Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Грецький «горіх»

Ринок озброєнь Греції Україні «колоти» важко
22 грудня, 1998 - 00:00

14 грудня там були танкові стрільби. Після їхнього завершення в Посольстві України в Греції повідомили, що греки залишилися задоволеними нашим Т-80. Заступник міністра оборони Греції Д.Апосталакіс, який спостерігав за стрільбами, сказав, що український танк було вперше продемонстровано на ринку країн НАТО і що за своїми показниками він не поступається іншим західним зразкам. Відтак після узагальнення підсумків випробувань, які, за словами наших дипломатів, пройшли без поломок та аварій, «українська сторона має реальний шанс на участь у грецькому тендері».

Проте в Києві було відомо більше: під час стрільб та водіння постраждав наш механік-водій. Спроби з’ясувати суть справи в «Укрспецекспорті» — а саме ця компанія на сьогодні має право на торгівлю зброєю, в тому числі й танками — успіху не мали. Хіба що голова Служби експортного контролю Валерій Губенко обмовився: «Як я знаю, просто, долаючи перешкоду, він ударився. Три дні тому цікавились — там у нього все нормально...» Що ж до дещо нервової реакції представників «Укрспецекспорту» на запитання про Грецію, то вона пояснюється іншими обставинами, які загрожують міцності позицій компанії.

Танк Т-80 у Греції представляв не «Укрспецекспорт», а харківський «танкоград» ВО ім. Малишева. Малишевці тривалий час прагнуть вийти з-під занадто нав’язливої, на їхню думку, опіки «Укрспецекспорту». За нині чинним законодавством, лише через цю компанію завод може продавати на зовнішньому ринку завершені зразки озброєнь, якими є танки. От-от очікувалась постанова уряду, за якою Харкову дозволили б самостійне плавання. Однозначно «Укрспецекспорт» позбавився б чи не найприбутковішого сегмента у своїх пропозиціях, оскільки саме танки рухають національний збройовий експорт. Відтак навіть щонайменші негаразди для малишевців нині вкрай недоречні, адже в «Укрспецекспорту» на тлі Греції є можливість казати: «Ну от бачите, що виходить, коли поперед батька в пекло...»

Валерій Губенко, в свою чергу, дії малишевців коментує спокійно, хоч і не без «туману»: «Я не думаю, що це провал. Якщо хтось щось не так зрозумів або хотів більше, а не вийшло, то це не означає, що це провал. Завод ім. Малишева та інші наші підприємства шукають можливість підняти своє виробництво, якось вийти на зовнішній ринок і отримати замовлення. Тут їх треба щадити».

Як ця історія вплине на розклад сил у внутрішніх «боях» між національними виробниками і продавцями озброєнь, прогнозувати зарано. Щодо зовнішніх «фронтів», то доводиться констатувати: Греція дається нам важко, оскільки і в нині законних зброєносців із цим ринком, м’яко кажучи, не завжди о’кей. Нагадаю, у вересні десантний корабель на повітряній подушці ВМСУ типу «Зубр», що їх виготовляють у Феодосії, мав продемонструвати у Греції свої унікальні можливості. Адже Афіни мають намір замовити щонайменше 6 кораблів такого класу. Проте до Греції на показові виступи «Зубр» не потрапив: його не пропустила Анкара через свої контрольовані протоки, оскільки запізно була представлена заявка на проходження Босфору та Дарданелл. Тоді секретар РНБО Володимир Горбулін сказав: «Просто не вистачило координації між міністерствами та установами. Думаю, що помилки будуть виправлені найближчим часом — упродовж місяця». Невдовзі було змінено керівництво Державної служби з експортного контролю, яка видає ліцензії на продаж та вивіз озброєння з України. Замість Віктора Ващиліна керівником служби став Валерій Губенко — донедавна генеральний інспектор військової інспекції при Президентові. У кулуарах подейкували, що Ващилін, мовляв, став крайнім у ситуації, коли на «верхах» не було одностайності в поглядах на те, чи можна активізувати військово-технічну співпрацю із Грецією без збитків для себе на турецькому фронті. А саме перемога в танковому тендері на виробництво тисячі танків для Анкари є рожевою мрією Києва. І щоб успішно продавати зброю і Греції, і Туреччині, які мають між собою досить непрості відносини, треба бути великим майстром. В «Укрспецекспорті» вважали, що ризикнути варто. Звісно, хотіли як краще. Вийшло традиційно: до Греції наш «Зубр» не доплив, хоч і помаячив перед турецькими очима, а потім, через місяць, без зайвого галасу Афіни відвідав великий десантний корабель Чорноморського флоту РФ. Нашим зброєносцям залишалось хіба що кусати лікті...

Нині виникає теж питання: чи не втрачає Україна турецькі танкові перспективи з відправкою до Греції своїх Т-80? Але подібна дилема абсолютно не турбує ті ж США, Францію або Німеччину, які з не меншою наполегливістю будуть виборювати й турецьке замовлення. Треба брати приклад з наших конкурентів. По-друге, якщо Україна раптом виграє тендер на виробництво 500 танків для Греції замість 1000 танків для Туреччини, то навряд чи це буде поразкою. Це також буде занадто пристойний шматок роботи для нашого ВПК. Проблема, здається, в іншому: чи не є ці танкові громаддя великим блефом у грі, в яку заочно грають між собою два недовірливi суперники — Анкара й Афіни?

№245 21.12.98 «День»

При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»

Сергій ЗГУРЕЦЬ, «День»
Газета: 
Рубрика: