Виступаючи на ювілейних зборах, він бадьоро заявив, що 2000 рік «повинен стати стартом стабільного економічного підйому», а в подальшому щорічне зростання може становити 6 — 7 відсотків. На чому грунтуються ці розрахунки, глава держави не пояснив, зазначивши тільки, що «сприятливі процеси в світовій економіці мають відповідним чином відбитися і на українській економіці». Проте оптимістичний прогноз зовсім не відповідав реальним даним, що прозвучали на ювілеї гірників. Торкаючись «найгострішої проблеми — становища у вугільній галузі», Леонід Кучма визнав, що її стан — «наочний приклад ігнорування законів економіки». Як результат — у країні всього тільки чотири (!) шахти є рентабельними. Собівартість українського вугілля майже втроє перевищує світові ціни. Ефективність праці в п'ять—десять разів менша, а рівень смертності і травматизму в п'ять разів більший, ніж в європейських країнах. Заборгованість підприємств галузі перед партнерами перевищує 8 млрд. гривень, і вона вдвічі більша, ніж заборгованість партнерів перед галуззю. До того ж борги із зарплати та з інших виплат становлять уже більше як 2 млрд. гривень. Причини тяжкого становища Леонід Данилович убачає в політиці радянського керівництва, яке 35 — 40 років тому визнало вугільну галузь України безперспективною. Про прорахунки нинішнього керівництва країни і конкретні шляхи виходу із кризи Президент розводитися не став.
Не вдалося про них дізнатися і наступного дня візиту в Дніпропетровськ, оскільки подальша програма перебування Президента після ювілею істотно змінилася. Дніпропетровське начальство, що зібралося на восьму годину ранку, марно чекало зустрічі в приміщенні облдержадміністрації. Не дочекалися обіцяної прес-конференції і журналісти. Лише майже в полудень Леонід Данилович з'явився перед студентами і представниками Гірничої академії, які знемагали біля входу на сорокаградусній спеці. Поспілкувавшись із потенційним електоратом і оглянувши визначні пам'ятки вузу-ювіляра, яким керує лідер місцевого об'єднання «Злагоди» Геннадій Півняк, високий гість від'їхав у столицю, отримавши в подарунок із рук Півняка келиха з лазуриту, прикрашеного рожевим кварцем і срібним карбуванням. «Дрібниця», як подейкують, оцінена вельми пристойно: в півтори тисячі «зелених» — і пити з неї, очевидно, справжнє задоволення.
