користь Януковича. Але тут два різних варіанти: Янукович із політреформою і Янукович без реформи. Якщо Янукович перемагає без реформи, тобто, якщо її не здійснюють до другого туру і Янукович не обіцяє провести її одразу після закінчення виборів, то ми матимемо режим, що тяжіє до того режиму, який ми зараз бачимо в Росії. Це найгірший з усіх можливих варіантів для України. І абсолютно інший, можливо, оптимальний варіант для України — якщо відбувається реформа, якщо прем’єром стане Тігіпко, здатний на компроміси. Якщо все ж таки політичні партії залишаться автономними, створюватимуться і отримають шанс формувати уряд. Тому варіант «Янукович плюс політична реформа» — не страшний.
О. ЛИТВИНЕНКО: — Хоч би хто переміг, ми не прокинемося в іншій країні. Країна залишиться тією самою, виникнуть інші можливості, інші напрями. Але ми не повинні самі створювати завищені очікування і згодом почуватися розчарованими. Розчарування буде в будь-якому разі, але не провокуймо його самі.
В. ФЕСЕНКО: — Другий тур зафіксує приблизну рівність голосів. І в цьому сенсі вирішальною буде позиція Президента, позиція частини центристських фракцій у парламенті, які зараз демонструють вражаючу миролюбність, позиція регіональних еліт.
