Відповідаючи на запитання про зволікання, глава «Нафтогазу України» Юрій Бойко проінформував Леоніда Кучму, що підготовлено і надіслано до Росії та Німеччини проект договору між «Нафтогазом України», німецьким «Рургазом» і російським «Газпромом».
Віце-прем’єр РФ Віктор Христенко цього проекту ще, очевидно, не отримав, і тому нічого про нього не сказав. Зате чітко визначив терміни активного вступу Німеччини до російсько- українського газового консорціуму. На думку віце-прем’єра, їх визначать «до жовтня», тобто до запланованих у Єкатеринбурзі російсько-німецьких консультацій. В. Христенко пояснив затримку з термінами тим, що для визначення умов роботи Німеччини слід вибрати одну із трьох розроблених бізнес-моделей розвитку газотранспортного консорціуму. «Щоб вибрати, яка з них найоптимальніша, необхідно визначити інвестиційні проекти, які можуть забезпечити інвестиційне покриття розвитку газотранспортної системи України», — говорив віце-прем’єр, посилаючись на графік подальшої роботи (у червні проводитимуть консультації з українськими партнерами, у липні відбудеться російсько-українська нарада щодо газового консорціуму, також заплановані консультації з німецькою стороною). При цьому В. Путін сказав, що канцлер Німеччини Герхард Шредер терпляче чекає, коли визначать терміни активної участі ФРН. «Але хоч він і терпляче чекає, ми повинні самі якось відповісти на це запитання якнайшвидше», — квапив президент Росії своїх чиновників.
Тим часом федеральний канцлер Німеччини Герхард Шредер, незважаючи на делікатність постановки питання і висловлювані надії, що форми участі німецьких фірм у російсько-україно-німецькому консорціумі визначать уже цього року, також обстоює інтереси своєї країни і має що пред’явити першим двом засновникам. «Ще цього року повинні підготувати дослідження щодо здійсненності цього спільного проекту, яке наочніше продемонструє можливий внесок німецьких підприємств. Насамперед це завдання підприємств трьох країн — знайти відповідні форми співпраці», — сказав Г. Шредер. З цього можна зробити висновок, що у разі дуже затяжних переговорів до висновку про здійсненність можна буде легко додати частку «не» або ж «перевісити» всі турботи про консорціум, рушійною силою якого була насамперед політична складова, на «підприємства».
Тим більше що початковий раунд переговорів між «Газпромом», «Нафтогазом України» і «Рургазом» (у першій декаді травня) не дав особливих результатів. Судячи з усього, німецька делегація просто ознайомилася з позиціями України і Росії, які поки що не змогли відчутно наблизитися до згоди. Було вирішено продовжити роботу з обгрунтування трьох варіантів функціонування консорціуму — концесії, операторських і транзитних послуг. «Рургаз» готовий вести переговори щодо всіх моделей, хоч посол ФРН у Києві Дітмар Штюдеманн висловився за передачу українських газопроводів у концесію міжнародному консорціуму. Ю. Бойко висловився проти. Росіяни консорціумний варіант підтримали. Водночас розрахунки, подані експертами у квітні, переговорників не влаштували. У зв’язку з цим розробку бізнес- плану було вирішено відкласти. На думку двох сторін, залучення третьої в таких умовах загрожувало посиленням протиріч. Хоч насправді українська сторона явно могла б з початком роботи третього учасника забезпечити собі додаткові переваги. Але вона, очевидно, не поспішає використати цю можливість. А поквапитися б вартувало.
Нещодавно The Boston Consulting Group (BCG) закінчила всесвітнє дослідження розвитку газового ринку, в якому прогнозується двократне зростання попиту на газ у Європі протягом найближчих 30 років. На думку експертів групи, вже до 2010 року Євросоюз потребуватиме близько 600 млрд. кубометрів газу на рік, порівняно з нинішніми 450 млрд. Російському газу цілком під силу отримати від третини до половини «додаткової квоти». Для цього доведеться серйозно розширювати потужності українських трубопроводів, конкурентом яким може стати дорогий Північноєвропейський газопровід чи газопровід в обхід України, щодо якого нам рекомендували не хвилюватися... Але хто гарантує, що останній проект забули у самій Росії?
Тим часом голова правління німецького акціонерного товариства «Рургаз» Буркгарт Бергман вважає, що ситуація з газовим консорціумом, у якому повинні брати участь Україна, Росія і Німеччина, зрушила б із місця, якби відбулася тристороння зустріч на високому рівні. Для «Рургазу» і німецької сторони, відзначив Б. Бергман, цей транспортний шлях дасть важливі гарантії поставок і наявності газу. «Для України важливо, щоб цей транзит залишався привабливим відносно інших альтернативних шляхів. А для Росії — щоб цей консорціум завжди був у розпорядженні, щоб можна було постачати газ у великій кількості на захід», — вважає він. Чи зможе проект окупитися, чи вдасться досягти рентабельності, на його думку, залежить від переговорів. «Ми тільки на початку процесу. Той, хто вважає, що необхідну роботу з підготовки консорціуму вже зроблено, глибоко помиляється», — підкреслив керівник «Рургазу».
А наприкінці травня визначився ще один потенційний учасник консорціуму. За повідомленням прем’єр-міністра України Віктора Януковича, керівництво французької компанії «Газ де Франс» передало українській стороні свої пропозиції щодо участі у реалізації проекту зі створення міжнародного газотранспортного консорціуму. Зі слів прем’єра, Україна зацікавлена в участі Франції в міжнародному газотранспортному консорціумі. У реалізації цього проекту також бере участь і Італія, запевнив Янукович. А щодо Москви, то її влаштовує варіант організації міжнародного газового консорціуму з передачею українських транзитних газопроводів в управління. «Й оренда підійде, і концесія підійде», — вважає російський посол Віктор Черномирдін. На його думку, консорціум не працюватиме повноцінно, якщо він не зможе розпоряджатися газотранспортною системою.
Кажучи про переговорні розбіжності, російська «Газета СНГ» стверджує, що саме українська сторона гальмує переговорний процес, відлякуючи потенційних інвесторів. Так, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) готовий розглянути можливість участі в консорціумі. На думку експертів, ЄБРР міг би виступити кредитором або стати одним із акціонерів консорціуму. Але поки не визначено модель роботи консорціуму, про жодну додаткову участь говорити не випадає, вважає газета. Складається враження, що російська сторона майстерно і, можливо, використовуючи зв’язки в українських нафтогазових колах, стимулює тактичні протиріччя, що виникли між українською і німецькою сторонами.
