Нещодавно Віктор Ющенко закликав усі націонал-патріотичні сили до єднання. Оперативно на це зреагували партійці УНП «Собор», лідер яких Анатолій Матвієнко заявив про готовність до консолідації. Більше того, «соборівці» поширили інформацію про створення принципово нової партії з правою ідеологією. Попередньо заявлено, що до неї має увійти Народний Рух України. Про ймовірність такого союзу і не тільки, в інтерв’ю «Дневi» розповів член НРУ, народний депутат (блок «Наша Україна») Михайло Поживанов.
— Отож, НРУ і «Собор» ведуть перемовини про об’єднання?
— Щодо «Собору», то чіткого рішення ще не приймалося. Вони лише заявили про готовність йти на об’єднання, що ж стосується Народного Руху, то перемовини ведуться з УНП (лідер Юрій Костенко. — Авт. ). Ми вже затвердили зміст досить спокійної, толерантної угоди про співпрацю. І 20 грудня декларацію про відновлення організаційної єдності Української народної партії та Народного Руху України мають намір підписати УНП та НРУ Юрій Костенко та Борис Тарасюк. Вона передбачатиме, зокрема, створення спільної Ради у складі 12 осіб, рішення якої прийматимуться консенсусом; проведення спільних засідань керівних органів партій не рідше одного разу на місяць, а також спільних дій в усіх представницьких органах влади.
До речі, УНП ініціювала свого часу своєрідні круглі столи в регіонах з метою об’єднання національно-демократичних сил. Саме в цих заходах «Собор» участь приймав. А щодо конкретного злиття правоцентриських об’єднань за участі власне «Собору» та НРУ, не йшлося.
— Але в пресі з’явилася інформація саме про об’єднання НРУ і «Собору». Більше того, кажуть, на базі цих двох сил планується створити єдину партію. Лідер НРУ Борис Тарасюк, до речі, частково цю інформацію підтвердив.
— Наскільки мені відомі настрої в НРУ, а тим більше знаючи, якими зусиллями із року в рік зберігається бренд — Народний Рух України, я гадаю, що Рух не буде само розпускатися і вливатися в якусь там новоутворену партію. Тому, на мою думку, це більш схоже на наміри пана Матвієнка (лідер «Собору»), а не на дійсний процес. Безумовно, я не є останньою інстанцією, а лише один із членів НРУ, але мені відомі настрої однопартійців і тому, більш ніж припущеннями є те, що Рух ніколи не прийме подібного рішення.
— НРУ, як відомо, входить в блок «Наша Україна». Як ви оцінюєте останнє кадрове призначення в НСНУ?
— Маєте на увазі Віктора Балогу? Я завжди казав, що це суто внутрішня справа НСНУ. Можу лише сказати, що ми справді бачили, що пан Безсмертний не впорався з керівництвом партії, і, можливо, причина не в поганих організаторських здібностях, а тому, що сам проект НСНУ був помилковим. Коли штучно, згори створюється та чи інша партія…
— Що означає згори?
— Всім відомо що НСНУ — це втілене у життя бажання Президента, яке виникло одразу після виборів. Всі хто хотіли себе врятувати в політичному житті, заробити певні політичні дивіденди, примкнули до даного проекту. До речі, багато з тих людей не мали не те що жодного відношення до Майдану, вони і власної ідеології не мали. А у разі відсутності спільної ідеології, про яку злагоджену партійну роботу може йти мова? Окрім того, ми всі прекрасно пам’ятаємо, як Віктор Ющенко казав і Тарасюку (Борис Тарасюк — лідер НРУ), і Костенку (Юрій Костенко — лідер УНП), про відсутність у очолюваних ними політичних сил майбутнього і закликав усім строєм вливатися в НСНУ. Саме це, на мій погляд, і було ключовою помилкою. Тому ця штучність, перманентність на основі яких було створено блок, рикошетом і відбилося на роботi фракції, на її визначеностi при прийнятті тих чи інших рішень. Згадати хоча б затяжні вагання про перехід в опозицію.
— Як ви вважаєте, чому праві партії так слабко представлені у парламенті п’ятого скликання?
— Тому що вони дозволили собі розчинитися в різноманітних блоках. Рух, УНП «Собор», ХДС, КУН влилися в «Нашу Україну». Соціал- демократи Василя Онопенка примкнули до БЮТу. Пора—ПРП пішли окремо, Костенко-Плющ пішли окремо, «Свобода» Олега Тягнибока теж пішла окремо. Пам’ятаєте, Майдан згуртував всіх: від націоналістів до соціалістів. Однак тоді це була боротьба з системою.
Напевно, перед виборами-2006 потрібно було б об’єднатися в один блок всім правим партіям, тоді була б перемога, і праві партії були б належно представлені у Верховній Раді. Але ж у нас де два українці, там три гетьмани, ось і розбіглися по різним куткам та програли. До речі, аналізувавши останні соціологічні дослідження по Києву, чи не вперше помітив таку тенденцію: прихильників націонал-демократичної ідеї стало більше, аніж симпатиків соціал- демократії. Напевно, люди відчули, що втрачають цю ідею і є бажання, щоб вона повернулася.
— Ви кажете, що блок «Наша Україна» не є успішним тому, що серед партій-учасників «НУ» немає спільної ідеології. А яка ідеологічна основа в правлячій більшості між комуністами, «регіоналами» та соціалістами? Але тим не менше вони, за виключенням кількох голосувань, демонструють повну злагодженість у роботі. То, можливо, поєднати непоєднуване таки можливо?
— В теорії, так. Але нерідко і опозиція голосує «за». За рахунок цього коаліція, умовно кажучи і «виїжджає». Якби цього не відбувалося, розбіжності у голосуванні представників правлячої більшості були б більш помітними, а спільно з ними вимальовувалася б і далеко не ідеальна дисципліна АКК (антикризова коаліція. — Авт. ). Коли стало питання по голосуванню щодо приватизації, тільки за рахунок відщепенців з БЮТ та «Нашої України» вдалося цей закон провести. Тоді набрався необхідний мінімум голосів для затвердження — 226. З точністю навпаки, ситуація і з голосуванням по Голодомору. За рахунок голосів БЮТ, «Нашої України» та соціалістів Голодомор було визнано геноцидом. Бо ні комуністи, ні регіонали не голосували. І якщо зазирнути в недалеке майбутнє, упевнений, що подібного роду розбіжності всередині коаліції під час голосувань по принциповим питанням, на кшталт мови, матимуть місце.
Однак ПР, СПУ та КПУ — це окремі політичні сили, які керуються в своїй роботі часто ситуативними домовленостями, а блок — це група політичних сил, у яких має бути спільна програма, єдина ідеологія та ідентична позиція по усім принциповим питанням.
— На останньому пленумі КПУ йшлося про можливість в найближчому майбутньому виходу цієї фракції з лав коаліції. Як на вас, таке може статися?
— Я думаю, що це був звичайнісінький шантаж з боку комуністів. Комуністи зрозуміли, що вони не змогли зупинити прийняття рішення про приватизації (ПР змогла знайти 226 голосів для проведення цього рішення і без них). Окрім того, в них сьогодні є певне незадоволення, що деякі міністерські посади не відходять КПУ.
Але не слід забувати про продажність комуністів. Пам’ятаю, як раніше вони голосували за прийняття законів, які суперечать їх ідеології, і в парламенті розповсюджувались байки, скільки це коштувало. Тобто це для них своєрідний бізнес та взагалі, вважаю, що політичного майбутнього у комуністів не має. В парламенті вони можуть врятуватися лише за рахунок того, що, можливо, «Партія регіонів» декого з їх лідерів забере до своїх лав. Якщо, звісно, це буде потрібно регіоналам. Оскільки сьогодні майже весь електорат КПУ відійшов до ПР. Втім, як на моє переконання, останні заяви комуністів про можливий вихід із коаліції — це лише спроба нагадати про себе й нікуди вони не дінуться.
— Останнім часом опозиція все частіше говорить про ймовірність проведення позачергових виборів. Як гадаєте, такий сценарій має шанс на реалізацію?
— На сьогодні юридичних підстав для проведення нових виборів я не бачу. Але, по великому рахунку, такий зворот подій може залежати від волі Президента. Він може знайти формальний привід, не зовсім юридично обґрунтований і видати указ про розпуск ВР. А далі все буде залежати від рішення, яке буде приймати ЦВК. Якщо Центрвиборчком оголосить про початок нових виборів, то нікуди ніхто не заподінеться та прийматиме у виборах участь. Єдиний шлях зупинити указ Президента — це звернення до Конституційного Суду. Але в подібній ситуації, не варто сподіватися на оперативність розгляду справи. Ось, наприклад з серпня місяця жодного рішення КС в новому складі ще не прийняв. Особисто мною в 2004 році було направлено позов в КС щодо неконституційності закону «Про особливості приватизації Маріупольського комбінату ім. Ілліча». З того часу ще жодного засідання не відбулося! Ще є факт, в 1997 році я звертався в КС щодо неконституційності окремих положень «Закону про місцеве самоврядування». Знаєте, коли ми прийняли остаточне рішення? В лютому 2000 року.
