Мороз пропонує запровадити мораторій на Майдан. Янукович лякає Ющенка перевиборами. Верховна Рада не підкоряється указам Президента про дострокове припинення повноважень парламенту, «денонсує» персональний склад Центральної виборчої комісії й забороняє виділяти гроші на організацію виборів. Одним словом — повний сюрреалізм. Причому правовий.
Кожна зі сторін, часто в брутальній формі, звинувачує в порушенні Конституції своїх опонентів. Розрубати гордіїв вузол може Конституційний Суд. Але він як Великий Німий мовчить вже 8 місяців. Депутати від більшості навіть зажадали від суддів КС у п’ятиденний термін дати відповідь: чи відповідає Конституції указ Президента, чи ні. Щоправда, особливо розраховувати на наш Конституційний Cуд також не випадає. Всі ми чудово знаємо, як «оперативно» він приймає ухвали.
Чи будуть 27 травня дострокові вибори? Чим і як закінчаться політичні бої без правил? Спрогнозувати цю, можна сказати, непрогнозовану ситуацію, ми попросили експертів «Дня».
Ігор ЛОСЄВ , доцент кафедри культурології Національного університету «Києво- Могилянська Академія»:
— Президент протягом останніх місяців був загнаний у кут. Коаліція крок за кроком позбавляла його повноважень. У Віктора Ющенка ситуація була дуже проста: або проголосити цей указ про розпуск Верховної Ради, або почекати ще три-чотири місяці, щоб перетворитися на повний нуль в українському політичному житті.
Що буде далі? У що вся ця ситуація може перетворитися? На пострадянському просторі є прецеденти. 1993 року в Росії була аналогічна ситуація. Коли президент Єльцин видав указ про розпуск парламенту, а парламент відмовився виконувати його рішення. Сьогодні Олександр Мороз до болю нагадує Руслана Хазбулатова, спікера російського парламенту зразка жовтня 1993 року. Відомо, як це питання було вирішене в Москві. Ми мали можливість на екранах спостерігати, як російські танки б’ють по будівлі Верховної Ради.
У нас ситуація в цьому значенні набагато спокійніша. Важко собі уявити, щоб у нас хтось зважився діяти такими методами. Швидше за все, буде процес взаємної облоги. Президент виходитиме з того, що його указ діє, а Верховна Рада і Кабінет Міністрів цей указ заперечуватимуть і не виконуватимуть. Зрозуміло, що чим ближче до дати виборів, тим напруженішою буде ситуація. І очевидно, Президентові і його опонентам доведеться приймати якісь рішення. Бо внаслідок такого протистояння втрачатиметься керованістю країною. Можуть початися всякого роду процеси в регіонах. Погано керовані.
Вибори можуть відбутися, якщо коаліція зрозуміє, що вона не дуже багато втрачає. Скажімо, вона втрачає можливість захоплення влади на даний момент, але не втрачає можливості свого досить впливового уряду в парламенті. Можливо, в неї навіть є шанси завоювати в ньому більшість.
Я також не виключаю «вибухів». Адже специфіка українського політичного життя і менталітету така, що у нас дуже часто відбуваються абсолютно несподівані виверження вулканів. Адже, за великим рахунком, і Майдан був досить несподіваним. Я ще пам’ятаю, як соціологи за декілька місяців до виборів 2004 року показували, що досить незначна частина населення готова взяти участь у масових акціях. І раптом усе так змінилося. Тому я не виключаю, що можуть виникнути такі вибухові події.
Олександр ДЕРГАЧОВ , політолог:
— Вибори будуть. Хіба що відкритим питанням залишається, чи буде все у відповідності з указом Президента. Я не виключаю, що буде ще одна комплексна, компромісна ухвала, яка більшою мірою задовольнить основні політичні сили. У тому числі, як крайній варіант, я не виключаю, що буде прийнято політичну ухвалу про одночасні вибори і парламенту, і Президента. Але це — крайній варіант.
Інша межа зі спектру можливостей — це повне виконання указу Президента. Один із сюжетів: опозиція безпосередньо готується до виборів, коаліція готується в прихованому режимі й при цьому активно протидіє.
