Вибори президента України 2010 року окреслили індиферентне, а частіше відразливе ставлення громадян до політики. Зневіру людей послідовно утверджують обидва політичні табори. Президентство Ющенка, а тепер Януковича по черзі відвертає від себе електорат Заходу та Сходу. І якщо в сучасної опозиції був час оговтатися й відновити свій рейтинг, чому всіляко сприяв чинний Президент, то провладні політичні сили такої можливості не мають, і навіть ЄВРОпокращання (треба зауважити, доволі сумнівні) не виправляють ситуації. Проте в умовах нового виборчого законодавства відсотки, які опозиція, за попередніми прогнозами, може здобути за списками, недостатні для впевненої перемоги. Окрім традиційного центрально-західного плацдарму, необхідно просуватися на Схід.
За даними соціологічних досліджень Центру Разумкова, відповідь «Не піду на вибори» на 6% частіше лунає на Сході. Не визначилися 22,4% громадян на Сході проти 8,5% на Заході. Тож на Сході — значна кількість людей, зневірених у провладних партіях, але в той самий час вороже настроєних до Об’єднаної опозиції з ідеологічних міркувань. «Сьогодні в українській політиці існує вакуум. Його обов’язково буде заповнено. Хто саме заповнить цей вакуум, залежить від політиків і політичних сил», — стверджує директор Агентства моделювання ситуацій Віталій Бала.
У червні, згідно із соціологічним дослідженням GfK Ukraine, із партій, які долають п’ятивідсотковий бар’єр, потенціал залучення виборців був найнижчим у Партії регіонів, слідом за нею крокує Об’єднана опозиція. Очевидно, протест опозиції під Українським домом, позов на Президента до суду, а також риторика про політизовані судові справи — це межа конструктиву. Найбільший потенціал залучення виборців серед потенційних п’ятивідсоткових фіналістів мають «УДАР» Кличка і, хай як це дивно, КПУ Симоненка. Не втрачають надії на перемогу партія «Україна — вперед!» Королевської і «Свобода» Тягнибока. Попри всі можливості, сприятливі електоральні обставини, можемо констатувати бездіяльність цих політичних сил на східному напрямку. Чому?
КОМЕНТАРI
«СПОКУШАТИ ВИБОРЦІВ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ ОПОЗИЦІЯ ЗАРАЗ НЕ В ЗМОЗІ»
Михайло СЛІСАРЕНКО,Агентство політичних досліджень і консалтингу «Politium»:
— Технологія законопроекту про мови спрямована на те, щоб мінімізувати відтік виборців Партії регіонів, що розчарувалися, до опозиції. Швидше, голоси виборців, котрі розчарувалися в політичній силі, якій вони раніше симпатизували, перетікатимуть до Кличка і, можливо, до Королевської та до комуністів. Але йти масово до опозиції, гадаю, не будуть. Опозиція вимушена буде задовольнятися тією електоральною базою, яка була в неї до того. Розширити свій вплив, спокушати виборців тих областей, які традиційно підтримували Партію регіонів, зараз опозиція не в змозі.
Із боку Королевської ми також не бачимо якоїсь цікавої та виразної позиції. Сказати «Україна — вперед!» недостатньо. Ще й досі конкретних ідеологічних моментів, які були б цікаві виборцеві, котрий хоче нової політичної сили, немає. Королевська забирає голоси у всіх потроху: «З миру по нитці — новій партії сорочка». Але це не має загального характеру. Що стосується Кличка, він фактично бореться за той самий електорат, за який змагаються Об’єднана опозиція та «Свобода». Вони представляють різні полюси одного поля. Їм потрібно робити кроки в бік людей, які розчарувалися, наприклад, підприємців. Не забуваймо, що в нас в країні ще залишився не притягненим електорат «Сильної України». Це близько 3—5%, за які варто було б поборотися.
«ВІД «РЕГІОНІВ» СХІДНІ ОБЛАСТІ ГОТОВІ ПІТИ, АЛЕ ПРИЄДНАТИСЯ ЇМ НЕМА ДО КОГО»
Андрій МІСЕЛЮК, керівник Інституту соціально-політичного проектування «Діалог»:
— Для Об’єднаної опозиції шанси роздобути людей, які розчарувалися, невеликі. Партія регіонів їх утримує за допомогою російської мови, великих соціальних пакетів, підтримкою малозабезпечених верств. У цих координатах опозиція грати не буде. Вона пропонує українську мову та націонал-демократичні цінності, які цій категорії людей не близькі. І тут якраз Кличко маж шанс, проте в нього є проблеми з кадрами в Східних регіонах. Що стосується Королевської, то вона — людина, яка веде суперактивну медійну кампанію. Звісно ж, частину голосів вона може перетягнути на себе. Проте, гадаю, невелику. Східний електорат не буде до неї масово перетікати.
Тому зараз східні області виявилися в такому безповітряному просторі: від «регіонів» вони готові піти, але приєднатися їм нема до кого. У КПУ свій ядерний електорат — літні пенсіонери. Зараз, звісно, вони намагаються розвивати соціально-молодіжні проекти, працювати з іншим електоратом, але в них це не дуже-то й виходить.
Відносно Південної частини України, шансів у Кличка існує більше. Річ у тім, що Запоріжжя, Одеса не настільки чітко «заточені» на підтримку Партії регіонів, як Донецька й Луганська області. Навіть той же Харків: у ньому є можливість для розвитку опозиційної кампанії. Проте в цьому напрямі жодних дій практично не робилося.