Думаю, суспільством перевибори можуть бути підтримані.
— Припустимо, Президент розпускає парламент. Чи зміниться, на вашу думку, в результаті позачергових виборів структура ВР?
— Все залежатиме, передусім, від того, чи будуть внесені зміни до виборчого законодавства, чи ні. Скажімо, якщо закон залишиться таким, як він є, то фактично ми можемо отримати приблизно таку ж ВР. Можливо, без соціалістів чи комуністів.
З іншого боку, сьогодні в парламенті існує можливість підняття прохідного бар’єру. Вважаю, і «Партія регіонів», і БЮТ, щоби стати більш важливими гравцями в політикумі, пішли б на такий крок. І це було б нормально. Давайте глянемо на нашого сусіда по Чорному морю — в Туреччині взагалі 10% прохідний бар’єр. В Росії — сім. Тобто, провівши такі зміни, а ПР і БЮТ для цього вистачить 300 голосів, переформатування ВР може бути більш серйозним і змінити ситуацію. Адже тоді всі об’єднавчі процеси будуть тривати навколо цих двох фракцій.
— Нині суспільство спостерігає за перипетіями з відставкою міністра закордонних справ, лідера НРУ Бориса Тарасюка. Кабмін керується рішенням ВР, пан Тарасюк — ухвалою Шевченківського суду. Хто, на вашу думку, є правим в цій ситуації?
— Я можу сказати, хто програє від цієї плутанини — країна та її імідж. Вважаю, що в подібній ситуації треба сісти за стіл переговорів всім учасникам цього скандалу, тобто і прем’єр-міністру, Президенту і особисто Тарасюку і поставити всі крапки над «i», щоб не виставляти країну в не доброму світі перед європейською спільнотою.
— Чому, як на вас, лише президентські міністри опиняються в центрі гучних скандалів? Невже лише їх робота заслуговує на таку жорстку критику, що часто призводить і до відставок?
— Це абсолютно політичні речі. Знаєте, так завжди буває: коли людина не працює, до її роботи зауважень не буде ніколи, а у зворотньому випадку, при виконанні обов’язків, завжди можна знайти якісь претензії. Тому інакше як політичною розправою подібні дії назвати не можу. Проте коаліція та Кабмін намагаються зробити свою роботу більш комфортною. Уряд ще не звик працювати в нових умовах політичної реформи.
Якщо б міністри від КПУ та СПУ проводили б у Кабміні свою партійну ідеологію, то конфлікти спостерігалися і з їхніми представниками. На сьогоднішній день вони пливуть за течією. Давайте проаналізуємо роботу міністра освіти і науки Станіслава Ніколаєнка. Йому в 2006 році сказали включити в підручники історію Майдану, він включив, на 2007 рік уряд Януковича дав наказ виключити «помаранчеві» події із шкільних програм, він підкорився. Про яку, запитується, чітку позицію тут може йти мова? А міністри, які пройшли в Кабмін по президентській квоті, намагалися дотримуватися ідеології, ось і стали ворогами для керівництва КМУ.
— Прем’єр Янукович днями в інтерв’ю американській агенції «Bloomberg», заявив про те, що у разі відміни політреформи він буде балотуватися на посаду президента в 2009 році. Прогноз Михайла Поживанова: хто може обійняти крісло голови держави через два роки?
— Мені здається, що шансів у Януковича жодних. Шансів у Ющенка ще менше. Він навіть може в трійку фаворитів не увійти. Досить серйозні шанси є у Юлії Володимирівни. У нас, до речі, є досить талановита молодь віком до 35 років, але вони на цих виборах навряд чи прийматимуть участь…
— Кого ви, власне, маєте на увазі?
— Нових співробітників Секретаріату Президента. Зокрема, Яценюка, Бондаря та інших. Та й в «Партії регіонів» є нові обличчя.