Один із важко передбачуваних моментів — це дії Конституційного Суду. Зараз можна лише сказати, що завдання, які ще позавчора було поставлено перед Конституційним Cудом, були йому абсолютно не по силі. Сьогодні це є навіть потроєним. Конституційний Суд не має громадянської могутності, самодостатності, упевненості в тому, що він дійсно ключовий орган державної влади. Тому я маю сумнів, що він зможе діяти відповідним чином, керуючись лише законами й розумінням свого громадянського обов’язку. Він буде об’єктом наймогутніших впливів, у тому числі й опосередкованих. Я маю на увазі не хабарі та погрози окремим членам суду, а відчуття кожним із суддів атмосфери в державі і наслідків своїх дій у найбільш загальному політичному значенні. Тут є елемент непередбачуваності, який істотно вплине на можливість подальших дій і подальших ухвал.
Що стосується нічних подій у Верховній Раді, то в них було стільки параної. Стільки фантазій абсолютно не сучасних і смішних, що, очевидно, там немає раціонального зерна. Страшно довіряти таким людям щось вирішувати, коли вони так думають, так мислять і так аргументують свою позицію.
Віктор ПЛАКИДА , голова Ради міністрів АРК:
— Цього року в нас були надії на те, що рік почнеться нормально, що ми працюватимемо такими ж високими темпами, як у перші місяці, коли ми отримали перші економічні результати. Сьогодні є сприятлива динаміка як посівних площ, так і всіх інших планових показників, і в нас немає ніяких сумнівів, що буде подальше підвищення рейтингу Криму, як і минулого року, коли ми перейшли з 22-го місця на 17-те, і ми сподіваємося, що зможемо піднятися й вище. І мені дуже шкода, що сьогодні люди відволікаються на політичні справи, які непокоять усю країну. Поки що ми працюємо за планом. Сьогодні буде засідання Ради міністрів, учора ми узгоджували нашу роботу з Кабінетом Міністрів, і в нас немає ніяких сумнівів, що в економічному плані ми будемо рухатися вперед і наші плани не зірвуться. Вчора були хороші плакати: «Не забувайте, що ви від нас, а не ми від вас!», і ми всі не повинні забувати, що, зрештою, економіці потрібна стабільність. У принципі, нічого страшного, багато країн міняють парламенти, і вони продовжують жити. Але ми не маємо забувати головне, що економічна ситуація в країні досить напружена і з багатьох питань її потрібно виправляти. А ми сьогодні все це забули і починаємо говорити про зміну влади. На мою думку, цього робити абсолютно не слід, і основній масі народу це не треба. Якщо хтось із політиків хоче реалізувати себе краще, для цього є багато інших шляхів і технологій, які не порушують законодавство і Конституцію. І дуже хотілося б, щоб сам народ висловив свою думку і щоб було прийнято спокійне і зважене рішення, прийняте єдиним народом України.
Анатолій ГРИЦЕНКО , голова ВР АРК:
— Я переконаний, що Президенту не варто було приймати такий указ без висновку Конституційного Суду. Для прийняття таких радикальних рішень необхідні дуже глибокий аналіз, серйозні підстави, які мають пройти серйозну підготовку. Я вважаю, що рішення Верховної Ради і Кабінету Міністрів України дали оцінку подіям і указу Президента, і сподіваюся, що Президент буде Президентом для всіх жителів країни, а не для однієї політичної сили, під тиском якої і прийняті такі рішення. Я вважаю, що вихід з цієї ситуації є, необхідне продовження діалогу між конституційними органами влади для того, щоб врегулювати ситуацію. Інших заходів і методів розв’язання цих проблем немає, тим більше, що я виключаю будь-який силовий варіант розв’язання проблеми. Ситуація в Криму спокійна і виважена. Органи влади працюють у ключі рішень, ухвалених Кабінетом Міністрів України, тому, вважаю, найближчим часом політичне розв’язання проблеми буде ухвалено... Протягом тривалого часу парламент не приймав рішень, які б суперечили Конституції та були направлені на дестабілізацію ситуації в країні. Ця ситуація склалася завдяки політичним іграм окремих політиків у країні. Тому ми діятимемо строго відповідно до Конституції країни. Ми прийняли зважену заяву і діятимемо в рамках законодавства, і підтримуватимемо Кабінет Міністрів України...
Михайло НЕМОВ , голова Хмельницької спілки підприємців і промисловців:
— Вважаю, що указ Президента про розпуск парламенту — не найкращий вихід із ситуації, що склалася. Злагоди у суспільстві не додасть. Для того, аби з’ясувати ситуацію, що склалася сьогодні, слід, гадаю, звернути увагу на першу із сімох вимог Президента Віктора Ющенка до коаліції національної єдності, озвучених на IV з’їзді НСНУ. Глава держави зажадав, аби було покладено край розширенню більшості у парламенті представниками від опозиційних сил.
