Незвична для України проблема надлишку зернових ресурсів стала справжньою бідою для керівників господарств. Спроби держави врегулювати ситуацію зустрічають різку критику як у пресі, так і з боку фермерів та трейдерів. Один з центрів впливу на цьому ринку, безумовно, знаходиться в Адміністрації Президента. Куратором цього напрямку є заступник Голови Адміністрації Павло ГАЙДУЦЬКИЙ. Він погодився відповісти на запитання, які зараз є найактуальнішими для села.
— Павле Івановичу, як так вийшло, що рекордний урожай раптом став такою гострою проблемою для господарств?
— Ще з осені минулого року були закладені непогані основи під зерно поточного року. Озимі посіви були навіть більшими ніж прогнозувалося. Було більше внесено добрив і засобів захисту рослин, зерно посіяли значно кращої якості, була успішно проведена і весняна посівна компанія. Тому ще минулого року були підстави прогнозувати, що отримаємо урожай близько 35 мільйонів тонн. Хоч у багатьох фахівців були сумніви. Але це були дійсно реальні шанси. В той же час мало робилося для того, щоб забезпечити збут цьому хлібу. Слід відзначити позитивний вплив президентських указів, які вийшли ще минулого року у червні. Один — загальний щодо організації аграрного комплексу, а другий стосувався спеціально зернового ринку, виходячи з негативного уроку 99-го року. Там була чітка програма дій щодо організації інфраструктури, зокрема, торгівлі через біржі, включення зерна у прозорі товаропотоки. Над виконанням цих указів багато порацювали на місцях. Але на загальнодержавному рівні, на жаль, ще не все зроблено. Зокрема, не вдалось запровадити заставні операції. На ці цілі не були передбачені кошти в бюджеті. Це, звичайно, недоліки минулого уряду, але факт є факт. Не були передбачені кошти і в Держрезерві для інтервенційних закупок зерна. А вони дуже потрібні цього року. Значною мірою питання фінансування села було вирішено банками, які добре прокредитували господарства, але на інтервенційні закупки зерна коштів обмаль. Тобто деякі пункти указу не були виконані, і ми опинились в ситуації, яка прогнозувалась більш як півроку тому: хліба є більше ніж потрібно, треба думати як його збути.
— Компанії, що торгують зерном, скаржаться на адміністративні обмеження з боку влади. Як ви можете прокоментувати цю ситуацію?
— Тут ще треба відзначити неприємну для селян коньнктурну ситуацію на ринку зерна. Це зумовлено тим, що експортери добре знають ситуацію на світовому ринку. Вони знають, що наприкінці серпня і початку вересня на світовому ринку є найбільший дефіцит зерна і ціни найбільш сприятливі для його скуповування. Минулорічне зерно якраз закінчується, а цьогорічне ще не надходить. Серед великих зернопродукуючих країн Україна практично збирає урожай першою порівняно з Францією, Німеччиною, Великою Британією. Одночасно збирає ще Іспанія і Греція, але у них дуже незначні обсяги. І тому досить вигідно експортерам зерна закупити хліб подешевше, і в той час як на європейському ринку ціни високі, продати подорожче. Так і було в 99 му році, коли експортери закупили дуже багато зерна за півціни, яке потім продавалось за вдвічі вищою ціною на світовому ринку. Тому цього року президентським указом було передбачено доручення уряду забезпечити більш рівномірний, ритмічний збут зерна, і таким чином досягти стабілізації ціни. У зв’язку з цим була така тактика: рекомендувати селянам притримувати зерно до настання реальної ціни, до «включення» реального паритету попиту та пропозиції на світовому та українському ринку.
— Але ж у підсумку страждає той же селянин. Де йому вже зараз взяти кошти на осінні роботи?
— Це проблема курки та яйця. Чому бідний, бо нема грошей, а чому нема грошей — бо бідний. Але якщо хочеш отримати необхідні ресурси, треба все-таки намагатись продавати продукцію пізніше і більш ефективно. Власне, аргумент щодо необхідності коштів на осінні роботи був найбільш об’єктивним у тих, хто наполягав на якнайшвидшому продажу зерна. Річ у тім, що банки видали селу кредити, термін погашення яких припадав на 1 вересня. Та врешті-решт домовились з банками, і більшість з них пішли назустріч сільгоспвиробникам, щоб перенести погашення кредитів на жовтень та листопад.
