Гучні промови-обіцянки кандидатів у президенти України й велелюдні столичні партійні заходи з цього приводу, скидається, мало зачіпають пересічних львів’ян, у чому журналіст «Дня» особисто переконалася, прогулюючись містом. На запитання «Хто з кандидатів посяде високе президентське крісло?» перехожі відмахувались, як від надокучливої мухи, кваплячись у справах повз білборди «Вона працює», «Україна — для людей», «Армія буде контрактною», «Його програма — справедливість» тощо і невиразного кольору «яценюківські» намети та один до одного невиразних агітаторів довкола них. Наразі порожньо і на знаменитій львівській «клумбі», що в самісінькому центрі міста — ліворуч від пам’ятника Кобзареві. Навіть завжди активні до політики пенсіонери збираються тепер біля лавочок маленькими купками і аж ніяк не для того, аби «поговорити про наболіле» — спостерігають за шаховими баталіями. Загальне візуальне враження — Львів серйозно готується до зими: господині утеплюють вікна, господарі на плечах чи у «кравчучках» тягнуть додому сітки з капустою, картоплею й цибулею. Дбають львів’яни і про особисте життя — площею Ринок і Стрийським парком з величезними оберемками квітів пурхають, немов метелики, численні молодята, так і сяк позуючи перед фото- і відеокамерами, радуючись теплій і без дощу погоді, яка після тривалої, з рясними опадами негоди нарешті повернулася до Львова.
Тим часом, за результатами соціологічного дослідження щодо електоральних настроїв у п’яти районах Львова, яке проводив наприкінці вересня — на початку жовтня «Соціоінформ», на наступних виборах президента львів’яни проголосували б за: Юлію Тимошенко — 23%, Віктора Ющенка — 15,1%, Арсенія Яценюка — 14%, Віктора Януковича — 4,9%, Олега Тягнибока — 4,6%. Проти всіх — 10,9%. Важко відповісти — 19,1%.
Чому особисте опитування львів’ян журналістом «Дня» суттєво відрізняється від того, котре на початку виборчої кампанії проводив центр вивчення громадської думки, тлумачить львівський політолог Юрій ШВЕДА:
— До соціологічних опитувань сьогодні треба підходити досить обережно. Передовсім тому, що передвиборні перегони на нинішній день не є аж такими актуальними для виборця. Пересічний виборець розуміє, що виборча кампанія щойно стартувала і йому доведеться робити вибір майже через три місяці. Тому постановка запитання «Кого ви будете обирати?» є суто гіпотетичним. Відтак результати соціологічного опитування радше показують, кого сьогодні більше знають громадяни з-поміж тих кандидатів, які претендують на посаду президента. Тому й говорити, що опитування свідчать про рейтинг підтримки, — передчасно. На мою думку, соціологічні опитування більше виконують пропагандистську функцію, ніж дають об’єктивний зріз ставлення виборців до кандидата. Такі опитування, швидше, впливають на формування громадської думки про того чи іншого кандидата. Справді, сьогодні навряд чи питання підтримки того чи іншого кандидата у переліку пріоритетів пересічного громадянина України стоять на першому місці. Очевидно, що життя триває, і в буденному житті питання виборів відіграє другорядне значення. Говорити про переваги в певному регіоні того чи іншого кандидата на початку виборчої кампанії зарано, хоча ЗМІ, очевидно, з подачі тих чи інших виборчих штабів, підводять людей до думки, що, попри багатий вибір, обирати доведеться між двома найбільш рейтинговими кандидатами. Я особисто хочу заперечити проти такого підходу, тому що, наприклад, у Львові доволі високий відсоток опитаних говорять про те, що ще не визначилися з кандидатами, тобто ще думатимуть, за кого віддати свій голос на виборах. А ще частина розмірковує над тим, чи взагалі підуть на вибори. Щодо результативності соціологічних досліджень наведу приклад із президентом США Бараком Обамою. Навряд чи хтось із експертів на початку виборчої кампанії міг говорити, що Обама переможе такого потужного претендента, як Гілларі Клінтон. Тим не менше це сталося — абсолютно несподівано для тих експертів, які проводили соціологічні дослідження. Тому я й говорю, що особливість цьогорічної передвиборної кампанії полягає в тому, що люди розчарувалися у тих претендентах, які вже були при владі, і шукають нові обличчя. Отож, цілком реальний абсолютно несподіваний результат. Люди хочуть оновлення.