То за якими ж, питається в задачі, критеріями парламентські партії вписували у прохідні списки своїх кандидатів у народні депутати? Авжеж, що не за ідейними переконаннями. Тому й мають тепер перебіжчиків. Не думаю, що їх, перебіжчиків, тягнуть у більшість на налигачі. Це ж стосується і лідерів партій, з якими йшла у парламент теперішня наша опозиція. Невже мета виправдує засоби? Мова — про альянси, приватні інтереси і зради, як характерні особливості вітчизняного політикуму. Наразі ж перекладається відповідальність за помилки на плечі Президента і суспільства.
Як громадянинові мені багато чого не подобається у діях обох сторін конфлікту. Всі стараються показати, хто у домі хазяїн. Мало хто думає про людей. І — найголовніше: чи щось зміниться після того, як дострокові вибори таки відбудуться? Можливо, будуть тільки нові спікер парламенту і міністр економіки. Хіба що тільки заради цього слід привітати президентський указ?.. І все ж, сподіваюсь, що переговорний процес поміж обома сторонами конфлікту ще не вичерпався.
Артем БУЛГАКОВ , системний адміністратор, Донецьк:
— Думаю, що цей крок Президента був цілком логічним і обгрунтованим. Я вважаю, що це взагалі найсерйозніший його вчинок останнім часом. Це єдиний законний спосіб вплинути на ситуацію у країні, адже всіх інших повноважень його вже позбавили. Що стосується коаліції, то думаю, що вони самі винні в такому перебігу подій. Звичайно, зараз вони репетують, що варто сідати за стіл переговорів, потрібні консультації, але всі консультації вже були раніше. Обіцянки відповідно до Універсалу національної єдності виконані не були, закон про імперативний мандат відкладено у довгий ящик, усі умови Президента проігноровано. Отже — розпуск є цілком логічним.
Цілком імовірно, що коаліція просто не повірила, що Президент зможе зробити цей крок, зможе бути рішучим. Думаю, що дострокові вибори не зашкодять. Якщо коаліція сформована на чесній основі та виконує волю народу України, то їм нічого побоюватися. Відбудуться вибори, й вони знову сформують свою коаліцію. Але ось якщо коаліція була сформована неконституційним шляхом, то, на мою думку, в них не буде другого шансу. Саме тому так налякані члени Кабінету Міністрів і члени коаліції.
Юрій РАЙХЕЛЬ , заступник директора інформаційно- аналітичного агентства «Регіон», Дніпропетровськ:
— До указу Президента В. Ющенка про розпуск Верховної Ради та дострокові вибори я ставлюся нейтрально. З одного боку, ситуація нагадує події 1993 року у столиці Росії, коли дійшло до застосування танків. У нас конфлікт між Президентом і Верховною Радою навряд чи піде по тому ж сценарію. Одначе, з іншого боку, протистояння у верхах останнім часом посилювалося й, хоч формально юридичного підгрунтя для розпуску парламенту немає, такий стан речей не міг тривати нескінченно. Рано чи пізно справа все одно закінчилася б відкритим конфліктом. Крім того, відомо, що якщо в підручниках не прописано як лікувати хворобу, то варто діяти так, як підказує лікарська практика.
Проте соціологічні опитування свідчать про те, що нові вибори не змінять докорінної розстановки сил. Замість соціалістів у парламенті може опинитися блок Н. Вітренко, частина виборців може повернутися від регіоналів до комуністів, але загалом коаліція, хоч дещо переформатована, збереже свій вплив. Вибори нічого не вирішать, вони лише на деякий час знімуть гостроту конфлікту, випустять пару, а згодом температура в казані знову почне підійматися. Жодна зі сторін не зможе здобути вирішальної переваги. Схоже на те, що політичні кризи та перевибори стануть постійним явищем, приблизно так, як це відбувається в Італії. Для бюджету це обтяжливо, але для економіки країни існують і позитивні моменти: під час виборів із тіньової сфери до легальної перекидаються значні кошти. Відбуваються вливання у ЗМІ, у величезних обсягах друкується поліграфічна продукція, активістам виборчої кампанії та штабів виплачуються гроші, які збільшують купівельну спроможність і стимулюють економіку. Одним словом, не все так сумно — головне, щоб до стрільби й насильства не дійшло.
