Про те, що парламентську більшість, утворену цього року у Верховній Раді, роздирають внутрішні протиріччя, доводилось чути вже багато разів. Розмови про розмежування більшості на «проющенківську» і навпаки, не припиняються з дня поновлення роботи парламенту після літніх канікул. Чергові переходи із фракції до фракції всередині більшості, гострі виступи у пресі висвітили низку конфліктів, які можуть у перспективі розхитати або зовсім розвалити це парламентське утворення. Не додають оптимізму з цього приводу і майбутні вибори до ВР, підготовку до яких вже розпочали штаби провідних партій більшості. Однак попри всі названі і неназвані фактори більшість у парламенті не тільки не розпалася, а й стала полігоном для випробування нових ідей об’єднання правих і правоцентристських сил, про яке так довго і безрезультатно ведуться розмови серед вітчизняних політиків. Наша розмова із керівником апарату Верховної Ради, заступником голови НРУ В’ячеславом Ковалем мала стосуватись досить туманних перспектив об’єднання правих сил чи створення нової правої партії, яка б взяла на озброєння консервативну ідеологію, залишивши за бортом вічні протиріччя, які унеможливлюють поки що об’єднання правих партій. Недавній народний депутат від Руху не підтримав запропонованої теми для розмови, висунувши неможливу на перший погляд ідею — створення широкої передвиборчої коаліції на основі партій, що складають нині парламентську більшість. На запитання газети «День» відповідає В’ячеслав КОВАЛЬ .
— Знаючи амбітність наших політиків, які ще жодного разу не об’єднались, а робили все якраз навпаки, подібна ідея виглядає досить авантюрно. Що може зібрати в одну коаліцію таких різних політиків із такими різними політичними поглядами та економічними інтересами?
— Я міг би так думати, аби не мав досвіду створення більшості у нинішній Верховній Раді. Більшість створювалась не одразу і не в один день, як зараз це хтось хотів би показати. І говорити про те, що метою більшості було тільки недопущення розпуску парламенту чи ще якісь окремі інтереси, я б не став. Більшість існувала з самого дня виборів 98-го року, коли ліві не отримали більшості у Верховній Раді. Але більшість не була організаційно оформлена, а ліві — були. Звідси й криза парламенту, яку довелося розвязувати цього року досить радикальними, як для нашого парламенту, методами. Так само, як і лівих, більшість об’єднує спільна ідеологія. Об’єднує насамперед ставлення до ринкової економіки, протилежне тому, яке мають ліві. Саме прихильники ринкових реформ, простіше кажучи, капіталізму, і становлять в нашому законодавчому органі більшість. Слід було лише цю більшість організувати. Так само як і ринкова економіка, ідеологічною основою, що об’єднує більшість, є прихильність до демократії — більшість створювалась демократичним шляхом, діє демократично і всі, хто до неї входить, також демократи.
— Чи не здається вам, що така широка ідеологічна платформа, не зможе об’єднати центристькі чи праві сили? Занадто вони різні.
— Є ще одна засада, на якій можна об’єднати всіх — антикомунізм. Всіх без винятку правих і центристів, радикалів з обох боків, звісно, відкидаємо, об’єднує бажання не допустити тупцювання на місці, до якого приведе в нинішніх умовах прихід до влади лівих. Назад дороги, звісно, немає, але й прогресу не буде.
— Народ вже втомився від «реформ», втомився очікувати змін на краще. Це розчарування грає саме на зростання прокомуністичних настроїв у суспільстві.
— Саме тому жодній окремій партії, навіть об’єднанню партій не під силу буде перемогти лівих на наступних виборах парламенту. А широка коаліція всіх демократичних сил дасть таку можливість. Давайте згадаємо досвід Польщі, де у 97-му році «Акція виборча Солідарність» об’єднала найширший спектр політичних сил і перемогла на виборах. Можна наводити ще приклади. Навіть свіжий, ще гарячий приклад Югославії, де тільки об’єднавшись навколо одного кандидата Коштуніци, опозиція змогла демократичним шляхом перемогти лідера лівих Мілошевича.
— Ми торік у другому турі президентських виборів зробили те саме.
