Шостий позачерговий з'їзд Ліберальної партії України, який відбувся минулої суботи в Кончі-Заспі, висунув нинішнього Президента Леоніда Кучму претендентом у кандидати на посаду глави держави на наступні 5 років.
У багатопартійному змаганні за «доступ до тіла» українським лібералам вдалося одними з перших підставити Леонідові Кучмі своє 40-тисячне плече. Сильне воно, хіба що чисельністю, яка у випадкові з лібералами аж ніяк не є синонімом впливовості, оскільки політична зірка партії зблякла і закотилася після загибелі Євгена Щербаня — її двигуна та фінансової опори. Доказом цього став абсолютний програш партією минулих парламентських виборів навіть на Донбасі — батьківщині українського варіанту лібералізму.
Ще півроку тому керівництво ЛПУ, картаючи (переважно на прес-конференціях) чинну владу за відсутність ліберальних реформ, не забувало натякати тій же владі на можливу співпрацю в разі, якщо лідерові партії запропонують посаду в уряді, але не нижче першого віце-прем'єра. Як показали недавні події, вистачило й меншого. Звістка про підтримку лібералами Л.Кучми на президентських виборах перестала бути новиною ще задовго до її появи, а саме півтора місяці тому, коли президент своїм указом призначив Володимира Щербаня головою Сумської облдержадміністрації.
Головним аргументом на користь Леоніда Кучми була заготовка президентської команди про страшну ліву загрозу, яка для ліберальної партії, чию основу складають бізнесмени, є буцімто удвічі страшнішою, ніж для решти українського народу. За версією лідера ЛПУ, перерозподіл власності, що неминуче наступить за зміною глави держави, закінчиться кров'ю для лібералів-бізнесменів і смертю для самої партії. Схоже, що саме цей аргумент видався делегатам найпереконливішим, попри те, що багато хто з партійних ветеранів іронічно зауважували, що мертвого навряд чи можна злякати повторною смертю. Проти ухвали з'їзду голосували лише восьмеро. Серед них і голова Луганської обласної організації Сергій Чабаненко, який вважає, що саме Л.Кучма своїми псевдореформаторськими діями та потуранням лівим допровадив Україну до перемоги комунізму. Створюючи псевдоліві формування на зразок ПСПУ (нібито для розколу та послаблення лівого руху), нинішня влада, на думку лідера луганських лібералів, передусім дбає про самозбереження, для якого посилення люмпенізації суспільства є останнім шансом утриматися в керівних кріслах. Ось тут би ліберали, які від дня свого народження хваляться могутнім аналітичним центром, мали б якщо не зрозуміти, то принаймні запідозрити, що їм із Кучмою не по дорозі. Не треба бути великим пророком, аби вирахувати пряму залежність між кількістю злиднів у країні та спокоєм приватних власників. Перспектива повторення 1917 року, коли вкрай зубожілі маси почали «грабувати награбоване», мала б засмутити лібералів більше, аніж перспектива заміни Л.Кучми.
— Партію остаточно приватизували, притому в кращих традиціях української приватизації — безоплатно, — приречено нарікали в розмові з автором цих рядків ветерани ЛПУ та щирі прихильники ліберальної ідеї.
— Ми не повинні чекати чи бути причіпним вагоном. Ліберальна політика має стати публічною, — закликав лідер ЛПУ, явно задоволений ухвалою з'їзду.
Отже, програма-мінімум у відповідь на високе призначення виконана. Щоправда, з другим пунктом не вийшло. Як прогнозував «День», ще однією метою призначення лідера лібералів керівником Сумської області була нейтралізація Наталі Вітренко у її вотчині. Як зізнався В.Щербань, він пропонував пані Наталі посаду заступника голови Сумської облдержадміністрації з економічних питань.
— Так не схотіла ж. Каже, балотуватися у президенти буду, — з жалем відзначив новоспечений начальник області.
VI з'їзд також урочисто прийняв у ліберали народного депутата, члена фракції «Відродження регіонів» Ігоря Носалiка, що дає надію на поліпшення вкрай поганих фінансових справ партії.
А Геннадій Балашов, вітаючи побратимів та схвалюючи їхнє рішення про підтримку Л.Кучми, закликав зробити з українською владою те, що роблять iз публічним домом у разі, якщо він не приносить прибутків. — Нічого совати меблі! Треба міняти повій!
Рецепт хороший і вчасний. Тепер лібералам залишається лише вирахувати, хто є хто в українській владі. І головне — не переплутати.