— Наскільки коректним, на вашу думку, було регулювання цьогорічного ринку зерна державою?
— Статистика цього року показує, що стримування було тільки регуляторне. Заборон на експорт не було. Скажімо, цього року на експорт уже вивезено більше ніж півмільйона тонн урожаю цього року. Це більше ніж в будь-які інші роки. А контрактів за останні два місяці вже укладено на 2,8 мільйона тонн. В минулі роки таких обсягів контрактів не було. Тому дорікати, що забороняється експорт, — абсолютно не обгрунтовано. А стримувати експорт, урівноважувати ринок, забезпечувати його стійкість — це завдання урядів усіх держав. Тому що ми не раз стикалися з тим, що виробництво маємо, а коштів ні, бо не вміємо продати.
— Як Адміністрація Президента ставиться до поширених нині неофіційних заборон щодо вивезення врожаю за межі окремих областей?
— Цього року будь-які обмеження внутрішнього руху зерна в Україні абсолютно недоречні. В минулі роки можна було зрозуміти, коли вирощувалось зерно лише в межах потреби регіону, і керівництво обмежувало рух зерна, бо воно відповідає за соціальну ситуацію. Але цього року будь-які обмеження неприпустимі. І коли я чую, що є обмеження на перевезення зерна з Одеси в Закарпаття, чи з Дніпропетровська, я думаю, що це просто якісь тенденційні підходи до проблеми. Навпаки, Дніпропетровській та Одеській областям, які зібрали по 3 мільйони тонн зерна, треба дуже активно шукати ринки збуту. І їм так буде краще, і державі.
— Чомусь дуже мало у вересні інформації щодо структури урожаю зерна. За даними деяких трейдерів, частка продовольчої пшениці складає лише 2 мільйони тонн. А потреба України становить 7 мільйонів. Чи слід очікувати імпорту продовольчого зерна в Україну?
— Ні в якому разі ні цього року, ні наступного про імпорт зерна й мови бути не може. Тому що і продовольчого зерна, і фуражного достатньо. Дійсно, цього року структура зерна не така, як хотілося б. Значна його частина одержана фуражним зерном. Але зверніть увагу, що експортери, в першу чергу, везуть саме фуражне зерно. При чому ми недавно з’ясували, що воно використовується як домішок до продовольчого зерна високої клейковини, що вирощується, наприклад, в Канаді чи Сполучених Штатах Америки. І одержують досить добрий хліб. Причому там визнають, що навіть необхідно використовувати при випіканні хліба частково пшеницею 5—6 класу, яке ми називаємо фуражним.
— І все-таки могли б ви назвати, скільки цього року зібрано саме продовольчого зерна?
— Цього року продовольчого зерна (продовольчої пшениці) зібрано не менше 8 мільйонів тонн. Тобто потреба України буде повністю забезпечена. Ми торік рахували, що необхідно 7 — 8 мільйонів, а фактично використали 6 мільйонів тонн. Тому що є багато зерна у населення. А воно цього року найбільше посіяло зерна, оскільки торік була дуже сприятлива цінова ситуація. Я передбачаю, що населення зібрало близько 4 мільйонів тонн. При чому це дуже якісне зерно — городи доглядаються краще. Тож проблем з продовольчим зерном абсолютно не буде. Навпаки, воно буде частково експортуватись. Хочу відзначити, що цього року надзвичайно добрі умови для використання фуражного зерна. На відміну від минулих років, індекс цін на продукцію тваринництва зараз на третину вищий, ніж індекс цін на хлібобулочні вироби. Зерно, використане для тваринництва, у підсумку дає виручку у чотири рази більшу, ніж зерно, використане на хлібобулочні вироби.
— Зробіть, будь ласка, короткий ціновий прогноз щодо ринку зерна. Чи довго ціни триматимуться на нинішньому рівні?
— Я думаю, ціни, що склались на початок вересня, залишаться стабільними, як мінімум, до Нового року. А після Нового року ціна утримуватиметься десь до березня, а потім піде на підвищення. Десь у листопаді, чи навіть точніше, у другій половині жовтня підвищиться попит на фуражне зерно з боку тваринництва. Воно якраз перейде на стійливе утримання, коли закінчиться випасний період, худоба перейде на суху годівлю і почне використовуватись зерно. Це стабілізує ціни.
