Хороша новина для тих, хто все ще стежить за коаліційним серіалом: робота над угодою практично завершена, а неузгодженим залишився лише один розділ, що стосується принципів і напрямів адміністративної реформи та місцевого самоврядування. Принаймні так стверджує народний депутат Анатолій Кінах.
Сьогодні робоча група планує зібратися ще раз на останнє своє засідання й остаточно прийняти текст угоди. Але не все так просто. Потім ще повинні зустрітися лідери, щоб узгодити протокол розбіжностей. При цьому Кінах уточнив, що вже досягнуто домовленості, що всі положення Універсалу національної єдності будуть враховані в угоді. Щоправда, розбіжності між «Нашою Україною» і Компартією так і залишилися. Однак, як заявив Анатолій Кінах, компроміс можливий, якщо виходити із загальнонаціональних інтересів.
Здавалося б, такий прогрес у переговорах може свідчити про те, що «Наша Україна» вже визначилася, де вона. Але блок залишився вірний собі. Анатолій Кінах наголосив, що питання участі «Нашої України» в коаліції остаточно ще не вирішене. Політрада «Нашої України» тільки рекомендувала партіям, що входять до блоку, провести засідання своїх керівних органів, щоб до кінця тижня визначити свою позицію щодо угоди. «На це (ухвалення рішення. — Ред. ) ми відводимо кілька днів цього тижня для того, щоб із початком пленарних засідань Верховної Ради ухвалити остаточне рішення», — сказав Кінах. Як тут не згадати абсолютно справедливої пропозиції прем’єра якось обмежити переговорний процес у часі. «Це неможливо — затягувати цей процес», — сказав він на початку тижня.
Ще Янукович тоді поскаржився, що в парламенті «Наша Україна» приймає одне рішення, а міністри від фракції в уряді приймають інше. «Ми повинні працювати спільно та спільно нести відповідальність», — сказав прем’єр.
Безумовно, Партія регіонів зацікавлена у вступі «Нашої України» в коаліцію, адже «Наша Україна» — це Президент, і тоді моментів притирки (наприклад, історія з указами) буде менше. А от чи потрібна «Нашій Україні» ця коаліція? Політолог Віктор Небоженко вважає, що зараз ми спостерігаємо звичайне здавання в полон: «При цьому ми спостерігаємо просто-таки дівоче кокетування політиків із п’ятнадцятилітнім стажем, які брешуть про те, що виторговують якісь умови. Жодних умов немає! Не можна бути трошки капітульованим! Треба чітко усвідомити свій програш і шукати своє місце в сучасній політиці та в політичному майбутньому України»
Небоженко також переконаний, що прямо протилежні антагоністичні політичні сили не зможуть довго співіснувати в одній коаліції: «Якщо 80% депутатського корпусу різної орієнтації, які вели між собою запеклу боротьбу за голоси виборців, потім, наче нічого не сталося, збираються в невизначену всеїдну більшість, то це обман виборців і знецінення самого інституту парламентських виборів. Така практика формування універсальної більшості згодом призведе до падіння цінності, власне, виборів в очах виборців. Отже, незалежно від важкого вибору виборців, у парламенті все одно зливаються фракції без урахування думки виборців або всупереч їхній волі. А це початок дистанціювання парламенту від електорату й основне джерело політичного цинізму та безвідповідальності. Звісно, такій всеїдній парламентській більшості легко ухвалювати найнесподіваніші закони, бо така більшість самим фактом народження більшості вже обдурила виборців».
