Народний депутат від Дніпропетровщини Олег ЦАРЬОВ (фракція «Регіони України») — один із найнепублічніших і водночас найактивніших членів команди екс-кандидата Віктора Януковича. Широка громадськість про нього дізналася з обривків розмов (які приписують депутатові) на знаменитих «плівках Рибачука». Посилаючись на те, що їхня автентичність юридично так і не встановлена, коментувати їх Олег Царьов відмовляється. За його словами, історія з плівками — це «маячня, до якої він навіть не вважав за потрібне дослуховуватися». Тому «День» у свою чергу вважав за можливе поставити панові Царьову кілька запитань на злободенні теми. Про те, як вчорашні провладні сили почуваються в ролі опозиції, а також про їхні плани щодо реваншу в 2006-му — в інтерв’ю «Дню».
— Чи намагатимуться «Регіони...» знайти компроміс, у тому числі кадровий, із новою владою?
— Навіть самі народні депутати ще не до кінця усвідомили, що таке жорстка опозиція та які вона передбачає дії. Звикнути до кардинальної зміни статусу не так уже й просто. Так чи інакше, ми, як і раніше, підтримуватимемо всі законопроекти, спрямовані на покращання життя простих громадян, попри те, хто їхній автор, — депутати-однодумці, опоненти чи новий уряд. Тобто працюватимемо. «Регіони України» — серйозна політична сила. Ми, я впевнений, візьмемо реванш уже в 2006-му, розраховуємо на значну частину мандатів, що дозволятиме сформувати більшість.
— Чим підкріплений ваш оптимізм?
— Проходження до влади представників правих сил, частина з яких налаштована вельми радикально, — історичний прецедент. Виборців нескладно зрозуміти: багато голосували за опозицію з надією на позитивні зміни в економіці, соціальній і культурній сфері. Чи судилося здійснитися їхнім сподіванням? На сьогодні ми перебуваємо на вершині економічного зростання, за яким, згідно з усіма об’єктивними законами, неминуче буде спад. До того ж, серйозну підніжку підставила революція. Думаю, вже зовсім скоро електорат центральної частини країни, не кажучи про південь і схід, зневірившись, перейде в серйозну опозицію до нової влади. Інша справа — бізнес. Ніде в світі великий бізнес ніколи не був в опозиції до влади. Бізнес і влада повинні знаходити взаємовигідний компроміс, інакше або зникне влада, або зупиниться економіка. Уже звучать заяви про те, що боротися з біло-синім сходом дуже просто — посилити податковий тиск. Але насамперед постраждає економіка навіть не окремо взятого регіону, а всієї країни. До виборів ще більше року, і дуже важливо, яку на цей час позицію займе команда нового Президента: економічного шантажу, персоналізованого переслідування політичних опонентів чи конструктивного діалогу.
— В одному з останніх інтерв’ю Володимир Литвин припустив, що фракція «Регіони...» незабаром може розколотися на дві або й на три частини. Наскільки реалістичні такі прогнози?
— З огляду на те, що до влади прийшли справжні демократи, опозиції боятися нічого... Наша фракція однорідна за складом. Не виключаю, що в майбутньому можуть відійти ще чотири-п’ять осіб, проте вже через пару місяців почнеться зворотний процес.
— Розкажіть про переговори між «Регіонами...» і СДПУ(О) щодо можливості формування єдиної опозиційної парламентської коаліції. Чи запрошені до участі комуністи?
— Цю тему неодноразово обговорювали на засіданні фракції, й особисто я виступав за обов’язкове залучення до процесу комуністів. Це наші давні політичні однодумці, що підтверджують результати голосувань із багатьох провідних питань. Безсумнівно, найближчим часом КПУ загалом і їхню парламентську фракцію зокрема чекає модернізація. Думаю, українські комуністи підуть шляхом своїх французьких колег, які після Другої світової значно оновили програмні положення, які наполягали на закріпленні положень про приватну власність у Конституції і, як наслідок, мають своїх міністрів в уряді. Комуністи можуть бути конструктивною політичною силою, а не аутсайдерами, як багато хто думає.
— Чи розглядається можливість дообрання Віктора Януковича до парламенту четвертого скликання?
