У травні минулого року за позовом одного з кредиторів було описано кращу частину електромереж ВАТ «Донецькобленерго», а через місяць їх продали з молотка за мовчазної згоди керівників ТЕК і уряду. Саме цю дату можна вважати точкою відліку негласно запущеного урядом процесу масового розпродажу «стратегічного товару» — енергооб’єктів. «Реформуючи» ринок електроенергії, державні менеджери остаточно загнали його учасників у борговий глухий кут і здали енергокомпанії на милість кредиторам. Основним ініціатором відчуження державою енергетичних об’єктів через суди й аукціони виступило держпідприємство «Енергоринок», створене, за цілком зрозумілого збігу, теж у травні минулого року. Будучи монопольним оптовим торговцем електроенергією, ДП, по суті, виконувало функцію посередника між учасниками енергоринку, але при цьому не несло перед ними ніякої відповідальності. Давши поштовх торгам майном енергокомпаній, «Енергоринок» сам не мав у своєму розпорядженні значних активів, тож у разі появи претензій не ризикував і не ризикує опинитися в ролі сторони, що розплачується.
У НАС РЕФОРМИ: БУДЕТЕ ВИННІ
Нагадаємо, що ключовим пунктом в енергетичній політиці нині відставленої, але ще активно працюючої «команди реформаторів» став перехід до «виключно» грошових розрахунків за електроенергію через систему розподільчих рахунків енергоринку. Однак споживачі повністю не оплачували використану електроенергію, й централізація грошових потоків залишила енергопостачальників без обігових коштів. До того ж, ніхто не взяв собі за клопіт відповісти на запитання: «що робити з багатомільярдними боргами енергокомпаній?» Тож обленерго виявилися беззахисними перед кредиторами.
У свою чергу, заборона негрошових розрахунків за електроенергію на оптовому ринку загнала в капкан і енергогенеруючі компанії, які вже не могли розраховуватися з кредиторами електроенергією. Проблему дефіциту обігових коштів у виробників електроенергії уряд спробував розв’язати вельми своєрідно: нав’язав генкомпаніям банківські короткострокові кредити. При цьому рахунки позичальників було відкрито в основного кредитора. Борговий зашморг затягувався все сильніше.
Про небезпеку зведення «енергетичної піраміди» керівники генеруючих компаній заявляли на нарадах усіх рівнів протягом минулого року. «Нам нав’язують кредити, за які ми не можемо розрахуватися. Нас заганяють у борговий глухий кут, з якого немає виходу!» — неодноразово твердив голова правління ВАТ «Донбасенерго» Ігор Смирнов. Обгрунтованість його слів підтвердив подальший перебіг подій.
Але на Грушевського на доводи енергетиків не зважали. Керівники галузі не займалися розв’язанням боргових проблем, не шукали джерел оплати електроенергії найбільш злісними боржниками — бюджетними споживачами. Кабмін і підпорядковане йому безпосередньо ДП «Енергоринок» у черговий раз прийняли оригінальне рішення. «Енергоринок» як оптовий торговець електроенергією розіслав судові позови про стягнення боргів практично з усіх обленерго. Щоправда, ДП «Енергоринок», крім іншого, є ще й розпорядником системи розрахунків і коштів оптового ринку, й було створене «реформаторами» для «впровадження ефективних механізмів організації оптового ринку електроенергії». Певно, чиясь думка рішуче вплинула на пана Продана, який тоді очолював «Енергоринок». Принаймні саме судові позови він вважав найбільш «ефективним механізмом». Однак він не міг не знати, що енергопостачальні компанії не в змозі сплачувати борги нічим іншим, крім власного майна.
І на аукціоні 24 березня саме з ініціативи ДП «Енергоринок» продали майно ВАТ «Луганськобленерго». Восени 2000 року в інтерв’ю одному з інформаційних агентств юрист «Енергоринку» розповів про плановий експеримент, що готується для стягнення боргів «Луганськобленерго» перед оптовим ринком через продаж майна компанії на аукціоні. Певно, «розпорядників коштів оптового ринку» надихнув прецедент з «реалізацією» частини електромереж «Донецькобленерго» в червні 2000 р. А остаточно експеримент у головах керівників «Енергоринку» дозрів, мабуть, після ретельних попередніх консультацій у Вищому арбітражному суді України.
