Потреби впливають на виробництво, а виробництво, в свою чергу, рухає потреби. Цю нехитру істину знає кожний, хто хоча б раз і хоча б побіжно переглядав підручник економічної теорії. Людина — дивна істота. Їй завжди чогось не вистачає. Людина ухитряється не лише сама здійснити велике відкриття, але й згодом, у пух і прах розкритикувавши останнє, довго ламати голову над тим, чим же замінити те, що недавно викликало лише гучне «Еврика!»
Колись, у сиву давнину, люди вигадали гроші — один із найбільш неоднозначно оцінюваних винаходів людства. Для одних гроші стали культом. Вірніше, їх незчисленна кількість.
Але грошове «пекло» виявилося набагато сильнішим за безгрошовий «рай». Гроші подолали всі перешкоди й запанували над людьми. Грошей ніколи не буває дуже багато. Поступово ця, колись визнана буржуазною, істина міцно ввійшла в свідомість «незалежних» українців. Але мало грошей чи багато (це суто суб’єктивний показник), а зберігати їх у будь-якому випадку десь треба. Приміром, у гаманці. До речі, навіть наша промисловість змогла досягти того рівня, коли вироблювані нею кишенькові «сховища» грошей стали самі по собі яскравим свідченням фінансового добробуту господаря. Але тут прийшла велика напасть. З’ясувалося, що навіть наймодніший і найдорожчий гаманець неспроможний забезпечити збереження грошей свого власника. Пам’ятаєте, в Ярослава Гашека в «Пригодах бравого солдата Швейка» є міркування про те, що будь-який породистий (і не тільки) собака народжується зі страхом, що його одного разу обов’язково вкрадуть у господаря. Причому, цей страх проходить через усе його життя. Так і з гаманцями. Якби вони могли говорити, вони обов’язково оповіли б про те, як «завмирає серце й холонуть руки», поки безтурботний господар перебуває в місцях великого скупчення людей. Можна лише позаздрити людині, яка жодного разу в житті не пережила того «щасливого» почуття, коли виявляєш пропажу свого «грошовитого друга». Причому, з отриманою лише вранці зарплатою. О, це незабутнє відчуття. Напевно, платіжну картку вигадала саме та людина, яка зазнала такої «радості втрати». Причому, не одноразово. Вигадана колись пластикова картка стала ліками від постійного головного болю за збереження власних грошей.
У розвинених країнах пластиковими картками почали користуватися давно. За західною статистикою, 70% дорослого населення має карткові рахунки. В нас же це чудо банківської думки з’явилося порівняно недавно, 1996 року. Кожний банк, що почав емісію платіжних карт, пройшов попередній детальний аналіз фінансової стабільності. З «сумнівним» банком жодна з платіжних систем працювати не буде. Банк, який починає випускати пластикові картки, розміщує страховий депозит у платіжних системах. Тобто в разі виникнення в банку проблем з ліквідністю, страховий депозит стає надійним гарантом для власників пластикових карток. Яскравим прикладом може стати ще незабута серпнева криза в Росії, коли деякі російські банки вже «лежали» й припинили обслуговування клієнтів, а за їхніми платіжними картками клієнти могли вільно знімати гроші, розраховуватися за товари та послуги протягом одного-двох тижнів після припинення розрахункових операцій у цих банках.
На думку фахівців, платіжна картка — це один із найбільш захищених банківських продуктів. Це інструмент для віддаленого доступу й управління банківським рахунком клієнта. Клієнт розміщує гроші на спеціальному рахунку й за допомогою картки може здійснювати платежі або зняти необхідну суму готівкою. Тобто пластикова картка стає своєрідним ключиком до банківського рахунку, що постійно знаходиться під рукою й може бути використаний у будь- яку хвилину. Крім того, пластикова картка — це особливий платіжний продукт, який забезпечує доступ до банківського рахунку 24 години на добу. Втративши гаманець із грошима, лише справжні оптимісти вірять у те, що вони обов’язково повернуть його. Лише після чергового інциденту в лавах оптимістів помітні великі кількісні втрати. Якщо ж ви загубите картку, імовірність того, що той, хто вкрав або знайшов її зможе скористатися розміщеними на ній коштами, надзвичайно низька, оскільки картка захищена кількома ступенями захисту. Кожний власник пластикової картки має персональний ідентифікаційний код. Це чотиризначний цифровий пароль, який видається разом із карткою, але не записується на ній. Саме цей код і запитується банкоматом, коли ви бажаєте скористатися коштами, розміщеними на картці. З третьої спроби неправильного набору банкомат забирає картку в людини, яка «не вгадала» пароль. Таким чином секретність коду — це необхідна й достатня умова для забезпечення збереження грошей клієнта. Якщо власник картки виявив її втрату, він телефонує до банку, й картка тієї ж хвилини блокується. Причому, це може бути зроблено навіть вночі, оскільки служба клієнтського сервісу працює цілодобово, як, наприклад, це організовано КБ «Фінанси та кредит».
Але все нове (а пластикова картка увійшла в побут українського суспільства порівняно недавно) завжди викликає побоювання. Менталітет українських громадян, що сягає корінням у таке недалеке радянське минуле, звик до готівки. В нас все ще немає достатнього розуміння, що взагалі являє собою пластикова картка, для чого вона потрібна. Якщо говорити в макроаспекті, пластикові гроші — це гроші з панчіх і гаманців, що залучаються в економіку й працюють у ній. У мікророзумінні, більш близькому нашим громадянам, існує маса переваг, що отримують, наприклад, власники міжнародних пластикових карт систем Europay Internatiоnal і Visa Internatiоnal.