— За час кампанії Янукович дуже виріс, став політиком загальнонаціонального масштабу. П’ятнадцять мільйонів виборців видали йому кредит довіри, і це не можна недооцінювати. Його ім’я перетворилося на бренд, навколо якого менше ніж за рік згуртується могутня політсила. Утім, у вузькому колі він неодноразово говорив, що лідерство для нього не самоціль, просто в певний момент він опинився на вістрі ножа, в епіцентрі подій і був вимушений прийняти удар на себе. Вважаю, отримання ним депутатського статусу було б правильним кроком, але для цього потрібен вільний округ.
— Есдеки також претендують на провідні ролі в опозиції, як ви домовлятиметеся?
— На рівні депутатів контакти з соціал-демократами в нас дуже тісні. До виборів ми, на жаль, практично не спілкувалися, а за останні півроку не просто спрацювалися, а й здружилися з багатьма депутатами з СДПУ(О). На рівні парламенту готові взаємодіяти максимально ефективно та довіряємо одне одному. Упевнений, лідери зуміють порозумітися, навіть попри наявні протиріччя з деяких робочих питань.
— Чи ініціюватимете переділ парламентських комітетів?
— Сумніваюся, що нам це навіть за великого бажання вдасться. Може елементарно не вистачити голосів. Крім того, нинішній стан речей дає підстави сумніватися в доцільності цього заходу. Проте нинішня влада вже висловила готовність поділитися деякими комітетами. Так, у разі переходу Петра Порошенка до Ради Безпеки місце голови бюджетного комітету як перший заступник автоматично займе Валерій Коновалюк. Такий сценарій нас цілком влаштовує.
— Чи реальна можливість ротації президії ВР?
— Теоретично — так, але практично це не так уже й просто, і навряд чи зараз має сенс. Свого часу есдеки пропонували нам ініціювати відставку керівництва, але ми тоді відмовилися, пожаліли Зінченка…
— Чи підтримають «Регіони...» кандидата на посаду прем’єра Юлію Тимошенко?
— Ми ще не визначилися, чи взагалі голосуватимемо з цього питання, воно лише обговорюється. Особисто мені Юля Тимошенко імпонує, але на сьогодні це лише моя особиста думка.
— Хто в новому Кабміні відстоюватиме інтереси областей, у яких більшість голосів отримав Віктор Янукович?
— Ті, хто програв, позбавлені права робити кадрові пропозиції. Тим більше доти, поки не задекларують свої прем’єрські симпатії. Тільки після цього, в обмін на підтримку того чи іншого претендента, теоретично можна вести переговори про передбачувані дивіденди. Пошуки компромісу залишаються в компетенції лідерів партії та фракції.
— Ви лобіюватимете прийняття закону про опозицію?
— Законодавче закріплення прав й обов’язків меншості, безсумнівно, пішло б на користь не лише політикуму, а й суспільству загалом. Ми, депутати екс-більшості, часто всупереч бажанням колишнього президента, підтримували опозицію в питаннях, зокрема розширення свобод громадян України. Про це свідчать як парламентські конфігурації, що були до цього часу, так і результати волевиявлення з багатьох делікатних питань, таких, наприклад, як справа Юлії Тимошенко.
Проте свободи повинні бути закріплені законодавчо. Ще до виборів ми демонстрували готовність підтримати проект закону про опозицію одразу за фактом його винесення до залу, безумовно, підемо на це й зараз.
— Чи сприятимете ви проведенню реформи місцевого самоврядування, основа якої була закладена при «пакетному» голосуванні, й надалі розвиватимете тему федералізації?
— У таких питаннях важлива етапність. Запускати процеси федералізації можна лише за фактом втілення раніше прийнятих змін до Конституції. Упевнений, що коли вони запрацюють на повну потужність, a районні ради почнуть обирати за партійними списками, на периферії з’явиться більше «кисню», можливість діяти згідно з принципами децентралізації та делегування повноважень.
Але одразу ж актуалізується проблема наповнення місцевих бюджетів. Навіть найкраща система адміністрування не може бути ефективною в разі відсутності правильних схем фінансування.
За кордоном вважається, що на місцях повинні залишатися щонайменше 70% від усіх зібраних у регіоні коштів, а в нас цей показник коливається на рівні 30% і нижче, все інше відправляється до центру. Більша частина грошей потім знову повертається до області, але це залежить від доброзичливості вищестоящої влади по відношенню до губернатора, інших суб’єктивних чинників.
Здійснивши ці зміни, слід глибоко їх проаналізувати і, якщо висновки виявляться позитивними, — продовжувати курс на федералізацію, що дозволятиме регіонам жити повнокровним життям, без оглядки на прізвище Президента.