Звістку про експеримент, що готується, фахівці «Луганськобленерго» сприйняли з подивом. Річ у тім, що майно компанії планувалося виставити на аукціон за позовом «Енергоринку» на суму близько 700 млн. грн., тоді як загальна заборгованість «Луганськобленерго» оптовому ринку на той час перевищила півтора мільярда. До того ж, можливість отримання «Енергоринком» навіть зазначеної в позові суми (від продажу майна компанії на аукціоні) була сумнівною. Було очевидно, що переважна частина боргів «Луганськобленерго» державному «Енергоринку» внаслідок експерименту залишиться назавжди замороженою. «Я не розумію, чого домагається Продан», — вигукнув спересердя представник «Луганськобленерго» в інтерв’ю одному iз інформаційних агентств. Чи зрозумів це сам Юрій Васильович після торгів, що відбулися 24 березня, — питання риторичне. Тоді він уже очолював Національну комісію з регулювання енергетики (НКРЕ). Й міг підбити підсумки: одним iз результатів його діяльності на посаді голови «Енергоринку» став продаж майна «Луганськобленерго» на аукціоні за 115 млн. грн., з яких «Енергоринку» було перераховано менше ніж 100 млн. грн., тобто 5,8% загальної заборгованості компанії. Решта 94,2% перейшли в розряд «вічних боргів» перед енергоринком і генерацією.
Укрсоцбанк придбав майно компанії без активів, а це означає, що майже 1,6 мільярда гривень боргів за електроенергію залишаються на балансі «Луганськобленерго» — компанії, що формально існує, але позбавлена майна.
До речі, банк заплатив за майно «Луганськобленерго» суму, що виявилася в 2,1 раза менше конкурсної ціни контрольного пакету акцій «Київобленерго», в 1,6 раза — «Житомиробленерго» і в 1,1 раза менше вартості пакету «Рівнеобленерго». Однак річний обіг цієї луганської компанії минулого року становив $253 мільйони, що перевищило обіг «Київобленерго» в 3,3 раза, «Житомиробленерго» — в 5,5, а «Рівнеобленерго» — в 8,4 раза.
Отож у пана Хорошковського, як у голови спостережної ради Укрсоцбанку, 24 березня був гарний привід випити шампанського: операцію за ступінню привабливості, напевно, можна занести до книги рекордів Гіннесса.
До речі, на тій пам’ятній нараді енергоринку, коли було оприлюднено інформацію про продаж Луганської компанії, пан Продан не коментував детально факт, що вже здійснився, пославшись на недостатню обізнаність щодо цього питання. Чи це так? Тим паче тепер, після скандалу, що здійнявся, цікаві деталі того злощасного аукціону. Але Продан продовжує мовчати. Хоча, напевно, в Україні є органи, яким керівник НКРЕ не зміг би відмовити в інформації...
УРЯД «ЗАПЕРЕЧУЄ» — КАРАВАН IДЕ
Наступним за своєю «історичною» значущістю для української енергетики можна назвати аукціонний продаж трьох iз п’яти електростанцій «Донбасенерго». Зуївську, Кураховську й Луганську ТЕС було продано на аукціоні 28 квітня за смішну цiну 208 млн. грн. з ПДВ за балансової вартості майна компанії 1,2 млрд. грн. Коли минуло півтора тижні після торгів, Кабінет Міністрів відреагував на те, що відбулося, офіційним письмовим протестом, суть якого зводилася до формулювання «уряд заперечує».
Протестуючи (на словах) проти «тіньової приватизації» державного енергетичного майна, яке має реалізовуватися на «відкритих прозорих» конкурсах, уряд продовжував готувати проект передання Києву контрольного пакета акцій «Київенерго» в обмін на адміністративні будівлі.
Втрати державного бюджету від припустимого обміну оцінюються експертами фондового ринку не менш ніж у 100 млн. доларів. Саме за таку суму, на їхню думку, можна було б реалізовувати 50%+1 акцій «Київенерго» на «відкритому прозорому» конкурсі «стратегічному інвестору».
