До болі знайома картина для тих, хто ще пам’ятає обставини економічного
колапсу та розпаду СРСР на початку 90-х років. Саме тому виникає природне
запитання, чи не розпочався такий самий процес і в Росії? Щонайменше, можна
казати про серйозну кризу і навіть загрозу розпаду тієї політико-економічної
системи, яка склалася в Росії в 1990—1992 роках і називається «режим Єльцина».
Президент Єльцин спробував повторити історію, призначивши 23 серпня
Віктора Черномирдіна виконувачем обов’язків голови уряду. Та вдруге цього
не сталося. Єльцин сьогодні — політична руїна. Рішення приймають інші люди,
на чолі яких, як пише російська преса, — головний ляльковод — Борис Березовський.
Біда Черномирдіна, що йому довелося наприкінці серпня — на початку вересня
діяти між Сциллою ляльководів і Харибдою реального стану речей, що може
обернутися хвилею паніки, яка змиє і Єльцина, і Черномирдіна, і багатьох
інших.
Поки сторони шукали вихід із політичної кризи, рубль продовжував падати.
За місяць, що минув, ціни на більшість товарів зросли втричі. Імпорт суттєво
скоротився і це при тому, що третина всього продовольства та 70% усіх ліків
Росія ввозить із-за кордону. Найдивніше, що російська криза спричинила
короткострокову лихоманку на світових фінансових ринках, куди більшу, аніж
криза в Азії, хоча всім відомо — власне фінансовий ринок Росії мізерний,
а обсяги економіки не перевищують 5% економіки такої «великої» країни як
Нідерланди. Однак, за даними західних експертів, західні банкіри сукупно
вже втратили в Росії близько 100 млрд. дол. — у результаті фінансового
обвалу в Мексиці 1994 р. (іншої великої кризи десятиліття) було втрачено
менше— 17 млрд.
Головне для стабілізації економіки — впевненість, а її в Росії не спостерігається
через повну політичну невизначеність. Несподіване зростання 9 вересня рубля
щодо долара, який з дня девальвації 17 серпня втратив 30% вартості, — це
гарна новина, але аналітики передрікають, що подібна зміна балансів — лише
тимчасове явище. І пояснюється тим, що бізнесменам знадобилися рублі для
покриття рубльових боргів. І навіть коли падіння рубля дійсно вдалося зупинити,
це не сильно вплине на переляканих західних інвесторів. Якщо Росія відмовиться
сплатити борги, це відштовхне їх ще більше. Стенлі Фішер, заступник виконавчого
директора МВФ, відверто заявив, що плани Черномирдіна з проведення «контрольованої
емісії» є вкрай деструктивними.
Коли б усі проблеми обмежувалися однією Москвою. Однак паралельно зі
столичною колотнечею з’являється все більше ознак того, що багато з 89
суб’єктів Російської Федерації намагаються скористатися хаосом і отримати
більше влади. Хоча Рада Федерації 4 вересня підтримала Черномирдіна, цей
символічний крок, зроблений у Москві, має мало спільного з тим, що відбувається
в регіонах. Якутія взяла видобуток золота під свій контроль і обмежила
його продаж федеральному урядові та банкам. Не пасе задніх і Красноярськ.
Генерал Лебедь, який порівняв Єльцина з Чингісханом і Гітлером, оголосив
про припинення переказу фондів до Москви і своїм наказом заморозив ціни
в регіоні, заборонивши збільшувати їх більше, ніж на 10%. Губернатор Кемеровської
області Аман Тулеєв пригрозив перекрити залізницю, якщо федеральна влада
не виплатить 5-місячну заборгованість із зарплати гірникам. А cаратовський
губернатор Дмитро Аяцков вказав на можливість запровадження власної валюти.
Під прикриттям кризи влада Татарстану запровадила 10-відсотковий податок
на експорт борошна, прагнучи захистити місцевих виробників і порушивши
при цьому конституцію, яка визначає Росію як єдиний ринок. А воронезькі
керівники розпочали повернення напівприватизованих підприємств під державний
контроль. Москва й раніше поблажливо ставилася до регіонів, закриваючи
очі на корупцію та відверті протизаконні дії місцевих керівників, від яких
вимагалося лише одне — сплачувати податки до федеральної скарбниці. Однак
після того, як торік Єльцин втратив можливість особисто призначати губернаторів,
вони ще більшою мірою відчули себе незалежними як від федерального керівництва,
так і від зобов’язань перед російською конституцією.