— Мова зараз не про президентські, а про парламентські вибори, до яких залишилось не так багато часу. Якою б нереальною не виглядала на перший погляд передвиборна коаліція на основі нинішньої парламентської більшості, тільки вона зможе дозволити продовжити процес законодавчого забезпечення реформ, яке здійснює зараз Верховна Рада. Інакше знову буде боротьба, знову ми втратимо час.
— Курс реформ прем’єр- міністра Ющенка піддається нині такій жорсткій критиці з боку частини фракцій, які входять до більшості. Навіть не віриться, що саме голосування на підтримку Ющенка вперше окреслило торік контури нинішньої більшості, яку зібрав у себе напередодні затвердження прем’єра Леонід Кучма. Чи не є це ознакою нестабільності більшості і, врешті, безперспективності можливої коаліції на її основі?
— Критика на адресу дій уряду Ющенка є саме критикою, яка і має бути в демократичному суспільстві. Згідно з однією із ідеологічних засад формування парламентської більшості, а саме — демократії, депутати просто зобов’язані критикувати як дії самого Ющенка, так і дії окремих членів його уряду. А що ви хотіли, щоб було як колись при комуністах — все одностайно? Критика уряду якраз підтверджує наявність ідеології більшості.
— Навряд чи навіть найкраща ідеологія зможе сьогодні примирити окремі партії, чиї фракції входять до складу більшості. Їхні протиріччя зайшли настільки далеко, що межують із відвертою ворожнечею. Важко уявити собі як разом підуть на вибори, наприклад партія «Батьківщина» і СДПУ(о)...
— Це важко уявити, якби партій було дві. А коли їх одинадцять, то протиріччя між двома не виглядають аж занадто нездоланними. До більшості входять як партії, які називають олігархічними, так і партії ідеологічні. І всі вони знаходять спільну мову під час засідань координаційної ради більшості, виконують роль демократичної противаги, коли та чи інша фракція намагається забезпечити тільки свій інтерес. Енергія ворожнечі або протистояння у великій коаліції втрачає гостроту і спрямовується на пошук взаємоприйнятних рішень.
— Різна політична «вага» партій-учасників парламентської більшості в разі створення пропонованої вами великої коаліції може створити умови для подальшого перерозподілу прихильності виборців. Хто захоче або тягнути своїм авторитетом інших, або мати шанс втратити свою політичну ідентичність?
— Не думаю, що хтось із учасників більшості може втратити авторитет під час створення великої коаліції. Навпаки, авторитет партій тільки зростатиме після того, як вони продемонструють свою здатність об’єднуватись із іншими в коаліцію на широкій ідеологічній основі. Як заступник голови Руху, я впевнений, що свого виборця, свого прихильника Рух не втратить ніколи, оскільки ми є однією із небагатьох чисто ідеологічних партій. Активність так званих олігархічних партій по залученню прихильників, буде спрямована не на наших прихильників, а на інші групи населення, що тільки зміцнить соціальну базу майбутньої коаліції. Я впевнений, що в разі передвиборчого об’єднання учасників парламентської більшості, така коаліція отримає понад 70 відсотків голосів виборців. Розподілити потім портфелі і відповідальність допоможе досвід, здобутий нами під час роботи більшості у ВР.
— Уявимо, що коаліція така створена, перемогла на виборах, створила коаліційний уряд. Але ж реальних результатів реформ кабінету Ющенка, окрім гарних статистичних звітів, народ майже не бачить. Перша радість від отриманих боргів із зарплат і пенсій минає після того, як люди розуміють розміри цих зарплат і пенсій за нинішніх цін. Справжні ринкові реформи потребують не одного року і зовсім немає гарантії, що демократична коаліція не програє наступні вибори лівим. Такий досвід є в країнах східної Європи, на які ви посилаєтесь. Чи не краще було б мати не одну, а дві демократичні коваліції? Перша правила б, а друга була б «про запас», в опозиції?
— Це вже двопартійна модель країн із сторічним досвідом демократії. У нас цей досвід тільки накопичується. Якщо рік тому перед президентськими виборами я б заговорив на тему об’єднання правих і центристських сил, мене б не зрозуміли. Тепер же ми маємо досвід такого об’єднання у парламенті. Хотілося б перенести цей досвід за стіни Верховної Ради, щоб ідея широкої коаліції, як колись казали, «оволоділа масами». Тим більше, що реальна ідеологія у такої коаліції, як ми вже відзначали, існує і буде існувати.