На фактичну втрату найбільшої енергогенеруючої компанії в донецькому регіоні державні мужі відреагувати 8 травня, випустивши в світ відповідну постанову. Найбільш конкретним пунктом у довгому списку розпливчатих заходів для захисту стратегічних підприємств від розпродажу «з молотка» стало звільнення з посади директора «Укрспецюсту». Керівник підприємства-виконавця, певно, був призначений основним винуватцем в організації «тіньового» розпродажу української енергетики. Більшим, приміром, ніж Юрій Продан, який очолював спостережну раду «Донбасенерго» з 21 грудня 1999 року до 26 квітня 2001 року. Сьогодні багато хто стверджує, що саме він «підказав» комерсантам, як придбати державну власність поза конкурсами за мінімальну ціну. Але поки Юрій Васильович за свої дії під час керівництва «Енергоринком» відповідальності не поніс і продовжує займати високу посаду голови «регулюючого енергооргану».
Щодо офіційно проголошених протестів уряду, то уявляється, що вони є, як-то кажуть, «обов’язковою програмою». Принаймні з моменту аукціонного продажу в червні 2000 р. мереж «Донецькобленерго» ніяких серйозних кроків для комплексного розв’язання проблеми банкрутств і розпродажів енергокомпаній уряд так і не зробив. Не проведено ревізію й аналіз боргів енергокомпаній, не розглянуто можливі механізми їх списання, не винесено на розгляд народних депутатів поправок до відповідних законів для запровадження мораторію на банкрутство об’єктів ТЕК. Замість цього енергетичні чиновники своєю кредитно-борговою політикою щодо енергокомпаній і судово-позовною роботою ДП «Енергоринок» прискорювали процес «тіньового розпродажу» енергетики. Причому некомпетентність і половинчасті дії посадових осіб набули протягом року системного характеру. Це дає істотний привід сумніватися в наївності тих, хто ініціював серію судових позовів і банкрутств. Пригадується, що «Енергоринок» звернувся до суду з приводу продажу майна «Луганськобленерго» на аукціоні лише після остаточного фіаско спроб віце-прем’єра Юлії Тимошенко запровадити зовнішнє управління в цій компанії. Ідея-фікс колишнього енергетичного віце-прем’єра полягала в позбавленні енергопостачальників збутових функцій з подальшим їх переданням комерційним структурам. Цілком певним, можливо?
Примітним у зв’язку з цим є висловлювання екс-міністра Сергія Єрмілова: «Після того, як я побачив, що Юлія Володимирівна намагається використати ситуацію під себе, наші позиції з нею розійшлися». Єрмілов говорив про спробу Тимошенко запровадити зовнішнє управління в енергопостачальних компаніях. Не виключено, що інші дії екс-віце-прем’єра та її соратників (а дехто з них і нині «біля керма») також передбачали «використання ситуації під себе». Принаймні контроль над розподільчими рахунками, дефіцит обігових коштів енергокомпаній і мільярдні борги в поєднанні з судовими позовами — потужні важелі для захоплення енергетичної власності за допомогою адмінресурсу.
Так чи інакше, а новому уряду дістанеться в спадщину неабияка купа судово-боргових проблем енергоринку, без розв’язання яких майбутнє української енергетики є примарним. Інформація, представлена робочою групою Ради енергоринку на його засіданні 17 травня, вражає. На середину травня суди задовольнили позови про стягнення з обленерго загалом понад 3 мільярди гривень, зокрема за рахунок майна — понад мільярд гривень. Основну частину позовів до енергопостачальників подав «Енергоринок», що розіслав позовні заяви на 6,2 мільярда.
Не найкращим чином йдуть справи i у генеруючих компаній: згідно з позовами, з них мають стягнути 565,5 млн. грн., зокрема за рахунок майна — 494 млн. грн.
Рішення суду про стягнення майна означає, що аукціон з його продажу може відбутися у будь-який день і без широкого оповіщення громадськості.
Нині в стадії судового розгляду перебувають позови про банкрутство «ДАГК Дніпрогідроенерго», ВАТ «Дніпроенерго» та Сіверськодонецької ТЕЦ.
Директори Ради енергоринку визнають, що продовження «тіньової приватизації» енергопідприємств через банкрутства й аукціони призведе до непередбачуваних наслідків в енергетиці й економіці країни загалом.
По-перше, буде зірвано конкурсну приватизацію енергокомпаній уже цього року, й бюджет не отримає запланованих грошей.
По-друге, Україна не зможе отримати ряд кредитів з боку закордонних банків, а інвестиційний клімат у країні скотиться до абсолютного нуля.
І по-третє, аукціонний розпродаж енергетичних об’єктів може зруйнувати структуру як самих енергокомпаній, так і українського енергоринку загалом і стати прелюдією до повного хаосу.
