Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Є ще порох у порохівницях

Попри системну кризу «оборонки», українські вчені видали на-гора кілька перспективних розробок
28 липня, 2005 - 00:00
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХIВУ «Дня»

Те, що українська наука загалом й оборонна наука зокрема перебуває в занепаді, ні в кого не викликає сумніву. Сьогодні орієнтовані на експорт зразки озброєнь і військової техніки, а також ті небагато технологій, які вдається продавати, своїм походженням зобов’язані радянському періоду. Проте «show must go on», й українська військова наука сьогодні виживає самостійно, використовуючи або корпоративні інтереси, або інвесторів в особі спецекспортерів. Підтвердженням цього є експортні замовлення, стимулом — державні премії в області науки та техніки. Минулого року премію отримали розробники «Кольчуги», яка була доведена до нинішнього експортного стану за кошти «Укрспецекспорту», а нині цілком непогано продається, наприклад, у Китай і Туркменістан.

У 2005 році до участі в конкурсі на отримання держпремій в області науки та техніки допущені три розробки військового та подвійного призначення. Це радіолокаційна станція 35Д6 (36Д6), створена на запорізькій «Іскрі», та маскувальна конструкція для захисту військової техніки та військовослужбовців «Контраст», представлена Харківським національним університетом ім. Каразіна й Інститутом автоматизованих систем. А також встановлювана на літаках система відображення, попередження і запобігання зіткненням літаків у повітрі, що підпадає під визначення виробу подвійного призначення, створена Державним НДІ «Буран». Експерти кажуть: це те, що продаватиметься за кордон у найближчому майбутньому.

Фахівці стверджують, що Україна є другою у світі країною, яка створила систему попередження зіткнення літаків. Можливо. Дійсно, радіолокатори, розроблені НДІ «Буран», експлуатують практично на всіх літаках цивільної авіації країн СНД, включаючи Росію, Україну, а також Узбекистан, де випускають літаки Іл-114. Українські конструктори розробили цілий ряд РЛС цього типу: «Буран-72», «Буран-74», «Буран-А-140», «Буран-А- 200», «Буран-А-114». Але це розробки радянського часу. Більш того, самі представники НДІ «Буран» визнають загрозу витиснення з ринку з боку Росії, аргументуючи, що «Росія має інвестиції». Є ще одна проблема: підприємство, як і більшість структур вітчизняного ОПК, має переважно старе обладнання. І тому може запропонувати поки що тільки дослідні зразки нової продукції, які можуть випускатися серійно на заводі.

Досить відому розробку подав на суд експертів і Науково- виробничий комплекс «Іскра». Варто визнати, РЛС 35Д6 (як і її експортна версія 36Д6), забезпечує не тільки виявлення, визначення державної приналежності та супровід повітряних об’єктів різних класів, а й здатна працювати в умовах одночасного впливу на РЛС активних, пасивних і комбінованих перешкод. Станція справді відрізняється більш високими порівняно з аналогічними РЛС технічними характеристиками. Але це не новий виріб. Зараз цією РЛС оснащуються Збройні сили України та країн СНД. Експортний варіант станції — РЛС 36Д6 — прийнятий на озброєння у країнах Східної Європи. Вона й нині добре продається. Наприклад, модернізована з однією ізраїльською компанією її версія була закуплена Мьянмою. А всього за кордон було поставлено 28 РЛС на суму близько $120 млн. Виставляння розробки на Держпремію цілком обґрунтоване: розробникам потрібен імідж і кошти, потрібні нові експортні замовлення, поки що Україна не має можливості що-небудь закуповувати для власної армії. Нарешті, завод за свій рахунок фінансує нові розробки. Як стверджують самі розробники, йдеться про нову РЛС, що є вдосконаленою версією популярного радара 36Д6. Нова РЛС повинна оснащуватися антеною іншої конструкції. До кінця року підприємство планує завершити і розробку цивільного радара «Дніпро-К».

Третя розробка — маскувальне покриття «Контраст» — експерти називають квінтесенцією військового маскувального мистецтва. В Іраку, де на практиці використовували такі покриття, прийняті на озброєння й поставлені спеціально для українського військового контингенту, характеристики підтвердили. Виявити об’єкт, захищений «Контрастом», у багато разів складніше, навіть попри використання всього спектра засобів виявлення — від візуальних до радіолокаційних.

Проблемі забезпечення живучості озброєнь і військової техніки в ході їх бойового застосування завжди приділяли велику увагу. Інтенсивний розвиток високоточних засобів ураження зараховує чинник захищеності об’єктів озброєнь до основних проблем, що визначають подальший розвиток військової техніки. Тим паче, що особливістю застосування сучасних засобів ураження є те, що вони забезпечують ураження бронетехніки практично по всій глибині оперативно-тактичної побудови військ, що становить до 300 км, незалежно від часу доби та погодних умов.

Розробники конструкції «Контраст» за допомогою сучасних матеріалів і вітчизняних технологій створили маскувальне покриття нового покоління. Як зазначають в Інституті автоматизованих систем, у ході робіт насамперед враховували високий рівень розвитку радіолокаційної техніки й інших засобів сучасної військової розвідки. Унаслідок експериментів було визначене оптимальне поєднання композиційних структур, що дозволяють максимально зменшити різницю в контрастності відбиття електромагнітних хвиль між об’єктом, який захищають, і фоном, на якому він перебуває. В основу дії радіопоглинаючої маскувальної конструкції «Контраст» покладений принцип одночасного поглинання, направленого відбиття та дифузійного розсіювання електромагнітних хвиль. Характеристики «Контрасту» не поступаються, а за деякими позиціями перевершують інженерні сітки фірм «Барракуда» (Швеція) і «Брішфорд» (Велика Британія). Серед найважливіших нюансів цієї роботи є факт, що вона справді нова. Вона була прийнята на озброєння в 2002 році.

Пріоритети та важливість робіт оцінять експерти Держкомітету. Сьогодні й оцінка старих заслуг, й авансування нових однаково важливі. А для фахівців у сфері ОПК це ще і привід подумати, як інноваційну політику зробити реальною, а замість декларацій про інвестиції забезпечити реальний притік в ОПК приватного, й особливо — іноземного капіталу. А премія, хоч би хто її отримав, повинна допомогти повірити у свої сили. Інакше років через п’ять виставляти на суд громадськості буде нічого, і доведеться по другому колу нагороджувати радянські технології.

Валентин БАДРАК, Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння
Газета: 
Рубрика: