Ще до офіційного старту парламентської кампанії, політологи, журналісти та самі учасники майбутніх перегонів прогнозували, що вибори-2006 будуть, насамперед, війною компроматів і «чорного» піару. Прогнози справдилися — щоденно з телеекранів, газет, радіо, інтернету на виборця виливається чимало інформаційного бруду. Давати оцінку таким виборним технологіям — справа невдячна. Зрештою, кожен українець, виходячи з власного розуміння «морального-аморального», 26 березня зробить свій вибір. Але обирати складно... 45 партій та блоків — 45 відмінних, принаймні формально, шляхів розвитку України. Зрозуміло, що «на війні, як на війні»: і колишні союзники, і колишні опоненти заради депутатського мандату часом вдаються до радикальних дій...
Модна зброя цієї парламентської кампанії — соціологічні дослідження, а якщо відверто, то соціологічні маніпуляції. Більшість учасників передвиборних перегонів або мають власну соціологічну «контору», або замовляють рейтинги у найбільш відомих (чи найменш скомпрометованих соціологічних компаній). Таким чином щотижня українцям насильно «вбивають» у свідомість результати чергових опитувань, за якими формуються рейтинги. Розклад наступний — до нового парламенту мають шанс потрапити мінімум шість, максимум десять політичних сил. Виникає логічне запитання: невже більшість з 36 мільйонів виборців готові довірити майбутнє своєї держави «донам» і «друзям», які при владі вже були, а результати цього «керівництва» ми всі відчули на собі... Відповідь очевидна — звичайно ні. Відтак зрозуміло, що поділ на політичних «грандів» і «маргіналів» є штучним і жодним чином не відповідає дійсності. Це також пояснює й паніку в лавах «прохідних» політичних сил, які при кожній зручній нагоді починають говорити про «політичних сателітів», які відбирають голоси й використовують адмінресурс. Але ж коли ви так упевнені у власних парламентських перспективах, то чому боїтеся конкуренції з боку партій з «нульовим» рейтингом? А це все відбувається тому, що підтримка серед населення саме цих партій велика. Люди знають, хто словом, а хто ділом опікується їхніми інтересами.
Коли вимерзав Алчевськ, лише члени фракції «Відродження» разом із працівниками «Укрзалізниці» працювали, не на телекамери розповідали про свої «подвиги», а реально працювали на відновлювальних роботах, зустрічалися з людьми, вивозили дітей і незахищених мешканців Алчевська до відомчих санаторіїв, тоді голова Верховної Ради, а за сумісництвом лідер блоку імені себе Володимир Литвин, чомусь не говорив про використання адмінресурсу з боку «Укрзалізниці». Тоді всі були вдячні за виконану роботу. Коли все скінчилося, лідера партії «Відродження» Василя Гладкіх не просто звинуватили у тиску на співробітників залізниці, але й погрожують звільнити з роботи. Більше того, подібні заяви звучать із вуст людини, яка безсоромно використовує посадові можливості голови Верховної Ради задля агітації за свій «народний» блок. Заради цікавості можна порівняти, скільки разів здійснював робочі візити в регіони Володимир Литвин за попередні роки й скільки разів за останні кілька місяців (тижнів) перед виборами. То хіба це — не класичний приклад використання адмінресурсу?
Ще більш дикими є заяви головного «регіонала» Віктора Януковича, який нещодавно агітував за Партію регіонів на Луганщині. З виступу, спочатку на мітингу в Ровеньках, а потім під час прес-конференції на місцевому телебаченні, стало зрозуміло, що попри демонстративну впевненість у перемозі «Регіонів» у Луганській області, насправді все не так оптимістично. Далеко не всі жителі Луганщини готові віддати свій голос В. Януковичу. Відсоток тих, хто підтримує партію «Відродження», у цьому регіоні досить великий. Це абсолютно закономірно, адже прості робочі люди, до яких так любить апелювати лідер «Регіонів», працюють на підприємствах, якими успішно й ефективно керують грамотні й досвідчені люди — члени партії «Відродження». Яскравим прикладом ефективного управлінця є Герой України, народний депутат Геннадій Астров-Шумілов. Його на Луганщині знають, поважають і, що найголовніше, йому довіряють. Цю людину Віктор Янукович закликав не пускати(?!) на підприємство «Ровенькиантрацит» і погрожував «спитати з нього»(?!) після завершення виборів. Опускатися до коментарів подібних заяв дуже неприємно. Проте не можна залишати без уваги той факт, що людина, яка позиціонує себе лідером провідної партії, здатним об’єднати Україну, закликає до насильницьких дій, погрожує розправою майбутньому колезі-депутату. Вже не говорячи про те, що цими висловлюваннями В. Янукович свідомо образив 400 тисяч членів партії «Відродження» й усіх прихильників цієї політичної сили. Існує твердження, що кожний народ гідний свого лідера, то невже українці можуть обрати собі подібних керівників? Звісно, ми заслуговуємо на краще.
Між іншим, гострі репліки на адресу «Відродження» можна побачити в багатьох публікаціях. Утім спроби такої інформаційної атаки виявилися відверто недолугими, безпідстав-ні звинувачення у використанні адмінресурсу, нападки на окремих членів партії. Лідер парламентської фракції «Відродження» Антон КІССЕ вважає, що це свідчить про те, що партія «Відродження» є серйозним конкурентом для «фаворитів» парламентської кампанії. «З цієї причини наші опоненти вдаються до брудних технологій», — стверджує А. Кіссе. Річ у тім, що краще за будь-які передвиборні обіцянки й лозунги на формування політичних симпатій впливають реальні дії. За словами Антона Кіссе, фракція «Відродження» підготувала й подала на розгляд Верховної Ради низку законопроектів щодо десяти напрямків ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНИ. Вони стосуються подальшого розвитку освіти, культури, соціальної сфери тощо. «Наша позиція, — наголошує Антон Кіссе, — полягає в тому, що потрібно докорінно змінювати ставлення до бюджетних організацій». На думку членів фракції «Відродження», запропоновані ними законопроекти щодо соціальних замовлень, соціальної допомоги, страхової медицини потребують негайного розгляду в парламенті. «Ми опікуємося насамперед інтересами трудового народу, — стверджує А. Кіссе, — програма створення робочих місць, на яку часто посилається Президент, носить суто формальний характер. Адже нові робочі місця повинні мати фінансове забезпечення, якого в нас ще немає». Патріотизм, у тому числі й виробничий, на думку А. Кіссе, дозволить створити робочі місця, які б не лише задовольняли фінансові потреби громадян, але й були б прийнятними з психологічного погляду. Люди повинні бачити перспективу. «У нас є кадровий потенціал, здатний забезпечити стабільність і прозорі правила гри для всіх», — переконаний лідер парламентської фракції «Відродження». «Ми прагнемо всебічного розвитку, відродження матеріального добробуту й духовних цінностей», — заявляє А. Кіссе.
Основна відмінність партії «Відродження» від інших політичних сил це те, що там, де члени «Відродження» бралися до роботи, там був реальний позитивний результат. Люди це бачать і роблять вибір на користь тієї сили, яка стає на їхній захист. Звісно, за цим спостерігають політичні опоненти, яких дратують не куплені, а реальні рейтинги «Відродження». Звідси й образи, і погрози, і безпідставні звинувачення. Але Україна гідна кращого життя й має право на своє відродження, навіть усупереч волі окремих політичних сил.
