Росія й Казахстан мають намір просувати «експертну інтеграцію» на теренах СНД. Така суть «круглого столу» «Політичні реформи на пострадянському просторі: проблеми забезпечення стабільності та демократії», що відбувся минулої суботи. Конференція, організована у столичному Українському домі казахстанським Міжнародним інститутом сучасної політики, російським Фондом ефективної політики та київським Центром політичних досліджень і конфліктології, стала продовженням дискусії, розпочатої кілька місяців тому на аналогічному заході в Санкт-Петербурзі. Учасники «круглого столу» — політологи України, Росії, Білорусі та Казахстану навіть підписали декларацію про співробітництво експертних центрів.
За словами головної натхненниці діалогу, голови Міжнародного інституту сучасної політики Даріги Назарбаєвої, країни «євразійської трійки» — Казахстан, Росія й Україна — переживають однакові процеси реформування, тільки строки змін іноді виявляються різними. Тому й необхідний форум експертних центрів, що вивчають різні моделі розвитку пострадянських країн. Ці моделі, на думку пані Назарбаєвої, мають бути не прикладом для наслідування, а предметом для аналізу. «Західні експерти не в змозі дати нам рецепт лікування наших «хвороб росту», тому потрібно радитися між собою», — заявила при цьому Даріга Нурсултанівна. У майбутньому ж вона не виключає формування «Євразійського Союзу» — і не лише на експертному рівні — «на основі багатополярності, в інтересах усіх його учасників».
Керівник Фонду ефективної політики Гліб Павловський, який, за його власним зізнанням, з обережністю ставиться до поняття «євразійство» і вважає за краще говорити про «євросхід», переконаний, що пострадянські країни сьогодні потребують інтеграції. «Але слід припинити повторювати цю тезу, як мантру, і усвідомити реальну неоднорідність Співдружності». «Світ СНД сьогодні багатополярний. Кожна успішна нація стає лідируючим центром інтеграції та притягує до себе інвесторів, і не тільки західних, перетягує кадри». Ідеї ж і концепції інтеграції, за словами Павловського, мають виробляти громадські організації й центри політичного консалтингу. Їхнє завдання — вивчати й пропонувати шляхи «керованої нормалізації» наших суспільств (цей термін подобається Павловському більше, ніж «модернізація»).
На думку голови ФЕП, політика правлячих еліт «євросходу» повинна мати три пріоритети: досягнення внутрішньої інтеграції в умовах збереження відкритості глобальним процесам, політична й фінансова проблема переходу від ідеологічної до інституційної політики, пошук «глобальної ідентичності». «Зовнішні сили як правило різновекторні й нечутливі до наших внутрішніх відмінностей, — підтримує Назарбаєву Павловський. — Тому ми повинні активніше пропонувати своїм країнам власні моделі успіху».
На думку голови Національної громадянської ради з міжнародних справ (Росія) Сергія Маркова, оцінки, які застосовують сьогодні до пострадянських країн, «ґрунтуються на теоретичних припущеннях, оскільки виразної теорії розвитку пострадянських держав, у тому числі їхньої демократизації, по суті немає». Цю теорію, переконаний Марков, і має виробити кільце експертних центрів. З підвищенням відповідальності політичних та інтелектуальних еліт пострадянського простору згоден і керівник українського Центру консалтингу «Пента» Володимир Фесенко, який зазначив, що «опитування громадської думки фіксують заперечення інституту багатопартійності, недовіру народу до влади».
Тим часом голова ради білоруського Аналітичного центру «Стратегія» Леонід Заїко вважає, що поки що чотирикутник Росія — Казахстан — Україна — Білорусь можна швидше назвати «квадратом Малевича». У чотирьох країнах відбуваються не тільки схожі, а й різні процеси, передбачити розвиток яких не завжди просто. Директор білоруського Центру дослідження ринку й громадської думки «Новак» Андрій Вардомацький повідомив, що, згідно з його даними, 44% білорусів сьогодні виступають за інтеграцію з Європейським Союзом, а за об’єднання з Росією й Україною — 41%. Цікава тенденція на тлі зниження популярності президента Лукашенка. Минулого року, за даними центра «Новак», його негативний рейтинг уперше перевищив позитивний.
Генеральний директор Міжнародного інституту сучасної політики Ерлан Карін переконаний, що ще зарано говорити про російську, казахстанську або українську «моделі». На його думку, йдеться скоріше про «експерименти», а «реформи» у країнах СНД часто виявляються лише «маневрами», спрямованими на відстоювання інтересів груп, що перебувають при владі. Зокрема, конституційна реформа в Киргизстані — збільшення повноважень парламенту — не стала прикладом для наслідування сусідніх країн і навіть предметом дискусій у самому Киргизстані, відобразивши лише протистояння влади й опозиції — і не більше того, переконаний Ерлан Карін.
Отже, незалежно від наповнення інших складових експертного співробітництва, увага аналітичних центрів країн СНД до нашої політреформи гарантована. Усі хочуть знати, чи забезпечить вона, за висловом Гліба Павловського, «формування загальнонаціонального майданчика, на якому будуть визнані інтереси всіх груп суспільства». На думку ж заступника голови штабу блоку «Наша Україна» Ігоря Гриніва, завдання пострадянських політичних еліт має полягати не тільки і не стільки в забезпеченні стабільності, скільки в турботі про ефективність влади та політичну культуру народу.
Під час дискусії учасники «круглого столу» запевнили одне одного й присутніх журналістів у тому, що не мають наміру запрягати всіх в євразійський віз. Акцентуючи увагу на відмінності національних уявлень про «норми й процеси», вони практично залишили за рамками дискусії формування Єдиного економічного простору (як відомо, керівники чотирьох країн неодноразово заявляли про необхідність ратифікувати документи про його створення до середини літа). Однак з огляду на в усіх смислах високий рівень організаторів конференції з Казахстану, Росії й України, очевидно, що ініціатива експертної інтеграції — своєрідного ЄЕП-2 — виникла неспроста і ще матиме продовження.
