Дані соціологічних досліджень по Україні стають все більш неоднозначними.
Й для відображення соціально-політичних настроїв у суспільстві вже не достатньо запевнень у показності опитувань. Треба, мабуть, ще зуміти пояснити часом суперечливі цифри, щоб не бути звинуваченим в упередженості чи служінні інтересам окремих політичних груп. Або, як сказала на одній із нещодавніх прес-конференцій керівник соціологічного центру «Соціальний моніторинг» Ольга Балакирєва, звертаючись до колег, «якщо ви отримали сенсацію — знайдіть помилку або поясніть її».
У останньому дослідженні Українського інституту соціальних досліджень і центру «Соціальний моніторинг», результати якого оприлюднено позавчора, сенсацій, можливо, й немає. Але суперечливих даних чимало. Ймовірно, вони є відображенням доволі суперечливих суспільних настроїв. Наприклад, високий відсоток рівня недовіри Президентові України Л. Кучмі (60% опитаних), аж ніяк не заважає лідирувати тому ж Леонідові Кучмі в «рейтингу» кандидатів у президенти з цікавим показником — (19%) чи бути на вершині списку серед відомих державних і політичних діячів, котрі викликають у населення найбільше довіри (36%). При цьому 73% опитаних не плекають райдужних надій у зв'язку з можливим переобранням діючого Президента ще на один термін: (29% вважають, що у разі такого результату виборів ситуація в країні «погіршиться», 44% — «залишиться такою ж самою»). До речі, усього опитано 1509 респондентів віком від 18 років і старше, котрі репрезентують основні соціально-демографічні категорії населення України.
Не менш суперечливою є ситуація з рейтингами Наталії Вітренко. 22% опитаних упевнені, що з її приходом до влади життя погіршає, й 25% вважають, що в країні нічого не зміниться. Утім, рівень довіри у Н. Вітренко, як у Президента, — 36% опитаних. І голосувати за неї «зараз» може 11% населення. До речі, ця цифра менша, ніж аналогічна в березні нинішнього року, коли «рейтинг» Н. Вітренко досяг своєї вершини — 18%. Соціологи (зокрема, О. Балакирєва) таке зниження популярності політика, як і свого часу швидке її зростання, схильні трактувати як медіа- ефект: у період з грудня 1998 року по березень цього року ЗМІ (особливо телебачення) приділяли особистості Вітренко набагато більше ефірного часу й газетної площі, ніж зараз. Тобто головним у феномені «найпрогресивнішої соціалістки» є масована медіа-накачка.
Сумний і також важко пояснюваний штрих — серед опитаних 58% «ледь зводять кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти», 29% — «вистачає на харчування й придбання необхідних недорогих речей». А ось це вже, на жаль, не сенсація.
Інакше кажучи, проблема реального й неангажованого пояснення рейтингів залишається актуальною.