Ірина ЦОЙ , проректор з наукової роботи Луганського державного інституту культури і мистецтв:
— Крок Ющенка можна розцінювати з декількох точок зору. З позиції гаранта Конституції це вірний крок по одній простій причині — двовладдя заважає нормальному розвитку країни. Поступка грудня 2004 року, коли депутати заклали «міну уповільненої дії» під державність України, прийнявши поправки до Основного Закону в обмін на дозвіл третього туру президентських виборів, з самого початку несла в собі конфлікт. Ця загроза почала наростати при слабкому у всіх відношеннях Президентові, коли він своїми непослідовними діями показав нездатність ефективно керувати державою в межах тих повноважень, які закріплені чинним законодавством. Конституційна реформа позбавила главу держави колишнього впливу на ситуацію в Україні, але він опирався прийняттю таких змін як даної реальності, мріючи зробити її ревізію на свою користь. Політична ситуація останнього часу показала, що народ віддає перевагу класичним лівим партіям — Партії регіонів, соціалістам і комуністам. Електорат продемонстрував це на парламентських виборах, однак сили демократичної спрямованості також отримали значну підтримку серед населення. Зрада Мороза влітку минулого року уможливила знищення демократичних завоювань помаранчевої революції, ідеали Майдану були нахабно розтоптані, а прагнення Ющенка до підписання різних ні до чого не зобов’язуючих документів і проведення круглих столів лише допомогло «донецьким» узурпувати владу в країні. Потурання проявив насамперед сам Ющенко, його політичні маневри у вигляді сучасного бонапартизму призвели до повного паралічу президентської вертикалі влади. Зараз уже «пізно пити «Боржомі», та все-таки указ Президента про розпуск парламенту — це вимушений захід, але єдино можлива при нинішньому розкладі сил у Верховній Раді. Зрозуміло, що незадоволення Ющенка з приводу методів вербування необхідних 300 «багнетів» у парламенті досягло апогею, і він вирішив перейти до рішучих дій. Зараз найголовніше — всім дочекатися рішення Конституційного Суду, який повинен висловитися стосовно легітимності указу про розпуск. Вважаю, що народним депутатам варто було б не нагнітати обстановку в суспільстві, а взяти тайм-аут до винесення вердикту суддями Конституційного Суду. Якщо вже Ющенко хоче діяти в правовому полі, то всім сторонам потрібно діяти згідно із законом: уряду — виконувати прямі функції, депутатам парламенту виїхати до своїх виборців і спробувати аргументовано пояснювати важливість поточного моменту.
З точки зору обивателя дії Президента також неоднозначні по своїй суті. На сході України, враховуючи регіональні політичні переваги виборців, його будуть таврувати за спробу зашкодити «злагодженій і результативній» роботі уряду Януковича. На заході та в центрі країни — дії Ющенка будуть витлумачені, безсумнівно, в позитивному ключі, адже там якраз і знаходяться прихильники опозиції. Негативним моментом у діях першої особи держави, на мою думку, потрібно вважати ненавмисне надання підгрунтя нечистим на руку політикам в непростому питанні розділення України на Захід і Схід. Особисто я боюся крайнощів, які можуть призвести як до інтернування самого Ющенка, так і до виникнення передумов для початку громадянської війни за «югославським» сценарієм. Ескалація конфлікту сьогодні не потрібна сусіднім державам, і, впевнена, — вони повинні продемонструвати своє ставлення до останніх подій в Україні. Еліта Російської Федерації, я думаю, в силах продемонструвати політику невтручання в справи України не на словах, а на ділі. Сполучені Штати і Європейський Союз також повинні зробити подібний крок. Необхідно пам’ятати світовий досвід: дострокові вибори не є чимось апріорі фатальним явищем, це звичайна практика в демократичних країнах. «Гарячим головам» з парламенту і уряду треба залишити нездорові амбіції і шляхом плебісциту ще раз з’ясувати в українського народу: якій політичній силі вони сьогодні довіряють. Вже достатньо зрад і мільйонних підкупів, треба рятувати Україну, «бо ми того варті»!