По-перше, пластикова картка не є валютною цінністю, а значить, можна подорожувати без декларації грошових коштів на кордоні. По-друге, власники карток отримують можливість використати валюту тієї країни, де вони перебувають: конвертація валюти здійснюється автоматично, причому курс часто більш вигідний, ніж курс обміну готівки. Міжнародні пластикові картки Europay Internatiоnal і Visa Internatiоnal приймаються до оплати в більш ніж 15 млн. готелів, ресторанів, туристичних агентств і магазинів у 220 країнах світу. Готівку можна отримати цілодобово через мережу, що включає 700 тис. банкоматів і 225 тис. банків, котрі приймають пластикові картки в усьому світі. Нарешті, на залишок за картковим рахунком нараховуються відсотки. Приміром, у банку «Фінанси та кредит» — це 10% річних у національній валюті та 5% — у доларах США. Якщо треба взяти напрокат автомобіль, відпадає необхідність вносити заставу в місцевій валюті; картка сама по собі є забезпеченням застави. За допомогою картки можна дзвонити й з телефонного автомата. Досвідчені мандрівники знають, що внаслідок проведення конвертації готівки вони втрачають до 10%, зате за наявності картки ці втрати знижуються приблизно до 2%.
До того ж кожний банк-емітент пластикових карток пропонує низку додаткових переваг. Так, за кредитною карткою КБ «Фінанси та кредит» можна скористатися додатковими послугами програми страхування й допомоги в подорожах. А для власників міжнародних пластикових карток передбачено програму страхування екстрених медичних витрат під час зарубіжних поїздок у розмірі до $30 тис. Крім того, залежно від рівня самої платіжної картки, спектр послуг, що надаються власнику, може бути істотно розширено.
Пластикові картки — нелегкий бізнес. Сьогодні банки-емітенти карт працюють у досить складній ситуації так званої «відсутності кредитної історії» в населення. Простіше кажучи, банку важко відразу визначити міру платоспроможності й надійності клієнта. Оскільки ще десять років тому банки не робили подібних послуг, а тому не мали можливості вивчити свого клієнта протягом кількох років, зараз поширена практика незнижуваного залишку, тобто блокування певної частини грошей на рахунку клієнта. По мірі того, як банк «упізнає» клієнта й переконується в його надійності та акуратності щодо зобов’язань перед банком, незнижуваний залишок скасовується. Таким чином, незнижуваний залишок виступає своєрідною страховкою для банку. Для корпоративних клієнтів банк також відкриває кредитні лінії, тобто клієнт може витрачати з картки не лише ті гроші, які він безпосередньо вніс, але й користуватися кредитними коштами банку зі щомісячним погашенням використаної суми.
Ще однією новиною карткового бізнесу стала зарплатна картка. Банк укладає договір із підприємством або фірмою, на підставі якого випускає картки для всіх працюючих, за якими вони отримують свою заробітну плату. За цього підприємство звільняється від утримання штату касирів, поїздок у банк за готівкою, інкасації, зберігання й депонування невиплачених сум. Підприємство просто переводить гроші на карткові рахунки своїх співробітників, які на свій розсуд розпоряджаються ними. Сьогодні зарплатними проектами займаються декілька банків. Перевага роботи зарплатних карт КБ «Фінанси та кредит» — обробка запитів за ними у власному процесинговому центрі, що значно підвищує якість обслуговування клієнтів. При реалізації зарплатних проектів даного банку співробітники підприємств, які беруть участь у них, залишаються у виграші: зняття готівкових коштів за допомогою таких карток відбувається без утримання комісійних (при проведенні операцій у точках банку).
Отже, пластикові картки — досить новий напрямок у банківському бізнесі, на шляху розвитку якого українські реалії ставлять велику кількість перешкод. Серед них і загальна економічна ситуація в країні з її хронічними невиплатами зарплати, й низький рівень розвитку необхідної інфраструктури та технологій, і недостатність інформування населення... Але впадати в песимістичний смуток немає причини. Збільшенню кількості українських громадян-держателів платіжних карт сприяє їх невисока вартість. Так, випуск і річне обслуговування карт EC/MC Mass і VISA Classic коштує 35 у.о., а карт Cirrus/Maestro та VISA Electron — 10 у.о. Все більша кількість організацій, що працюють у сфері послуг, розуміють вигоду від прийняття оплати за допомогою платіжних карт. Наприклад, із КБ «Фінанси та кредит» співробітничають готелі «Імпреса» та «Салют», ресторани «Голд кап», «Аризона», «Сан-Торі», «Пантагрюель», магазини побутової техніки Bosh, Phillips, мережа супермаркетів «Тріумфальна арка», турагенства World Travel Бюро, компанія Lucky Net, Кінопалац і багато інших. «Наші банки вже накопичили досвід роботи з картками. Найближчим часом прогнозується збільшення кількості власників карткових рахунків і підвищення рівня обслуговування клієнтів. Український ринок досить перспективний і володіє великим потенціалом. 25-30% українських громадян — це потенційні клієнти банків. Необхідно вкладати серйозні інвестиції в розвиток мережі банкоматів і пунктів обміну коштів на готівку. Адже чим більше таких точок буде, тим більше людей захочуть мати пластикову картку», — впевнений начальник управління платіжних карт КБ «Фінанси та кредит» Олександр Кучменко.
