Ми готові до широкої співпраці з новою владою. Саме так можна коротко сформулювати посил, даний в інтерв’ю «Дню» представником парламентської фракції «Регіони України» Кирилом ПОЛІЩУКОМ. Член команди екс-кандидата в президенти Віктора Януковича не бачить також підстав для конфлікту адміністративних та бізнес- еліт сходу та півдня України з Президентом Віктором Ющенком і його соратниками. Отже, пан Поліщук продовжує «внутрішньопартійну» дискусію, розпочату Володимиром Рибаком, Валерієм Коновалюком та деякими іншими «регіонщиками», щодо того, чи слід Партії регіонів сьогодні йти в опозицію.
— У чому, на вашу думку, полягала головна помилка Віктора Януковича на виборах?
— Сподіватися, що хтось вирішить твої виборчі питання — це завчасна поразка. Якщо Віктор Федорович збирався справді перемогти, він повинен був іти на вибори сам, уособлюючи себе та свою політичну силу — Партію регіонів. Призначивши Януковича прем’єром, Леонід Кучма фактично випустив джина з пляшки. Підтримка влади нашому кандидатові була непотрібною.
— Як ви оцінюєте роботу команди Януковича щодо захисту його інтересів в ЦВК та Верховному Суді після голосування 26 грудня?
— Там була та сама помилка — партії Віктора Януковича слід було самій захищати свого лідера.
— Ви очікували від вердикту Верховного Суду чогось більшого?
— Ні, в мене не було ніяких ілюзій.
— То чи потрібно було взагалі «заварювати кашу»?
— Як політик Віктор Янукович мав пройти через цей суд. Я з ним нещодавно розмовляв — повірте мені, цей досвід пішов Віктору Федоровичу на користь. Крім того, він був зобов’язаний здолати цю процедуру як людина, за яку проголосувало близько 13 млн. виборців. Тому що ті мільйони просто не зрозуміли б його. Вони б сказали: як же так, в тебе ще був шанс довести свою перемогу, а ти цього не зробив? Завжди треба догравати до кінця.
— Віктор Янукович оголосив за мету перемогу на парламентських виборах 2006 року. Ви поділяєте його оптимізм щодо того, що коаліція опозиційних сил з Януковичем на чолі здатна взяти реванш за нинішню поразку?
— На мій погляд, це більше залежатиме від Президента Ющенка та його уряду, ніж від самого Януковича. Від того, скільки нова влада наробить помилок — перш за все в економіці. Наскільки серйозними будуть ті помилки і чи виявиться команда Ющенка здатною їх швидко виправляти.
— Віктора Януковича підтримав великий бізнес — зокрема на сході країни. Тепер, коли Янукович програв вибори, його прихильники-бізнесмени опинилися перед непростою дилемою: іти слідом за ним в опозицію чи, кардинально змінивши симпатії, підтримувати нову владу...
— Думаю, цим бізнесовим структурам важко буде піти в опозицію. Принаймні аргументи, які б переконали їх у необхідності саме такої позиції, повинні бути дуже серйозними. Будь-який бізнес тяжіє до двох речей — влади та стабільності. Бізнес, особливо великий, приречений шукати з владою компромісу. З іншого боку, опозиційність чи провладність бізнесової структури — речі доволі абстрактні. Що значить для приватної компанії бути в опозиції до влади? Не ходити на «поклони» до чиновників? У «Нашій Україні» маса бізнесменів. І чим їм заважав їхній політичний статус?
— Вони скаржилися, що «податкова душила», наприклад.
— Щодо деяких депутатів справді вживалися неправомірні заходи. Але Віктор Ющенко загітував велику кількість ділових людей саме тим, що дав слово не дозволити державним структурам чинити беззаконня щодо бізнесу. Як же бізнес чи то на сході, чи то на заході країни може стати в опозицію, якщо новий Президент таке обіцяє?
— У парламентських кулуарах дехто висловлює думку, що нині фракція «Регіони України» опинилася на грані розпаду. Кажуть, що депутати, які вийшли з неї, — то лише «перші ластівки». Можете підтвердити чи спростувати подібні твердження?
— Для розпаду фракції не бачу жодних підстав. Щоправда, я б не ручався за людей Азарова — колишніх членів групи «Європейський вибір». Не виключав би також поділу фракції з тактичних міркувань. Дві фракції — це два керівники на погоджувальній раді й два голоси.
— У світі є практика створення опозицією тіньового уряду. Янукович та його прихильники розглядають такий варіант?
— Розмови про таке серед членів фракції йдуть. Я думаю, це було б дуже доречно.
— Як бути з тими, хто фальсифікував вибори?
— Якщо буде доведено, що фальсифікації дійсно мали місце, звичайно ж причетних до цього треба покарати. Але важливо, щоб до відповідальності були притягнуті справжні фальсифікатори, а не «стрілочники» типу голів дільничних, територіальних комісій. Правову оцінку всьому тому, що сталося в другому турі, в будь-якому разі дати треба. Ще одне питання — хто проводитиме розслідування? Мені здається, його треба доручити Верховній Раді з залученням представників усіх політичних сил. Прокуратура, МВС могли б допомагати. Якщо ж це одноосібно доручать прокуратурі, можна завчасно здогадатися, що з цього вийде.
— Деякі прихильники Ющенка вперто пропагують ідею люстрації влади, тобто заборони працювати там її колишнім представникам...
— Ця ідея була на часі в 1991 році. Можливо, ще в 1994 вона була б актуальна. Зараз — навряд чи. Весь цей час наше суспільство не стояло на місці. І суспільна думка, і менталітет українців трансформувалися в напрямку демократії. За останні роки Україна взяла курс на інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур. Це відбувалося не без участі високих посадовців, які працювали при президентові Леонідові Кучмі.
— У східних регіонах, зокрема в Донбасі, місцева влада практично на 100% сформована з людей, які на виборах були не з Ющенком. Чи знайдуть спільну мову влада київська та, наприклад, Донецька?
— А в чому вони можуть спільної мови не знайти? Ну гаразд, в якихось питаннях не знайдуть. А що, раніше такого не було? Було, й не раз. І що ж? Питання розв’язувалися просто. Або в центральній владі когось міняли, або — в місцевій.
Зараз суспільство змінилося. І до влади прийшли демократи — принаймні Ющенко та його прихильники саме так себе називають. Як відомо, постулатами демократії є, по-перше, верховенство закону, по друге — захист інтересів меншості. Якщо визнати, що то — меншість, то центральна влада повинна її всіляко захищати. Якщо дійсно владу отримали демократи, проблемних регіонів у відносинах з центром просто бути не може. У вас є своя думка, у мене — своя. Але ми обоє працюємо в правовому полі. От і все — наші стосунки є діловими стосунками. Якщо вони ще й дружні — це лише додатковий плюс.
— Призначення Юлії Тимошенко виконувачем обов’язків прем’єр-міністра України викликало неоднозначну реакцію навіть у команді Віктора Ющенка, яка ще кілька днів тому здавалася досить монолітною. Наскільки, на ваш погляд, цей крок нового глави держави відповідає національним інтересам України?
— Я вважаю, що для Ющенка це дуже вдалий хід. Юлія Тимошенко — єдина із всіх можливих кандидатур на прем’єрський пост здатна виконати коли не всі, то принаймні хоч частину передвиборних обіцянок, які були дані кандидатом в президенти Віктором Ющенком. Переконаний: це призначення переверне роботу Кабміну — в хорошому сенсі слова. І дуже багато нового буде привнесено в роботу виконавчої гілки влади.
