Держкомісія з цінних паперів за дорученням Президента оголосила про початок роботи над Кодексом корпоративного управління. Цей документ може стати непоганою новиною для 17 мільйонів українців, які сьогодні номінально є акціонерами. Щоправда, більшість із них у середині 1990-х отримали акції в обмін на різні компенсаційні сертифікати, і зараз не мають ні найменшого уявлення про свої корпоративні права. Та й саме слово «корпоративне» звучить для них якось загрозливо. Але Кодекс для того й готується, щоб вирішити у тому числі й цю проблему.
Планується, що новий документ стане своєрідним зведенням правил, за якими добровільно працюватимуть усі акціонерні товариства країни. Зазначимо — добровільно. Головною метою Кодексу стане захист прав акціонерів і відвертість діяльності компаній хоча б перед усіма, хто має їхні акції. Документ, наприклад, задекларує обов’язковість запрошення всіх без винятку акціонерів на збори АТ. Сьогодні це питання врегульоване нежорстко, чим часто користуються власники великих пакетів акцій для «проштовхування» потрібних рішень. Також Кодекс може хоч би у рекомендаційному порядку вирішити споконвічну проблему виплати дивідендів. У принципі, всі акціонери мають одну мету — отримання прибутку від своїх корпоративних прав. Але насправді сьогодні більшість акціонерних товариств дивідендів не виплачують. Річ у тому, що власники великих пакетів просто не хочуть ділитися, і з легкістю знаходять інші способи отримання прибутку від акцій. Наприклад, нав’язування керівництву АТ «спеціальних» операцій зі своїми фірмами, як правило, офшорними.
У принципі, ці проблеми можна було б вирішити і в законодавчому порядку. Але зі слів члена Держкомісії з цінних паперів Сергій Бірюка, у парламенті дуже тісно перетнулися інтереси депутатів і великого бізнесу. Отже розраховувати на прийняття закону, вигідного дрібним акціонерам, не випадає. А ось Кодекс, як документ суто декларативний і певною мірою навіть іміджевий, напевно міг би стати непоганим компромісом між українськими мільйонерами і громадянами, які зберігають пару акцій у домашній скриньці.
Чи будуть такого Кодексу дотримуватися — це вже окрема проблема. У Росії, де подібний документ почав діяти два місяці тому, вимог Кодексу дотримуються тільки 10% акціонерних товариств. Це дані їхньої Держкомісії з цінних паперів. Хоча незважаючи на це, всі без винятку російські бізнесмени відзначають зростання інтересу до ринку з боку іноземних інвесторів саме у зв’язку з опублікуванням Кодексу — з’явилися хоч якісь правила гри. Подібні документи діють ще у 92 країнах світу, але там вони переважно носять загальний характер, усе зводиться тільки до вимог бути чесними перед акціонерами і вести справи публічно. Що, проте, не врятувало США від великого скандалу серед акціонерів у зв’язку з банкрутством гіганта «Enron», тіньовими фінансами якого керували аферисти. А тут ще окремі традиції українського, та й усього пострадянського бізнесу — вони такі, що декларативна форма розроблюваного документа може зробити його спочатку безрезультатним. Для вирішення цієї проблеми Держкомісія з цінних паперів України напевно скористається російським досвідом. Там влада постійно ініціює чутки про те, що Кодекс зрештою буде запропоновано Держдумі для затвердження як закон. Це викликало величезне збільшення зацікавленості до документа у всіх найбільших АТ Росії, і вони взяли участь у розробці документа від початку до кінця.
І все ж слабка ефективність дії російського Кодексу очевидна. Причина, судячи з усього, полягає в тому, що спочатку ідею Кодексу спустили «зверху». Всі первинні формулювання документа виписала Федеральна комісія з фондового ринку Росії. Тому функції Кодексу як однієї з форм самоорганізації ринку виконуються там далеко не повністю. На жаль, в Україні вирішили піти тим же шляхом. Президент видав Указ про необхідність розробки проекту, проект почала розробляти Державна комісія із залученням обмеженої кількості представників ринку, і тільки потім документ буде запропоновано підкоректувати учасникам ринку.
Проте навіть суто декларативний Кодекс потрібен. Якщо свій підпис під ним поставлять хоч би провідні компанії країни, акції яких активно торгуються на фондовому ринку, це буде вже величезним кроком уперед на шляху до відвертості української економіки. Як контроль за дотриманням вимог Кодексу передбачається створити своєрідну наглядову раду. Принаймні такий шлях зараз обговорюється в країні- еталоні для наших розробників — Росії. Залежно від ступеню відповідності Кодексу планується навіть привласнювати рейтинги компаніям. Щоправда, у Росії до такої наглядової ради передбачається чомусь включати держчиновників, що створює відверті корупційні загрози. Будемо сподіватися, що російський приклад не буде копіюватися сліпо.
Ну, а щодо зацікавленості 17 мільйонів українців, які володіють акціями, то для них величезним прогресом буде хоч би наявність обов’язкового індивідуального запрошення на збори акціонерів, і доступ до річного фінансового звіту АТ з можливістю голосування стосовно отримання дивідендів. Адже на сьогодні фактичними власниками більшості приватизованих за сертифікатним принципом підприємств є їхні директори, які безцеремонно користуються тотальною неграмотністю дрібних акціонерів. Буде непогано, якщо декларативний Кодекс допоможе хоч комусь здивуватися наявністю прав у дрібних акціонерів.
Розробку Кодексу Держкомісія планує завершити до кінця квітня. З цього моменту документ буде винесено на обговорення «всіх зацікавлених сторін». Очевидно, це будуть власники великих пакетів акцій промислових гігантів і депутати-фінансисти. Що, проте, часто одне і те ж. Обговорення, за попередніми планами, триватиме до року. Потім, не виключено, документ буде оформлено у вигляді указу Президента. Хоча, можливо, все обмежиться звичайною публікацією в офіційній пресі. Залишається сподіватися, що до того часу український ринок уже буде готовим до добровільного дотримання своєрідного економічного Кодексу честі.