Водночас не залишає враження штучності стосовно всього, що нині відбувається
в Росії. І це враження ще посилиться, коли під невдоволеним російським
«населенням» ми розумітимемо вузьку групу так званих «олігархів», тих самих
ляльководів, які давно розчарувалися у корумпованому єльцинському режимі,
особливо за півроку перебування при владі уряду Кірієнка, коли робилися
спроби виконати вимоги МВФ і зібрати податки. Якщо це так, то ми маємо
справу з організованою спробою дискредитувати режим Єльцина та усунути
його від влади. Штучність кризи може бути підтверджена вже хоча б тим,
що тих 5 млрд. дол., які Росія встигла отримати від МВФ із обіцяного кредиту
в 22,6 млрд. дол., було б цілком достатньо для латання «дірок» — справа
давно відома російській владі, яка постійно тримається «на межі» до чергової
доларової ін’єкції. І криза не мала початися, однак вона почалася.
Коментарі в західній пресі дають усі підстави стверджувати, що на Єльцині
вже поставлено хрест. Може, й зарано, досвід політичного виживання в нього
великий. Однак той факт, що 10 вересня Єльцин поступився тиску думської
опозиції і назвав новим кандидатом у прем’єри міністра закордонних справ
Євгена Примакова, свідчить про його хиткі позиції — шансів знову виламати
руки Думі, як це було навесні під час призначення Сергія Кирієнка, в нього
не залишилося. Ім’я Примакова в списку кандидатів на прем’єрство досить
несподівано з’явилося ще 8 вересня, але тоді його шанси оцінювалися не
дуже високо. Та мабуть саме тому Єльцин і зробив на нього ставку. Він знову
намагається повторювати вже опрацьовані варіанти, як це було з несподіваним
висуненням Черномирдіна в грудні 1992 року. Тільки тепер уже не 1992 рік
і навіть «демонстративно» лояльний Примаков навряд чи забажає бути слухняним
«хлопчиком» біля прогнилого єльцинського «трону».
Кореспондент «Дня» Ірина КЛИМЕНКО зв’язалася по телефону з Віктором
ПИНЗЕНИКОММ, який бере участь у міжнародній конференції «Реформи в країнах
СНД, Східної та Центральної Європи. Другий етап»у Москві: — В економічному
плані ситуація в Росії далі продовжує бути некерованою. Зараз відбувається
дуже різка ревальвація рубля і підвищення його купівельної вартості. В
обмінних пунктах курс долара — 11-13 рублів, але рублів у продажу немає.
Таке різке коливання з 21 рубля до 11 рублів може означати або некерованість
ситуації, або прагнення серйозних спекулятивних сил нажитися на цьому.
Відсутність рублів, яка має невідомі причини, може призвести до подальшого
штучного падіння курсу долара. Отже не виключено й таке саме стрімке повернення
процесів у зовсім протилежний бік. Потрібно б було поступово піднімати
вартість рубля. Російські експерти вважають курс у 14—15 рублів як такий,
на якому можна було б триматись. Але дуже різкі коливання є згубними для
економіки. — Хто, на ваш погляд, може очолити економічний блок у новому
уряді Росії? — Є вже інформація, яка свідчить про вкрай небезпечні процеси
для майбутнього економіки. Зараз найчастіше називають прізвище Маслюкова,
колишньго голови Держплану. Експерти мають дуже малі надії на позитивні
зміни, якщо складеться тандем прем’єра із головою Центробанку Геращенком.
I
Останні події в Росії, коли країна опинилася у стані повної кризи як
фінансової, так і економічної, не могли обминути й Україну, хоча б тому,
що за даними останніх соцопитувань (до кризи) половина українських громадян
виступала за інтеграцію з РФ. Чи змінилася тепер позиція цих людей? Як
взагалі вплине на нас російська криза? На ці запитання кореспондент «Дня»
Тетяна ШУЛЬГАЧ попросила відповісти політолога Володимира МАЛИНКОВИЧА.—
Фінансова криза — сумна подія, катастрофа. Краще становище у нас пов’язане
тільки з тим, що Росія далі просунулася шляхом реформ, далі ввійшла у ринок.
А принципова ситуація схожа, тому що й там, і тут усе пов’язано із цими
облігаціями та із загальною фінансовою політикою, спрямованою на те, щоб
латати дірки, а не фінансувати виробництво.Політична криза — це теж сумно.
Відсутність уряду в Росії за умов фінансової кризи означає падіння рубля,
посилення катастрофи. А на горизонті справді немає сильних особистостей,
котрі могли б очолити уряд Росії й вивести країну з кризи.Сили в Україні,
які виступають за інтеграцію з Росією, ніколи не були спільними: існує
чверть населення, яка хотіла б повністю інтегруватися з Росією в одну державу,
але я не належу до прихильників такої інтеграції й гадаю, що вона неперспективна.
Фінансова й політична криза в Росії — це удар саме по цих людях.Але, незважаючи
ні на що, ми повинні будемо продовжувати розглядати Росію як основного
партнера — іншого вибору у нас немає. Це суто прагматична позиція. Якщо
ми хочемо йти у ринок, то тільки з Росією.
№174 12.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
