Найбільшою несподіванкою для кримських спостерігачів виявилася заява колишнього прем’єра про те, що він не йде з політики. Він сказав, що замість того, щоб визначитися, яку із 9 запропонованих Президентом посад вибрати, він під час перебування Леоніда Кучми в Криму обговорив з ним такий варіант, при якому він залишається в Криму. За словами Сергія Куніцина, 27 липня в Сімферополі буде відкрито офіс НДП і він, хоча ще й не ухвалив остаточне рішення, але схиляється до того, щоб залишитися тут, вести підготовку до виборів і в майбутньому об’єднати в єдиний блок кримські організації демократичних центристських партій. (Судячи з того, що кримські депутати від «Трудової України» «приклалися до відставки Куніцина, і що, незважаючи на всі запевнення керівництва «ТУ», що це — самодіяльність кримчан, вони так і не виключені з партії, столичний альянс «чотирьох» — НДП, «ТУ», ПРУ і АПУ — в Сімферополі видається малореальним. — Ред. ). На спеціальній прес-конференції для журналістів Сергій Куніцин дав зрозуміти, що основою такого блоку він бачить передусім кримські організації НДП, яку він очолює, Аграрної партії, Партії регіонів, СДПУ(о), між якими вже підписано угоду про співпрацю, а також деяких інших демократичних об’єднань кримчан. «Сукупний рейтинг такого блоку вищий, ніж у комуністів», — сказав він.
Таким чином, якщо події розгорнуться саме так, збереження позицій центристських партій у Криму не призведе до дисбалансу політичних сил, про можливість якого «День» писав у вівторок. Багато кримських аналітиків сьогодні розробляють сценарії подальшого розвитку політичної ситуації в автономії. Різні версії їхні передбачають, що в такому випадку об’єднання зусиль демократичних організацій цілком можливе. При цьому вважається, що таке об’єднання під силу тільки комусь із трьох відомих кримських політиків: Миколі Багрову, Сергію Куніцину, Андрію Сенченку. І хоч, наприклад, Микола Багров, що працює нині ректором Таврійського університету, неодноразово заявляв про свій відхід із політики, але вважається, що саме після виборів 2002 року може скластися якісно нова ситуація, за якої у нього буде можливість завершити те, що йому не вдалося зробити в 1994 — 1995 роках з формування повноцінної автономії, а тому він може погодитися. Для Сергія Куніцина об’єднання центристських сил і протистояння комуністам є, як вважають, справою честі, а тому він може бути найбільш діяльним лідером нової опозиції в Криму. Щодо Андрія Сенченка, колишнього віце-прем’єра кримського уряду, що генерував свого часу найбільшу кількість перспективних ідей, а нині, очолює суспільний фонд і поки що не примкнув до жодної партії, то його впливу, вважають в Криму, також досить, щоб продовжити розпочате в 1994 — 1995 роках і стати одним із лідерів сил, що протистоять комуністам. Саме Андрій Сенченко вважається автором ідеї одноканального бюджету, єдиного цифрового кадастру, електронної платіжної системи та інших сучасних механізмів і технологій економічного блоку в роботі уряду.
Разом з тим, кримські спостерігачі зазначають, що уряд Сергія Куніцина повалений не самим Грачом, а насправді руками Грача — «третьою силою», яка поки що знаходиться в тіні. Після завершення формування нового уряду під керівництвом Валерія Горбатова, вона, «третя сила», напевно пригадає, як Леонід Грач кілька разів не виконував своїх обіцянок, і рано чи пізно але Грач стане їй непотрібним. Володіючи більшістю в 55 голосів в парламенті Криму, вона неминуче спробує посадити в крісло голови більш свою людину, ніж ортодоксальний комуніст Грач. Таким чином, це в самий переддень виборів «народить» в Криму ще одного лідера, але вже лівої опозиції, який зі своєї сторони спробує об’єднати сили, що протистоять майбутній офіційній владі. Перспективи такої опозиції, цілком очевидно, не високі, однак частину електорату вона зможе відтягнути на себе. Однак все це, природно, поки що чорнове напрацювання кримських політологів, можливі версії майбутньої політичної картини, хоча, варто зазначити, кожна з них володіє певною часткою ймовірності…
