Рухівець Лесь Танюк категорично проти входження Руху до антикризової коаліції у нинішньому форматі. «Рух не може бути в одній компанії з комуністами», — це коротке його резюме. При цьому Танюк підкреслює, що навіть якщо комуністів виженуть, це нічого не означає: формально (і небезкорисливо?) КПУ може вийти з коаліції, продовжуючи голосувати в унісон із Партією регіонів. Лесь Степанович підкреслює, що в ситуації, яка склалася, місце Народного Руху — «в конструктивній опозиції до уряду Януковича». Водночас він не вважає неприродним, що голова потенційно опозиційного НРУ Борис Тарасюк є міністром у цьому самому уряді.
— Лесю Степановичу, чи правда, що на засіданні Центрального Проводу Народного Руху ви досить жорстко опонували Борису Тарасюку в питанні входження НРУ до антикризової коаліції?
— Вас дещо ввели в оману: Тарасюк не акцентував на входженні НРУ до антикризової коаліції. Він підкреслював, що необхідно відкрити двері для участі Народного Руху в новій коаліції — не тієї, яка існує на сьогодні. На цю коаліцію у нас є вето у вигляді рішення з’їзду про те, що ми не можемо бути в одній коаліції з комуністами. Цього ніхто не відміняв. Тому, звичайно, Тарасюк підтримує це рішення, до того ж, він був одним із його ініціаторів.
Але коли йшлося про створення нової коаліції та відкритість до переговорів, моя позиція зводилася до того, що це можна робити, але, на жаль, на сьогодні немає жодного варіанту такої коаліції. Адже ні комуністи, ні соціалісти не захочуть змінювати існуючий формат: так, вони можуть змінити назву, якусь формальну логіку, підписати якісь папери, але суть-то не зміниться. Тому ми не можемо входити до коаліції, метою якої є усунення Віктора Ющенка та знищення Української держави. Навіщо нам брати участь у цьому? Щоб підтримувати такі плани й цілі? Це суперечить програмі Руху.
З іншого боку, входити до коаліції для того, щоб зруйнувати її зсередини?.. Це дворушництво. Ми не можемо бути людьми, які підписують одне для того, щоб робити зовсім інше.
— Яка концепція коаліції національної єдності в розумінні Народного Руху?
— Вона повинна бути без комуністів. Проблема не в тому, що ми визнаємо, що Партія регіонів не так уже далеко відійшла від них: половина Регіонів — це вчорашні «совки», які сповідують ті ж самі комуністичні принципи антиукраїнства. Але все-таки ми могли б порозумітися з ними за умови, що більшість не належатиме їм.
Якщо комуністи вийдуть із коаліції, то все-таки 240 голосів у них не буде, і «Наша Україна» зможе впливати на прийняття якихось рішень. Якщо ж комуністи залишаться або ж вийдуть фіктивно, отримавши хабар і продовжуючи голосувати за рішення Регіонів, то присутність «Нашої України» в такому об’єднанні шкідлива і згубна для Президента. Його нікому буде захищати.
Тому я не бачу підстав збирати 300 голосів для того, щоб можна було долати президентське вето. По суті, ми б кували цвяхи для власного розп’яття…
— Як розцінюють таку вашу позицію Роман Безсмертний та Роман Зварич, які ратують за вступ Нашої України до коаліції з Регіонами?
— Драматично. Їм здається, що вони зможуть створити коаліцію іншого формату, трансформувавши нинішню. Вони думають, що у них є такий чинник, як Президент, який зможе впливати на процес прийняття рішень у рамках коаліції.
Я ж думаю, що на ці рішення можна впливати, й перебуваючи в опозиції до Януковича. Розумієте, коли ми говоримо про єдність Президента та Януковича, ми забуваємо, що наступного дня після підписання всіх універсалів на запитання «Чому ви не знімете міністра Тарасюка», яке було поставлене Азарову в Москві, той дуже чітко відповів: «Тому, що він не наш, він президентський».
Тобто, на словах підписавши з Президентом угоду про співпрацю, вони все-таки вважають Президента «не нашим». Ну, і всіх його людей також. У далекій перспективі вони працюють на знищення президентської держави та перетворення України на прокламацію політичних апетитів депутатів Верховної Ради, обраної, скажімо так, дуже некоректно.
