Нещoдавно в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка відбувся семінар «Політичні орієнтації населення України», на якому було представлено однойменне соціологічне дослідження, проведене в червні цього року факультетом соціології і психології університету спільно з Департаментом політичних наук університету штату Айова (США) (дані цього дослідження вже публікувалися в «Дні»). Андрій Горбачик, доцент факультету соціології і психології Київського університету, який представив дослідження провідним соціологам України, які взяли участь у семінарі, повідомив також, що «приблизно в цей же час проводилися аналогічні дослідження в Грузії і Росії, і вони частково збігалися з даним дослідженням», а також те, що в плани їх організаторів входить порівняльна оцінка проведених опитувань.
Як засвідчують результати вищезгаданого дослідження, політична система, що існує зараз, задовольняє лише незначну частину опитаних (близько 7%). І хоча більшість схиляється до демократії західного типу (44%), частина прибічників радянської системи залишається досить високою (32%). Щоправда, на думку соціологів, за існуючої амбівалентності масової свідомості ці результати не можна трактувати однозначно. Подвійність свідомості, тобто можливість поєднання суперечливих поглядів, допускає, наприклад, у певної групи наших співгромадян одночасну орієнтацію на Росію, СНД або союзи типу Росія — Україна — Білорусь і вибір західної системи існування держави. Але водночас амбівалентність, на думку доктора філософських наук, провідного співробітника Інституту соціології НАНУ Євгена Головахи, «рятує Україну», і за умов загального погіршення емоційного настрою рівень соціальної напруженості в суспільстві залишається низьким. Оскільки, умовно кажучи, з 10 чоловік в Україні один — жорсткий прибічник капіталістичної системи, двоє — прибічники повернення до минулого, а сім чоловік — амбівалентні й створюють своєрідну «пом’якшувальну подушку». Амбівалентність, на думку Є. Головахи, у нас пов’язана не тільки з тим, що ми живемо в перехідному періоді — це загальносвітова тенденція. Вона також пов’язана з тим, що в Україні внаслідок регіонального розмежування немає єдиної національної консолідованої політичної позиції. Єдина українська нація, на думку соціолога, переглядається лише на рівні конкретного економічного ( «шкурницького») інтересу — тобто в усьому, що відповідає безпосередньому економічному інтересу наших співгромадян, західний і східний регіони ідентичні. «Якщо в Україні й відбудуться істотні зміни, — вважає Є. Головаха, — то це може статися тільки тоді, коли центральний регіон (територіально це десь від Сумської до Хмельницької, від Житомирської до Кіровоградської областей) визначиться у своїх політичних орієнтаціях. Перспектива України, її прямування на Захід чи на Схід, залежатиме від того, в якому напрямі буде еволюціонувати Центр. Бо ні Західна, ні Східна Україна еволюціонувати не будуть».
Михайло Міщенко, співробітник Українського інституту соціальних досліджень, продовжуючи тему еволюції центрального регіону України, висловив думку, що «для динаміки свідомості Центру необхідна його регіональна самосвідомість. А центрального співтовариства не існує — Центр служить буфером між Заходом і Сходом України».
Трохи з іншого погляду оцінив політичні орієнтації населення України Микола Шульга, заступник директора Інституту соціології, президент Соціологічної асоціації України. На його думку, «пересічний громадянин є об’єктом дії політичних партій». Але на сьогоднішній день «населення вже розібралося з тим, що таке ідеї, які проголошує партія, і що таке її реальні дії». Тобто люди, наприклад, можуть підтримувати комуністичну ідеологію, але не голосувати за Комуністичну партію. Загалом, на думку М. Шульги, в суспільстві спостерігаються песимізм і певний цинізм до всього, що відбувається в політичній сфері, і більшість реагує негативно на те, що безпосередньо пов’язане з діяльністю політичних партій. «І поки в суспільстві не почнеться політична структуризація, ми не зможемо зрозуміти, чому люди так поводяться», — вважає соціолог.
Ірина Бекешкіна, науковий експерт фонду «Демократичні ініціативи», вважає, що інтерпретувати результати соціологічних опитувань в Україні варто насамперед з огляду на життєвий простір, у якому живуть люди. Також у своєму виступі вона відзначила, що критична настроєність наших громадян до чинної влади дуже висока. Але це не тільки українська тенденція — подібне, на думку І. Бекешкіної, спостерігається з середини 70-х років і в країнах Заходу. Соціолог вважає, що політична культура нашої еліти відстає від загальної культури нашого населення.
Ігор Буров, директор Центру соціологічних досліджень «Пошук», вважає, що «політична система, яка існує зараз — невизначена. Але як зріє суспільство, так зріє і партійний рух». На його думку, час особистостей минув, і тепер « відбуватиметься кристалізація партій за ідеологічною ознакою». Спроби такої кристалізації ми останнім часом і спостерігаємо.