Cем ГРІН , член наукової ради Московського центру:
— Мені здається, політична еліта Росії частково сприймає як закономірність те, що сталося в Україні. Це повинно було статися. Напередодні цих подій дуже багато говорилося й було написано, що Указ буде підписано. У Держдумі та інших політичних установах, які ставляться до цього єхидно, говорять, що це вказує на політичну незрілість. Мовляв, догралися. З іншого боку, мені здається, тут уже не зовсім розуміють, як ставитися до Януковича як до політика. Щодо нього виникла певна настороженість у зв’язку з тим, що український прем’єр буває в Європі й Вашингтоні не рідше, ніж у Москві. Можливо, від його прем’єрства в Росії отримали не зовсім те, чого очікували. Я гадаю, що Москва зараз не готова робити повну ставку на нього чи Партію регіонів. Зараз тут говориться про те, що Москва готова зіграти посередницьку роль, яку їй не вдалося зіграти під час Майдану. Москва хотіла б відігравати нейтральну роль, щоб тим самим відгородити Україну від впливу інших зацікавлених країн.
Потрібно зазначити, що російське керівництво зараз не знає, що буде далі. Воно чітко пам’ятає про те, як розвивалися події під час помаранчевої революції, коли воно реагувало передчасно і двічі наступати на одні граблі не хоче.
Якщо говорити про протистояння в Україні, то, можливо, ситуація з розпуском парламенту не зовсім легітимна. Кремль не любить кризових ситуацій у близькому зарубіжжі. Він віддає перевагу, щоб усе було спокійно і всі сиділи на своєму місці, навіть якщо керівництву Кремля несимпатична людина, яка там сидить. У Кремлі не люблять моменту невизначеності. Якщо буде розпуск Верховної Ради, а потім перевибори, то не зовсім зрозуміло, чим вони закінчаться. І для Кремля було б краще, щоб таких речей уникали. Я гадаю, що Москва намагатиметься звести сторони до столу переговорів, щоб проблема розв’язалася без силових дій і без виборів.
Олександр РАР , директор програм Росії і країн СНД Німецької ради із зовнішньої політики:
— Ми з розчаруванням сприйняли повідомлення про розпуск Верховної Ради України. Ми гадали, що Україна стане локомотивом для всіх країн пострадянського простору для того, щоб їх витягнути з минулого в майбутнє Європи. І модель парламентської республіки і «співжиття» між Президентом і прем’єром розглядалася як модель переходу в демократичне майбутнє. І те, що ідея парламентаризму в Україні зазнала історичного краху, викликає дуже велику заклопотаність.
Причини краху зрозумілі, але, мені здається, що конфлікти між прем’єром і Президентом та політичними силами можна вирішувати демократичними шляхами, а не через розпуск парламенту чи висуненням ідеї імпічменту проти Президента, що також цілком можливо. Україна — велика країна, і всі бояться втрати стабільності на сході Європи. Захід розуміє, що в нього є певна відповідальність за розвиток України. Тут побоюються конфлікту з Росією.
Перевибори — це добре, але вони не звільнять Україну від того, що вона розколота. Еліта й населення країни розколені. Перевибори не звільнять від системної кризи. Бо залишається питання, за якою Конституцією країна далі житиме: парламентською чи президентською? Повернення до «помаранчевої» коаліції дуже складне. Бо в Тимошенко не буде абсолютної більшості, яка потрібна, щоб керувати країною. Отже, у будь-якому випадку діалог із Януковичем знову потрібен. Тому питання, як вони між собою працюватимуть і вирішити конституційну кризу і особисту владну — залишається.
Кращий варіант виходу з кризи — знайти компроміс. Загальний компроміс може полягати в тому, що парламент може погодитися на перевибори разом із переобранням самого Президента. А це кине Україну на найближчі тижні в нестабілізовану ситуацію.
Войцех КОНОНЬЧУК, аналітик Фонду імені Стефана Баторія, Варшава:
— Ситуація в Україні досить складна. Оглядачі в Польщі побоюються дестабілізації ситуації. Чи ситуація перебуватиме під контролем, чи все ж таки дійде до зіткнення на вулицях Києва чи інших міст України? Що важливо для Польщі та Євросоюзу, — щоб ситуація була під контролем. Нам здається, що й Росія зацікавлена в компромісі. Хоч би як це парадоксально, але наші підходи до України збігаються. Ні Польща, ні Європа, ні Росія не хочуть дестабілізації ситуації та закликають обидві сторони до пошуку компромісу.
Я думаю, що перевибори неминучі в будь-якому випадку. Просто зараз або Ющенко і Янукович знайдуть компроміс і домовлятимуться, або Партія регіонів і коаліція відмовляться виконувати указ Ющенка. Це ми враховуємо й розглядаємо як варіант. Це насправді означатиме, що ситуація вийде з під контролю. А це варіант, що неприйнятний для всіх сторін, включаючи Європу та Росію.
Що ж до можливої ролі міжнародних посередників для розв’язання цієї кризи? Про це ще рано говорити, потрібно почекати на подальший хід подій. Ми сподіваємося, що ситуацію буде вирішено без міжнародного посередництва.
Петро АДАМИК , керівник фракції громадянської партії «Пора» у Львівській міській раді:
— На засіданні обласної політради нашої партії прийнято рішення про мобілізацію всіх членів партії для проведення мирних акцій під стінами адміністрації Президента — на захист Конституції і гаранта Конституції. У центрі Львова, біля оперного театру, розпочинається безстроковий мітинг у підтримку рішення Президента Ющенка про розпуск Верховної Ради України. Політики різних партій: НСНУ, «Пори», УНП, «Свободи», БЮТ та інші задекларували свою готовність взяти участь у мітингу. І якщо Віктор Ющенко відмовиться від оголошеного розпуску Верховної Ради, ми розцінимо його дії як непослідовні. Не хочеться, щоб ми опинилися в ситуації, коли просто стає соромно за Президента, який може поміняти свої думки на 180 градусів.
Думаю, що відбулося принципове рішення, бо народ України не голосував за конгломерат, що утворився у Верховній Раді. Зрештою, це робоча ситуація, парламенти розпускаються в різних країнах, просто у нас, перепрошую, сидить в парламенті надто багато негідних людей, які тримаються за свої крісла. Я вважаю, що в таборі «помаранчевих» вже є негативний досвід, він буде врахований, і вони не пересваряться. Гроші на вибори дійсно частково підуть з державного бюджету (нікуди ми від цього не дінемось, а чимало людей побоюються саме цього), однак порівнюючи з тими свободами, з тими перспективами, які можуть відкритися перед Україною, це дійсно — крапля в морі.
Хочу наголосити — у жодному разі ми б не хотіли, щоб пролилася кров хоча б одної людини, адже ситуація може зайти надто далеко. Признаюся, що вчора спілкувався з людьми, настроєними дуже радикально, вони говорили: «Нам би Піночета, диктатора! Що він там розстріляв? — 300 чоловік? За то справу зробив!». Я ж запитав: «А якщо серед тих людей буде одна людина твоя — брат твій, приміром, чи батько?» — «О, це мені не підходить». Тому диктатура нам дійсно не підходить. Ми — європейська країна, що вже вдихнула в легені демократичні свободи. І саме такі люди мають прийти до Верховної Ради — люди, що пришвидшать цивілізаційні, демократичні процеси, замінять людей старої формації. Ми зі свого боку будемо про це дбати.
КОМЕНТАР «Дня»
Дострокові вибори можна назвати масовим всеобучем — дорогим, витратним, але — назрілим. Суспільство давно вже хоче жити за правилами. Але у нас не було політичних лідерів, які ці правила могли б забезпечити. У день оголошення Президентом указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради п’ятого скликання в ЗМІ з’явилися результати двох соціологічних досліджень про те, які партії і блоки мають шанс потрапити до нового складу парламенту, причому служб, які можна запідозрити в симпатіях до різних політичних сил. Незважаючи на деякі розходження в цифрах, результати опитувань схожі, причому в обох — відсутні соціалісти. Немає такої політичної сили. Чи це не реакція суспільства на зміну правил під час гри, що практикував Олександр Мороз? Хтось емоційно називає подібні дії зрадою, але суті справи це не міняє: неправова поведінка, гра наверху не за встановленими правилами в суспільстві — в нашому повсякденному житті відбивається в найрізноманітніших аспектах (від рейдерських атак до корупції на всіх рівнях). Людям потрібен закон, більше того — вони повинні примусити політиків за цими законами жити. У цьому контексті дострокові вибори — логічна реакція. Чи настане відчутне поліпшення? Не факт (можна ще раз говорити і про слабкість лідерів, і недосконалість формування списків тощо). Але надія є. У будь-якому випадку це буде серйозний публічний урок усім нам: і політикам, і громадянам, які беруть на себе відповідальність вибору.
