Олександр ЛІВШИЦ, екс-міністр фінансів Росії:
— Ні в кого з творців зон вільної торгівлі — таких, як ЄС, NAFTA й інші — не було більш комфортних умов, ніж у нас, — вони не були ніколи однією країною, не мали напрацьованих коопераційних зв’язків. Я часто буваю в Україні, в мене там дуже багато друзів, і всі ваші страхи щодо ЄЕП мені відомі. Страх номер один: а як же перспектива членства у СОТ? Усі учасники зон вільної торгівлі — крім тієї, яку зараз намагаються створити — входять до СОТ, і з ними нічого поганого не сталося. Більше того, вони створювали свої зони, ще не будучи членами СОТ... Проблеми можуть виникнути, — але це будуть проблеми, а не непереборні перешкоди. Страх номер два: а як же інтеграція до Євросоюзу? Ось цей страх обгрунтований. Не можна увійти одночасно у два поїзди — навіть якщо вони йдуть в один бік, а тим паче якщо в різні... Тобто у дві зони вільної торгівлі одночасно увійти неможливо, це факт. Здавалося б, треба вибирати — або туди, або сюди. Але й цю проблему можна розв’язати. Оскільки Україна офіційно оголосила про своє просування в Євросоюз, то абсолютно очевидно — якщо, звісно, цей курс не зміниться, а він навряд чи зміниться, — що її входження до зони вільної торгівлі з Росією, Білоруссю й Казахстаном тимчасове. Тільки й усього. Наведу приклад: Естонія, зокрема, свого часу уклала угоду про вільну торгівлю з Україною. Тепер вона виходить із цієї угоди, пояснюючи це своїм вступом до Євросоюзу... Україна не вступить до ЄС через рік. Вона не вступить туди, на мій погляд, навіть через п’ять років. Термін, який називає сам ЄС, — це років десять. Чому не можна десять років побути в зоні вільної торгівлі з Росією, Білоруссю й Казахстаном? Потім сказати: мовляв, любі друзі, засиділася я у вас, з вами добре — але пора! Це ж реально: отримати за ці десять років певні вигоди, підготуватися до вступу в ЄС — і піти! Чому ні?
Страх номер три: так, буде вільна торгівля, Росія нам дасть дешевих енергоносіїв — «посадить на голку», а потім підійдемо до Євросоюзу, ціни на енергоносії, звісно, піднімуться, українська промисловість знову виявиться неконкурентоспроможною і т.д. Не моя справа давати поради суверенній і любимій мною сусідній країні. Але «якби директором був я», як колись говорили, я просто навскидку запропонував би варіант розв’язання й цієї проблеми: ті вигоди, які отримає Україна, використовуючи дешеві російські енергоносії, не проїдати, а створити відповідний бюджетний фонд. Щоб підійти до Євросоюзу у всеозброєнні...
Олексій ПЛОТНИКОВ, доктор економічних наук, професор, завідувач відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України:
— На мій погляд, ЄЕП і ЄС не підлягають зіставленню. Звичайно, якщо розглядати ЄЕП у ракурсі, який не відповідає дійсності, як, скажімо, організацію, що передбачає єдину економічну політику і валюту, то протиріччя легко вбачаються. Але на сьогодні не йдеться про таку модель. Якщо ж розглядати ЄЕП просто як можливість інтенсифікувати торгівлю, рух капіталу, послуг та робочої сили між сусідніми державами, то тут немає ніяких проблем у зв’язку з тим, що Україна має намір у майбутньому стати членом ЄС. У такому розумінні ЄЕП, коли він просто активізує економічні процеси в державах-сусідах, не суперечить декларованим спрямуванням України до євроструктур. Хоч я досить песимістично ставлюся до строків інтеграції до ЄС, до того, що вступ відбудеться через 5 — 15 років.
Щодо єдиної митної політики в рамках ЄЕП, то поки що про це не йдеться. Зараз усю увагу сконцентровано на створенні зони вільної торгівлі. Бажання ввести єдину валюту створити митний союз, передати управління єдиному наднаціональному органу — це бачення російської сторони, а не те, що відповідає реаліям ЄЕП. Зрозуміло, що Україна не може входити до об’єднання, яке передбачає єдину валюту, або вступати до конфедерації держав, а ось зона вільної торгівлі з членами ЄЕП нам дуже вигідна. Вступ до ЄЕП також нічим не суперечить членству в СОТ. Якби у СОТ до нас виникли запитання з цього приводу, то це вмить би випливло. Секретаріат СОТ не заморозив процес інтеграції України до цієї організації, тому я не бачу тут ніяких проблем. Я сподіваюся, що наступного року наша держава стане членом СОТ.