Тому нам вигідніше бути в опозиції. Ось, припустімо, я, Танюк, погодився увійти до коаліції — але ж мені там слова сказати не дадуть! Адже мені розказуватимуть, що необхідний дозвіл керівників коаліції на виступ, запит, тощо, і просто не допустили б ні до мікрофона, нікуди! Якщо я підписую якісь домовленості і щось обіцяю, то повинен виконувати, чи не так? А якщо я не згоден?
До того ж, учора ми вважали зрадником Тараса Чорновола, який зрадив ідеї свого батька і увійшов до Регіонів, які сповідують протилежні чорноволівським ідеї. Вчора ми називали неморальним Олександра Мороза, який пішов до іншої компанії. І сьогодні ми хочемо здійснити, по суті, те ж саме, що й вони?
— Чи означає це, що Тарасюк може подати у відставку з посади міністра? Адже він не може бути в уряді, до якого в опозиції очолювана ним політична сила?
— Мені здається, не варто так ставити питання — що він повинен відмовитися від посади міністра… Адже він на цій посаді не тому, що він голова Руху, а тому, що він хороший, класний фахівець. І Тарасюка знімуть тільки після того або перед тим, як зніматимуть Президента Ющенка.
Так якщо підніметься велика буча і Регіони спробують провести імпічмент, то насамперед вони візьмуться за Тарасюка, Гриценка та інших представників президентської команди. Але, сподіваюся, до цього не дійде: Регіонам потрібна стабільність, тому вони будуть вимушені притримати свої апетити і працювати конструктивно.
Тому я бачу позицію Народного Руху як конструктивну опозицію до уряду Януковича і позицію підтримки Президента.
— Чим рухівський варіант законопроекту про опозицію відрізняється від регіонального та бютівського?
— Я не радив би вам сподіватися, що є якісь проекти закону про опозицію. Все це прожекти, які не можуть бути прийняті більшістю, яка, звичайно ж, шкодити собі не буде. Що б ми не написали, ці 240 депутатів не приймуть — це треба розуміти.
Питання про опозицію не стільки формальне, скільки моральне: чи можемо ми співпрацювати з людьми, які стоять на протилежній Руху позиції? Це моя точка зору.
Тому я б порадив колегам не займатися політичним онанізмом і відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні.
Звичайно, добре, що Наша Україна не залишає спроб вийти на створення нової коаліції. Але від «обіцянок-цяцянок» Україна тільки програє. А ми не допустимо, щоб Рух був гарматним м’ясом для задоволення матеріальних інтересів людей, байдужих до нашої ідеології.
— Які прогнози в коаліційному будівництві ви можете зробити: «додавить» Наша Україна Регіони на предмет вигнання комуністів чи ні?
— Напевно, комуністів не виключать. Але знаєте, я більше боюся іншого: що їх покличе одна відома нам з вами людина з грошима і скаже — мовляв, ось вам мішок з грошима, 200 мільйонів, і щоб духу вашого не було в коаліції, але голосуватимете так, як ми скажемо. Тобто, вони будуть у коаліції підпільно.
А Нашій Україні скажуть: «Ви ж хотіли, щоб комуністів не було, от їх і немає — йдіть до нас». Адже та велика коаліція де-факто все одно існуватиме — з комуністами, з усіма, тобто 240 голосів у них буде завжди!
Ось у цьому для мене моральна проблема. Я думаю, що комуністи не повинні були б іти на таку ганьбу і не бути штірліцами. А ми тим більше повинні чітко розрізняти реальність та ілюзію. Для мене виключення комуністів із цієї компанії — це ілюзія. З ними у Регіонів 240 голосів. Без них вони залежатимуть від Нашої України, чого, звичайно, вони не хочуть, оскільки хочуть будувати Україну на благо власної кишені. От і все.
— Скільки, на вашу думку, депутатів із Нашої України відмовиться йти в коаліцію з Партією регіонів? Раніше називалася цифра у 12— 15 чоловік…
— Думаю, таких буде більше.
